1. За відсутності гіпотези, як уже згадувалося, реалізовують розв

і д у в а л ь н и й (пошуковий) план. Його мета - сформулювати проблему

і висунути гіпотезу.

2. Якщо є описова гіпотеза, реалізують аналітичний план дослідження.

Його мета - перевірити гіпотезу і, якщо вона підтвердиться,

Одержати кількісні та якісні характеристики об'єкта, який вивчають.

3. Якщо гіпотеза пояснювальна, реалізують експериментальний

план. Мета такого дослідження - встановити причиново-наслідкові

Зи'язки в досліджуваному об'єкті, чинники його функціювання та розпитку.

Для реалізації е к с п е р и м е н т а л ь н о г о п л а н у використовують

не лише експеримент, а й інші методи збору інформації; було б помилкою

при пояснювальній гіпотезі і, відповідно, при експериментальному

Плані дослідження вдаватися тільки до експерименту.

Якість гіпотези

значною мірою

залежить від пра-,

вильно сформульованих

цілей

86 Програма соціологічного дослідження. Методологічний розділ

У стратегічному

плані дослідження

будь-якого

КСД (особливо

комплексного)

можна знайти ознаки

і розвідувального,

і аналітичного,

і експериментального

планів.

Переважає,

звичайно, один із

варіантів

Скажімо, мета соціологічного дослідження

«Ефективність функціювання газети «Львівський

залізничник», здійсненого на факультеті журналістики

Львівського університету ім. І. Франка1, була

така: з'ясувати шляхи підвищення ефективності

діяльності газети «Львівський залізничник».

Основна гіпотеза була такою: ефективність

діяльності газети залежить від проблематики,

рівня аналітичності, різножанровості, літературної

майстерності її публікацій, врахування інтересів

і демографічного складу читачів. У дослідженні

відповідно до гіпотези слід було з'ясувати соціально-

демографічний склад аудиторії, реальну

картину ставлення до газети, відповідність газетної практики читацьким

інтересам і уподобанням, визначити найсуттєвіші об'єктивні й суб'єктивні

чинники поліпшення діяльності газети і сформулювати практичні рекомендації

для редакції, враховуючи матеріально-технічний рівень її бази.

Гіпотеза була переважно описовою. Проте оскільки вона мала

елементи пояснювальності, то стратегічний план дослідження - аналітичний

у суті - передбачав й експериментальність, зокрема, порівняння

результатів, одержаних у різний час. ?

Зауважмо, що формулюванням мети, завдань і гіпотези для соціолога

закінчується методологічна частина роботи. Відповідно обґрунтування

теми дослідження, його мети, завдання і гіпотеза є методологічною

частиною програми КСД.

Запитання для самоконтролю

1. Які Ви знаєте етапи проведення КСД?

2. Що входить до програми КСД?

3. Які головні відмінності наукової гіпотези від звичайного

припущення?

4. Які Ви можете назвати вимоги до гіпотези?

5. Що Ви знаєте про види гіпотези та їх вплив на план КСД?

1 Див.: Лубкович И. Местная печать: проблеми повьішения зффективности. -

Львов, 1989.-С. 7.

КОНКРЕТНЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.2. Програма соціологічного дослідження.

Процедурний розділ

Перш ніж приступити до розроблення польових

документів, за допомогою яких збирають інформацію

(анкети, протоколи спостережень, бланки

контент-аналізу), слід поставити собі запитання

(і відповідь на нього викласти у програмі): як треба

проводити дослідження на цю тему? Вибір методу

збору інформації залежить від предмета дослідження,

від проблеми і гіпотези. Анкетування, наприклад,

не має жодного сенсу у вивченні культури

мовлення ведучих інформаційних програм чи дослідженні

оперативності газетної інформації, - в

обох випадках потрібний контент-аналіз. Вибравши

метод, треба з'ясувати, що саме соціолог буде

вивчати, які саме аспекти досліджуваної проблеми,

чому саме ці аспекти, а не, скажімо, думку про них

досліджуваної групи?

Соціологія має справу із суспільними явищами,

які не тільки вимірюванню, а й фіксації

безпосередньо піддаються дуже важко або й не

піддаються зовсім. Вульгаризатори соціології перекладають

розв'язання цієї проблеми на опиту-

наних, пропонуючи їм самим визначити, наприклад,

у скільки разів у них зріс рівень економічного мислення. Або ж,'

навпаки, надають поверховим ознакам ваги суттєвих: якщо більшість

студентів назвала якусь дисципліну найлегшою, то вона такою і є; людина,

яка читає шістнадцятисторінкову газету, в чотири рази активніше

включена в систему масової комунікації, ніж та, яка читає чотири-

сторінкову тощо.

Соціолог, який дотримується наукових

принципів і розраховує одержати ґрунтовні й аргументовані

результати, дозволити собі такого

примітивізму не може. Проблему він розв'язує

через операціоналізацію понять - пошук соціальних

індикаторів, які характеризують досліджуване

явище, і розроблення методики фіксації

таких індикаторів - часткових понять.

Дуже часто молоді

соціологи, визначивши

мету і

предмет, сформу- ,

лювавши проблему

та гіпотезу, беруться

одразу складати

анкету (люди,

не надто обізнані

із соціологічною

методикою, вва-.

жають анкетування

єдиним методом

збору інформації).

Якщо такий

«соціолог» не

переймається ще

й правилами побудови

анкети, то

справа йде дуже

легко, швидко і

користі від неї... ,

ніякої

Головна зовнішня

ознака соціології

взагалі, і КСД

особливо, - .вимірювання

- процедура

надання числам

значення тих ознак,

які вивчає со>

ціолог

88

Зафіксувавши,

що людина постійно

переглядає

сільськогосподарську

передачу,

передчасно робити

висновок про

те, що вона має інформаційний

інтерес

до відповідної*'

теми: цю передачу

може вести знайомий

чи родич глядача

Програма соціологічногодослідження. Процедурний розділ

Відомий випадок,

коли опитуваний

серед популярних

передач

(«Вкажіть найпо-

пулярніші, на Вашу

думку, передачі

») назвав черговий

серіал, якого

сам жодного разу

не переглядав:

він справедливо

вважав, що популярна

передача -

це та, яку переглядає

багато людей,

а те, що він її не

бачив, не стосується

її популярності

Якщо інформацію фіксувати не за наперед передбаченою системою,

без урахування цих ш к а л, то вона виявиться непридатною для обробки.

Тобто, формулюючи запитання і можливі варіанти відповіді на них, соціолог

має передбачити, за допомогою яких шкал він оброблятиме одержану

інформацію. Це ще раз переконує, що розроблення програми має передувати

складанню польових документів і польовим дослідженням.

Величезну кількість різновидів шкал у науці поділяють на три типи:

найменувань, порядку та інтервальні.

Шкала найменувань відображає лише тотожність

або відмінність одиниць спостереження.

Наприклад: читачі газет, радіослухачі, телеглядачі

або люди, зайняті фізичною чи розумовою працею.

Однак віднести одиницю спостереження до певної

групи - справа не завжди легка. До прикладу, у ситуації,

коли у шкалу «міські-сільські жителі» треба віднести

людину, яка прописана в селі, а живе і працює

у місті, чи живе у місті, а на роботу їздить до села і

гам проводить більшість часу. В опитуванні шкалу

найменувань використовують для аналізу інформації,

одержаної за допомогою альтернативних запитань і запитань-«меню».

Якщо соціальні індикатори можна розташувати у певному порядку

наростання або спаду, тоді одержуємо шкалу порядку. Прикладом такої

шкали є шкала ознаки «зацікавленість темою» (варіанти відповіді - «цікавить

дуже», «не дуже», «майже не цікавить», «не цікавить зовсім»). У цій

шкалі числа уже відіграють іншу роль. У наведеному прикладі варіантам

відповіді присвоюють значення відповідно 4,3,2, 1. Можливі випадки, коли

ознакам присвоюють й інші числові значення, але завжди більшому соціальному

індикаторові присвоюють більший числовий індекс.

Інтервальна шкала (її ще називають метричною) - своєрідний різновид

шкали порядку. З тією відмінністю, що і н т е р в а л ь н а шкала дає

змогу зафіксувати, наскільки індикатор однієї одиниці спостереження

відрізняється від індикатора іншої. Наприклад: газетна публікація обсягом

до 50 газетних рядків, до 100, 101-200, 201-300, понад