1 Соціолог, одержавши завдання, не завжди механічно переносить його до п р о грами.

Частіше завдання уточнюють або й змінюють. Наприклад, у ситуації, К0«

ли замовник, не розуміючи можливостей соціології, специфіки її методики, С Т О "

нить соціологові непродуктивні завдання.

2 Черниш н. Соціологія. - с. 419.

На початку соціолог

не знає, як

розв'язати цю суперечність

(з'ясувати

це якраз і є

завданням КСД),

але зафіксувавши

таке «знання про

незнання» - соціальну

проблему,

він може визначити

носія проблеми

- об'єкт дослідження

Програма соціологічного дослідження. Методологічний розділ

на манівці, до характеристики явищ, вивчати яких він не збирався, або які

мають другорядне значення1.

Формулюючи мету дослідження - пізнати1

певні властивості, зв'язки і відношення, соціолог

володіє певною інформацією щодо суті проблеми,;

яка вивчається: щось із цього приводу він читав,і

щось довелося спостерігати, щось знає з інших

джерел. Ці знання дають йому змогу робити при-2

пущення щодо загальних результатів майбутнього1

дослідження, причин та наслідків тих явищ, Які

він вивчає. Тобто висунути гіпотезу, яка є наступним

елементом проіра.ми. '

Відмінність н а у к о в о ї г і п о т е з и від звичайного припущення

полягає в тому, що:

1. Вона має ґрунтуватись на засадах загальносоціологічної теорії.

2. Наукова гіпотеза не має суперечити аргументованим і доведеним

науковим твердженням.

3. Не суперечити відомим і перевіреним фактам. Якщо серед таких

фактів є хоча б один, з яким соціологічнагіпотеза не узгоджується,

її слід відкинути або переформулювати.

Факти, з якими співвідноситься гіпотеза, мають бути справді перевь

реними. Вважають, наприклад, що пересічний читач починає читати газети,

з останньої сторінки. Однак результати більшості кваліфікованих соціологічних

досліджень доводять, що це не так: інтенсивне і глибоке сприймання

газетного тексту маємо тоді, коли аудиторія читає внутрішні сторінки.

4. Якщо у програмі є кілька гіпотез, то вони не мають суперечити

одна одній (якщо вони не альтернативні).

5. Гіпотеза має бути доступною перевірці у ході соціологічного

дослідження.

Останній пункт важливий з огляду на те, що конкретне соціологічне

дослідження проводять як перевірку істинності гіпотези. Встановлення

хибності гіпотези не обов'язково означає марність самого КСД.

Добре продумана гіпотеза цілком хибною виявляється надзвичайно рід-,

ко. Наприклад, гіпотеза про те, що головним чинником успіху роботи

бізнесмена є його уміння спілкуватися з людьми, може виявитися хибною.

Користь від КСД із такою гіпотезою мінімальна: воно лише встано-,

вить, що не це сприяє успіхові бізнесмена. А коли гіпотезу сформулювати

ширше: «головним чинником успіху роботи бізнесмена є його підприємливість,

особливо уміння спілкуватися з людьми», то така гіпотеза.

1 Докладніше про це див.: Как провести социологическое исследование. - с. 42-43.

Гіпотезою у

науці, зокрема, в

соціології, називають

наукове припущення,

яке висувають

для пояснення

конкретних

явищ дійсності

КОНКРЕТНЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

змусить перевірити значення й інших моментів: організаторських здібностей,

наполегливості, вимогливості, розуміння суті справи тощо,

Одержавши негативний результат стосовно уміння спілкуватися з людьми,

соціолог все-таки встановить головний чинник успіху.

Зауважмо, що другий, кращий варіант наведеної

вище гіпотези хтозна чи можливий, якщо

поставити таку мету: «Встановити, чи вміння спілкуватися

є вирішальним чинником успіху бізнесмена

» і цілком реальний у такому її формулюванні:

«Встановити: що є вирішальним чинником успіху

бізнесмена?»

На практиці досить часто трапляється ситуація, коли соціологові

для формулювання гіпотези бракує первинної інформації. У такому разі

проводять розвідувальне дослідження (або, мовою соціологів, реалізують

розвідувальний план дослідження). Його завдання - зібрати

інформацію, достатню для формулювання гіпотези. І досягають його методом

вивчення літератури, аналізу документів, експертного опитування,

спостереження.

Самі ж гіпотези в соціології поділяють на описові та пояснювальні,

основні та неосновні, первинні та вторинні (вторинні висувають

замість спростованих емпіричними даними).

До о п и с о в и х належать гіпотези, які стосуються структури

об'єкта, який вивчають, функцій його компонентів (описові гіпотези ще

поділяють на структурні та функціональні). П о я с н ю в а л ь н и м и називають

гіпотези стосовно причиново-наслідкових зв'язків у явищі, яке

вивчають, і причиново-наслідкових зв'язків його з навколишнім світом.

Цілі, завдання КСД і вид гіпотези визначають стратегічний план

дослідження.