1. За умов а, б, в виникає явище «а».

2. За умов а1, б, в виникає явище «а1».

3. За умов а2, б, в виникає явище «а2».

Звідси робимо висновок, що посилення (або послаблення) умови

А відповідно активізує (чи послаблює) явище «а».

Приклад. Після запровадження двоколірноговидання газети зріс

її наклад, впровадження третього кольору теж привело до зростання накладу

(хай навіть не втричі). Отже, оте «після» означає і «внаслідок».

Схема єдиної подібності. її застосовують в дослідженні я пищи,

причину якого треба встановити і яке виникає в різних умовах. Оскільки

різні умови не можуть бути причиною однакового наслідку, дослідник

;ш допомогою експерименту такого типу шукає єдину подібність.

Схема є д и н о ї п о д і б н о с т і має такий вигляд:

Експеримент

можна проводити

в реальній (наприклад,

в одній

чи кількох редакціях

газет) і в штучно

створеній (лабораторній)

групах.

Можна, нарешті,

проводити експе- '

римент з окремими

людьми

Експеримент

1. За умов а, б, в виникає явище «а».

2. За умов а, г, д виникає явище «а».

3. За умов а, є, ж виникає явище «а».

Отже, умова А приводить до явища «а», оскільки вона є

спільною в усіх трьох випадках.

Приклад. У якій газеті регіону не працював би журналіст А, тема,

яку він висвітлює, одразу в цій газеті стає популярнішою. Отже, цей

журналіст свідомо чи підсвідомо враховує особливості місцевих читачів,

його твори задовольняють інтереси аудиторії.

До схеми залишків вдаються, коли відома більшість явищ та їх

причин. Якщо відняти досліджену частину наслідків відомих причин, то

залишки будуть наслідком ще не вивчених умов.

Схематично це виглядає так:

1. Умови а, б, в, г викликають явища

«а», «б», «в», «г».

2. Умови а, б, в викликають явища «а»,

«б», «в».

Звідси висновок: причиною явища «г» є

умова «Г».

Приклад. Якщо викладач, не надто налаштований

на рівень сприймання малопідготованої

аудиторії, переходить від емоційно-образного до

викладу абстрактних постулатів, рівень уваги і,

відповідно, сприймання знижується. Це означає,*

що спілкування з цією аудиторією ліпше проводити

на конкретно-образному рівні. ':

В експерименті ж за схемою єдиної подібності

експериментальний чинник якраз є єдиною

сталою (тому й називати його змінною недоречно). А в застосуванні схеми

залишку експериментальну змінну усувають, Ця відмінність, до речі,

пояснює відносно нечасте застосування в

експериментах схем єдиної подібності і залишку:

довести, що дві системи подібні у всьому, крім дії

експериментальногочинника, ще важче, ніж

довести, що вони схожі у всьому, крім одного.

Однак за фахового проведення експерименту

таке доведення неможливим не є. А ознака фахо-

вості - це передусім наявність контрольної групи.

Оскільки суспільне життя справді складне і

багатоманітне, не можна нехтувати ситуаціями, коли

на досліджуване явище чи групу, крім експери-

Легко помітити,

що схеми єдиної

подібності та

залишку принципово

відрізняються

від двох попередніх:

і схема

єдиної відмінності,

і схема супутніх

змін передбачають,

що в досліджуваному

явищі

сталими залишаються

всі умови,

крім експериментальної

змінної

Якщо зміни

відбуваються і в

експериментальній,

і в контрольній

групах, то це означає,

що причиною

цих змін є не експериментальна

змінна, а якийсь

Інший, неврахований

чинник

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ