I ка і досі значною

мірою будується на

концепції Дж. Морено.

З цього випливає,

що соціо-

метрія особливо

придатна для вивчення

емоційного

аспекту стосунків

у групі і, відповідно,

цей метод пріоритетний

для соціальної

психології,

у соціології він

набуває значення

лише тоді, коли

йдеться про соціологію

малих груп

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

соди психоаналізу і теорію ролей, зосередив увагу на психологічних сто»

Сумках індивідів.

Свою концепцію Дж. Морено побудував на п'яти постулатах. По-

Перше, він вважав, що людина - це результат переплетення комплексу со-

і цішіьних відносин, певний соціальний атом. Перебуваючи у сфері впливу

Один одного, соціальні атоми можуть утворювати соціальні молекули.

Стосунки ж між людьми визначають невидимі нематеріальні згустки емоційної

енергії, найпростіші одиниці почуттів (Дж. Морено називав їх

«теле»). Ось ці «геле», вважав Дж. Морено, і слід вимірювати.

По-друге, міжособові стосунки, за Дж. Морено, мають два рівні:

Ll) спонтанний, на якому перебувають ті, з ким індивід хотів би вступити в

Контакт; б) реальний, який творять ті, хто справді емоційні партнери.

Третій постулат концепції Дж. Морено - «закон соціальної гравітації

», згідно з яким група згуртованіша, якщо більший емоційний потяг

членів групи один до одного.

Четвертий постулат концепції Дж. Морено - «соціологічний

уакон», за яким вищі форми організації суспільства випливають з простіших.

Оті молекули, утворені із соціальних атомів, є будівельним матеріалом

для складніших конструкцій. Тобто змін у макроструктурі

можна досягти через мікросоціологічний вплив на малі групи.

Нарешті, і це по-п'яте, концепція Дж. Морено грунтується на «еоціо-

динамічному законі», за яким більшість симпатій членів групи випадає небагатьом

«зіркам», решта ж виявляється обділеними увагою своїх товаришів,

емоційно знедоленими («соціометричний пролетаріат»). Причому збільшення

розмірів групи лише посилює цей дисбаланс.

Як уже згадувалось, групові взаємостосунки

соціометрія визначає за параметрами в и б о р у ,

и і д х и л е н н я і п р о п у с к а н н я . І критерієм тут

с конкретна діяльність або ставлення одних індивідів

до інших. Таку діяльність називають со-

ціометричними критеріями.

Вибір критеріїв залежить від завдань дослідження

і від особливостей групи, яку вивчають. Якщо

мова йде про особові стосунки у виробничій діяльності,

то звичайно ж, критерії будуть виробничі.

Якщо ж ідеться про дозвілля, відпочинок і т. д., то

використовують так звані невиробничі критерії. Є

ще критерії соціальні, прогностичні (щодо можливості вибору респондента

в напарники для певної діяльності), подвійні, які передбачають ріи-

иість респондента і особи, яку він вибрав, та одинарні, за якими респондент

визначає індивіда з вищим чи нижчим, ніж його, статусом у групі.

Значення соціометрії

очевидне:

вона дає змогу зафіксувати

часто невидимі

ззовні, але

реально існуючі

взаємостосунки

всередині групи,

визначити лідера,

оптимальні «підгрупи

», суть і причини

конфліктів тощо

Опитування та його види

Що ж до особливостей групи, то вони також впливають на вибір критеріїв

і особливо на безпосередньо пов'язане з цим процесом формулювання

запитань. Адже, соціометричні критерії формулюють у вигляді запитань.

Соціометрична практика свідчить, що у визначенні кількості критеріїв,

за якими респондент має зробити вибір, слід керуватися таким

правилом:

- що неорганізованій^ взаємостосунки в групі, то менше має бути

критеріїв; особливо це стосується вивчення груп із серйозним міжосо-

бистіснимконфліктом;

- кількість застосовуваних критеріїв залежить від того, наскільки

давно члени групи знають один одного, від досвіду спілкування; що три-:

валіший контакт між членами групи, то більше критеріїв можна використовувати.

Однак збільшувати їх кількість понад 7-8 недоречно: це

може роздратувати опитуваних1.

Що ж до змісту соціометричних критеріїв і, відповідно, формування

запитань, слід враховувати такі загальні правила:

1. Соціометричний критерій має відображати взаємостосунки між

членами групи.

2. Соціометричний критерій має відтворювати ситуацію вибору

партнера.

3. Запитання не може обмежувати можливості вибору опитуваного.

4. Критерії мають бути значущими для досліджуваної групи.

5. У запитанні має бути описана конкретна ситуація.

6. Запитання слід формулювати ввічливо і коректно. Воно має бути

конкретним і однозначним2.

Види соціометричних запитань. Про один вид уже йшлося: запитання

вибору і запитання відхилення (критерій пропускання застосовують

без спеціальних запитань).

Запитання вибору і відхилення можуть бути власне соціометрични-

ми (тобто стосуватись вибору чи відхилення самого респондента) і прогностичними

(тобто стосуватись позиції інших членів групи щодо респондента.

Наприклад: «Хто, на Вашу думку, хотів би піти з Вами в похід?»).

У соціометрії використовують також і параметричні запитання, які

обмежують кількість виборів чи відхилень («вкажіть одного (не більше

двох, трьох»)), або ж непараметричні, коли респондент називає стільки

людей, скільки, на його думку, потрібно. Є також запитання з бальною

' Как провести социологическое исследование / Под ред. М. К. Горшкова Ф 3 Шереги.-

М., 1990.-С. 163. > • •

ниГ-М

Є\тН-СЛ^И П° МЄТ°даКЄ И технике социологических исследова-

ОріДІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

Оцінкою, відповідаючи на які опитуваний конкретним балом оцінює вирй-

Жоиість якоїсь ознаки в кожного члена групи, ранговані, які пропонують

респондентові розташувати членів групи за силою вираження конкретної

О'Шаки (наприклад: «З ким із членів Вашої групи Ви погодилися б мешкати

П одній квартирі.насамперед ? У другу чергу ? У третю

Чергу ?»).

Відповідаючи на запитання парного порівняння

(вони стосуються всіх членів групи, яких

Опитуваний знає найкраще), респондент за допомогою

балів визначає, яка з пари протилежних ознак і

Наскільки притаманна конкретному членові групи

(наприклад: «Оцініть, будь ласка, кожного члена

бригади за наведеним нижче переліком ознак

(якщо ознака виражена яскраво - 2 бали; 0 - якщо

нона виражена тією ж мірою, що й протилежна; 2 -

якщо яскраво виражена протилежна ознака):

працелюб 2 1 0 - 1 - 2 лінивий

чесний 2 1 0 - 1 - 2 брехун

фахівець 2 1 0 - 1 - 2 не знає свого фаху»).

Щоб випадково не випустити з уваги когось

із членів групи, респондент, відповідаючи на запитання,

мусить мати повний список членів групи.

Інформація соціоматриці може бути подана

також, у графічному вигляді соціограми. Серед її

різновидів найвідоміша «мішень»: точки, які символізують членів групи,

розташовують в межах кола відповідно до статусу членів групи: що вищий

статус, то ближче до центру розташована відповідна точка. Точки сполучають

лініями, які означають вибір (цей критерій позначають —>), взаємний

вибір («-•), відхилення ( >), взаємне відхилення (< •).

Очевидно, що соціометричні дослідження хоч і з'ясовують

стосунки між членами групи, але не дають змоги пояснити, чому вони,

ці стосунки, саме такі. Тому не варто сприймати соціометрію як

всеохопний і всемогутній різновид опитування.

Запитання для самоконтролю

1. У яких випадках вдаються до соціометричного опитування?

2. Чим соціометрія відрізняється від інших видів опитування?

3. Який внесок Дж. Морено в соціометричну методику?

4. Які Ви знаєте види соціометричних критеріїв?

5. Які Ви знаєте види соціометричних запитань?

6. Чим соціоматриці відрізняються від соціограм?

Результати соціометричного

опитування заносять

зі спеціальної

таблиці, соціо-

матрицю, в якій

по вертикалі фіксують

членів групи,

а по горизонталі

- відповідно

зафіксовано ознаки.

На перетині

виставляють або

ж відповідні бали,

і або знаки:«+»,

яким позначають

вибір,«-» - відхилення,

«0» - пропускання

64 Опитування та його види

Як ніякий інший

метод, тестування

дає змогу

продіагностувати

здібності, склад

характеру, професійну

придатність,

інтелект індивіда

чи сукупності індивідів.

Саме на

основі тестування

виросли такі галузі

психології, як

психодіагностика

і психометрія

2.2.5. Тестування

Тестування як метод збору інформації вирізняється серед усіх інших

методів. З одного боку, це різновид опитування,

оскільки полягає в одержанні вербальної інформації

у відповідь на запитання дослідника. З іншого боку,

тестові запитання здебільшого ставлять перед опитуваним

проблемну ситуацію, вводять його в експериментальні

умови (напр.: «Уявіть, що Ви...»).

Це зближує тест з експериментом. До того ж, тестований

у процесі опитування самостійно фіксує

рівень своїх відчуттів, стану, здібностей і це зближує

тестування із самоспостереженням. Нарешті,

«індивідуалістська» спрямованість тесту робить

його, зазвичай, психологічним методом збору інформації.

Однак оскільки тестування застосовують

не тільки в загальній психології, а й у соціальній

психології і соціології, маємо всі підстави

говорити про нього як про різновид опитування, соціологічного методу

збору інформації.

Тестування - це метод вимірювання й кількісної оцінки різних

психологічних властивостей та станів індивіда, - настільки складних і

глибинних, що вони не піддаються фіксації за допомогою спостереження

чи інших методів збору інформації. Тестування дає.

змогу зафіксувати ознаки та надати їм кількісного

значення, тобто квантифікувати якісні ознаки чи

властивості особи. Одночасно тестування дистан-,

ціює одержані оцінки від можливих суб'єктивних

установок дослідника.

Найпростіші тести для респондента є «батареєю

» висловлювань, з якими він має погодитися

або не погодитися. Що означає та чи інша

відповідь, яка справжня мета тестування, як інтерпретуватимуть

відповіді, тестований у момент

тестування не знає. Для дослідника ж згадана

«батарея» - спосіб математично точно зафіксувати

приховані (латентні) якості тестованого - його психологічний стан,

установки, належність до конкретного психологічного типу і т. д. Щоб

давати надійні результати, тест, крім згаданої «батареї», має містити

низку обов'язкових компонентів, а саме: