6 Разом готуватися до семінарського заняття?»,

«Як Ви думаєте, хто з однокурсників погодився б жити з Вами в одній

кімнаті гуртожитку?»), і при вимірюванні відхилення («Кого із членів

бригади Ви не хотіли б бачити в себе на дні народження?», «Хто з

членів Вашої бригади, на Вашу думку, не буде голосувати за призначення

Вас бригадиром?»). Соціометричне опитування фіксує також членів

групи, яких, відповідаючи на запитання вибору і на запитання відхилення,

не називають (параметр пропускання).

«Відмінність соціометричного запитання від звичайного полягає в

тому, що відповіддю на соціометричне запитання є не значення ознаки,

ниміряне в номінальній, порядковій чи метричній шкалі, як у звичайному

опитуванні, а фактично прізвище (або номер, який замінює прізвище)

того чи іншого члена групи»2.

' Соціальним статусом у соціології вважають місце індивіда в системі групи, у

розвиткові групових процесів; соціальний статус індивіда визначають його

функції, обов'язки.

Соціальна роль - модель поведінки, яка випливає із соціальної позиції особи !

відповідає соціальним нормам і очікуванням.

1 Методи сбора информации в социологических исследованиях / Отв. Ред. Із. Г. Анд.

рсенков, О. М. Маслова. - М., 1990. - Кн. 1. - С. 186.

До особливостей

соціометричного

опитування

належить і те, що,

на відміну від інших

видів опитування,

воно д а є

не інформацію

про респондента

чи соціальну групу,

а про стосунки

між респондентами

в групі

Опитування та його види

Ця особливість методу унеможливлює застосування соціометрії поза

межами малої групи, воно неможливе, наприклад, серед мешканців одного

міста, студентів одного вищого навчального закладу: у них мають бути

певні стосунки, всі учасники опитування мають достатньо добре знати

один одного. 1

Ще одна особливість методу: соціометричні запитання фіксують не

об'єктивні стосунки в групі, а відображення їх у свідомості носіїв інформації,

фіксують, як об'єктивні відносини сприймають і оцінюють люди з

різним становищем у групі.

Це, щоправда, специфіка не тільки соціометрії (раніше мова йшла

про те, що при анкетуванні й соціологічному інтерв'ю також фіксують

не реальну дійсність, а її відображення в свідомості опитуваного); та у

соціометричному опитуванні ця обставина виражена найяскравіше.

Нарешті, особливістю соціометричного опитування є те, що використовуючи

його, практично неможливо без шкоди для аналізу забезпечити

анонімність дослідження. Відомо лише два способи, якими забезпечують

анонімність у соціометрії: коли за відсутності дослідника члени

досліджуваної групи домовляються про присвоєння кожному з них номерів

(чи якихось символів) і коли окремі запитання кладуть у спеціальні

конверти з відповідними прізвищами членів групи (наприклад,

коли л: хотів би виконувати якусь роботу спільно з у, то він кладе відповідне

запитання у конверт із прізвищем).

Однак у першому випадку дослідження анонімне

лише для дослідника (адже члени групи зна^

ють значення номерів та символів, і тому їм легко

встановити, хто конкретно називає конкретну особу

за параметрами відхилення). Другий спосіб надто

спрощений, оскільки дає змогу встановити лише

рівень привабливості членів групи, встановити ж за

його допомогою взаємозв'язки, виявити у спільноті

підгрупи неможливо. Тому в соціометричному опитуванні

особливої ваги набувають обгрунтування в

преамбулі соціометричної картки потрібності й

анонімності дослідження та особиста порядність,

делікатність дослідника.

Теоретичні засади і методику соціометричного

опитування в першій половині XX ст. розробив

американський дослідник румунського походження

Дж. Морено1. Він, застосувавши деякі за-

' Див.: Морено Дж. Социометрия. - М., 1958.

І Сучасна соціо-

метрична методи-