1 Про методику перевірки анкети чи іншого польового документа див. Параграф 3.1.

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

Контрольним,

наприклад, є напівзакрите

запитання

«Творчість яких

композиторів Ви

найбільше любите?

», серед варіантів

відповідей на

яке є «Ейдховен»,

«Пулюй» чи щось

подібне

ІІГОДОМ на запитання «Коли Ви востаннє читали

газету?» - .«Минулого тижня», то зрозуміло, що

принаймні раз він відповів неправдиво. У таких

випадках відповіді на обидва запитання, або й на

всю анкету, не враховують.

Звичайно, така класифікація запитаньдосить

умовна, бо ф і л ь т р у в а л ь н і , функціональні

запитання можуть виконувати функції основних,

основні - бути функціональними тощо.

Від формулювання запитань безпосередньо

залежить якість, достовірність одержуваної

інформації. Йдеться і про логічний, і психологічний, і стилістичний

аспекти. Скажімо, запитання «Чи став кандидат, за якого Ви голосували,

депутатом?», на перший погляд, не викликає ніяких заперечень. Однак

па нього не зможе відповісти той, хто голосував за двох кандидатів (наприклад,

до Верховної і обласної Рад) і лише один із них став депутатом.

Бувають ситуації, коли позиція опитуваного

може не збігатися із загальнопринятою, і відповідь

на запитання з цього приводу може зумовити

ускладнення. У таких випадках застосовують

прийоми проективної техніки, коли відповіді на

Запитання стосовно когось проектуються на самого

опитуваного. Тому замість запитання «Ви не

Шкодуєте, що вступили на цей факультет?», варто

Запитати «Ви порадили б своєму знайомому

Вступати на цей факультет?». Запитання «Як Ви

Ставитеся до еротичних видань?» може викликати

В опитуваного бажання приховати свій «гріховний

» інтерес до них, чи навпаки - продемонструвати

браваду («Всіляко підтримую, побільше б

Таких газет»). Утім завдання соціолога - не виховувати

респондента під час опитування, а одержати

об'єктивну інформацію. Тому йому треба

Якомога частіше акцентувати, що будь-який варіант

відповіді абсолютно нормальний, і в згаданому

випадку запитання ліпше сформулювати

так: «Є люди, які різко негативно ставляться до еротичних видань, інші

Від них у захопленні, ще інші сприймають їх спокійно. А як до цих

Видань ставитеся Ви?» Дуже важливо, щоб кількість та інтенсивність

Запропонованих позитивних і негативних варіантів оцінки була однаковою.

Зрештою, можна взагалі сформулювати запитання інакше; «Які СрО»

Встановлено, що

запитання, які починаються

з «чи» («чи

хотіли б Ви...», «чи

подобається Вам...»,

«чи знаєте Ви...»)

незалежно від

змісту цих запитань

підштовхують людей

до підсвідомої відповіді

«так». Тому у

формулюванні запитань

варто уникати

таких конструкцій,

замінюючи їх

іншими: «наскільки

подобається Вам...»,

«як Ви ставитеся

до...», «що Ви можете

сказати про...»

Опитування та його види

тич мі видання Ви знаєте?». З відповіді на нього можна судити про ставлення

опитуваного до еротичних видань.

Важлива також форма запитань - особова чи безособова. Особова

форма спонукає відповідати стосовно себе, а безособова - не

про реальну поведінку опитуваного, а про його уявлення про те,'як

треба, чи як інші чинять у пропонованій ситуації'.

Зрозуміло, для респондента запитання анкети - різні за складністю.

Існує думка, що складні запитання, які вимагають концентрації

уваги, слід уміщувати на початку анкети, а простіші, що вимагають

відповіді «так-ні» - наприкінці2. Це, однак, не означає, що перше, чи

навіть перші запитання анкети мають бути найскладнішими. Головне

завдання початкових запитань - встановити контакт з опитуваним, зацікавити

його і залучити його в роботу. Саме тому вони не мають бути

важкими, не мають вимагати від опитуваного розкриття своїх таємниць

(було б помилкою одразу після преамбули, яка гарантує анонімність, зап№

тувати: «Як Ви ставитеся до свого бригадира, директора?»). Зате перше

запитання має зацікавити його. Бажано також, щоб відповідь на нього

одночасно несла для соціолога якусь інформацію. Скажімо, анкета однієї з

газет починалась запитанням: «Спробуйте пригадати, скільки років Ваша

сім'я передплачує нашу газету?». Перше запитання в іншій анкеті було

таким: «Уже давно зауважено, що люди читають не завжди те, що передплачують.

Назвіть будь-ласка, які газети Ви передплачуєте, а які читаєте?».

Найчастіше перші запитання виконують ще одну функцію - вони

фільтрувальні. Згідно з технікою стадійного розгортання запитань

Дж. Ґеллапа першу групу запитань в анкеті мають становити запитання-

фільтри, які з'ясовують, наскільки опитуваний обізнаний із проблемою взагалі,

наскільки вона його стосується. Якщо з'ясується, що опитуваний не

читає газети «Молодь України», то нема потреби говорити з ним про цю

газету: далі він може не заповнювати анкету або перейти до запитань, які

з'ясовують ставлення респондента до журналістики чи до проблем, які висвітлює

ця газета.

Наступні запитання, за Дж. Ґеллапом, мають з'ясувати, як опитуваний

ставиться до цієї проблемивзагалі. І наступна група запитань - до

конкретних її аспектів. Оскільки йдеться про конкретні аспекти, які

найбільше цікавлять дослідника, то найчастіше тут використовують закриті

запитання.

З'ясувавши, як опитуваний ставиться до певної проблеми, дослідник

далі використовує запитання про причини таких поглядів респон-

' Див. про це: Социология и журналистика. - С. 95.

Див.: Социологический справочник. - С. 199.

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

дента. Оскільки всі можливі причини передбачити важко, то тут иайчао*

тіше використовують напівзакриті запитання. Прикінцева група запитань,

за технікою стадійного розгортання Дж. Ґеллапа, стосується сили

Тих поглядів, яких дотримується опитуваний, і найчастіше закриті.

Важливо, щоб запитання були логічно по-

п'язані між собою. Послідовність запитань, однак,

не може бути надто тривалою і цілеспрямованою.

Послідовні запитання, наприклад, про недоліки

можуть викликати в респондента критичну настроєність

(«погано все»), а це вплине на достовірність

інформації.

Ліпше вичленовувати з головної проблеми

низку її елементів і будувати анкету блоками,

тобто застосовувати техніку стадійного

р о з г о р т а н н я з а п и т а н ь до кожної із частин

загальної проблеми, зокрема:

1) група запитань про ставлення до часткової проблеми;

2) до її конкретних моментів;

3) причини такого ставлення;

4) сила, інтенсивність ставлення.

'Далі - наступний блок запитань, пов'язаних з іншою частиною загальної

проблеми. Можна ставлення до всіх часткових проблем з'ясувати

спочатку, а потім розвивати запитання щодо кожної зокрема. У такому

випадку респондента легко повернути до вже «пройденого». Наприклад,

в анкеті з приводу тематики газетних публікацій запитання «Публікація

на яку з перелічених тем у Вас викликала б інтерес?» допоможе

з'ясувати ставлення опитуваного до конкретних тем. Наступний блок

запитань можна розпочати так: «Ви сказали, що цікавитеся публікаціями

про приватизацію. Якими саме (про що саме)?». Якщо анкета велика, то

між блоками запитань можуть бути функціональні, які знімають напругу,

підтримують зацікавлення, перемикають увагу.

Якщо дослідник ставить перед собою завдання з'ясувати ставлення

до проблеми різних соціальних груп (а таке завдання стоїть майже

завжди), то обов'язковим компонентом анкети є «паспортичка», або

соціально-демографічний блок запитань. Вони стосуються віку, освіти,

статі, професії опитуваного тощо і дають змогу систематизувати

відповіді за певними соціально-демографічними ознаками.

Донедавна соціологи по-різному ставились до місця розташування

«паспортички». Одні, з огляду на зручність для себе і загальність

запитань блоку, розташовували його на початку анкети. Інші »

наприкінці, аргументуючи це тим, що запитання легкі для респоі-ЦІОНТП

Коли респондента

спочатку запитувати

про його

участь у приватизації,

а потім -

про його ставлення

до балету, то таке

перескакування

не дасть змоги

опитуваному зосередитися

Опитування та його види

і давати їх потрібно наприкінці. Однак багатог

річна практика показала, що важливішим є

інший чинник - забезпечення анонімності. Побачивши

одразу після преамбули, у якій зазначено

анонімність анкети, запитання про те, скільки

йому років, до якої партії належить та ще й де

він працює, опитуваний може запідозрити дослідника

в нещирості, намаганні одержати якусь

конфіденційну інформацію і далі вже обережно

відповідатиме на запитання. Щоб уникнути зайвих

ускладнень, соціально-демографічний блок

слід подавати наприкінці анкети.

Соціально-демографічний блок, як і вся анкета,

має бути стислим. До нього мають входити лише

потрібні в цьому КСД запитання. Скажімо, у

дослідженні «Як Ви відпочиваєте?» питання про

партійність опитуваних, мабуть, зайве, зате запитання

про вік, освіту і професію бажані, бо дадуть

інформацію про те, як відпочивають люди того чи

іншого віку, як професія і освіта впливають на спосіб проведення вільного

часу і його кількість.

З цього ж огляду треба дбати і про охайність

оформлення анкети, її зручність для заповнення.

Зокрема рядки для відповідей мають бути

розташовані так, щоб на них можна було щось

написати. Якщо ж дослідник розраховує на докладну,

розгорнуту відповідь, то на неї треба відвести

відповідну кількість рядків. Щоб анкета

мала привабливий вигляд, з функціональною метою

на її полях інколи вміщуютьгумористичні

малюнки на теми дослідження (найчастіше це

практикують у Прибалтиці та США).

Загалом, окрім згаданих вище, вимоги до запитань анкети можна

звести до таких найголовніших: