34. Загальні уявлення про світло та основні світлотехнічні поняття

Найбільшу частку інформації про навколишнє середовище, а саме біля 80%, людина отримує через очі (зоровий апарат). Світло – один із суттєвих чинників виробничого середовища, оскільки саме завдяки йому забезпечується зоровий зв’язок працівника з його оточенням. Тому важливого значення в організації процесу праці набуває освітлення.

Правильно організоване освітлення позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню виробничого травматизму тощо.

Важливу роль в життєдіяльності людини займає саме природне освітлення, його ультрафіолетова частина спектру: стимулює біохімічні процеси в організмі, поліпшує обмін речовин, загартовує організм, має протибактерицидну дію тощо. У зв’язку з цим при недостатньому природному освітленні в умовах виробництва санітарно-гігієнічні нормативи вимагають у системі штучного освітлення застосування джерела штучного світла з підвищеною складовою ультрафіолетового випромінювання — еритемного джерела світла.

Спектральний склад світла також впливає на продуктивність праці та психічний стан людини. Тому для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Наприклад, якщо продуктивність людини при природному освітленні прийняти за 100%, то при червоному та оранжевому освітленні вона становитиме 76%.

Основними світлотехнічними поняттями є:

1. світловий потік (F, лм) – потік випромінювання, що оцінюється за його дією на людське око;

2. сила світла (І, кд) ¾ просторова щільність світлового потоку, яка визначається відношенням світлового потоку F (лм) до тілесного кута w, у якому цей потік поширюється;

3. освітленість (Е, лк) ¾ поверхнева щільність світлового потоку;

4) яскравість поверхні (В, кд/м²) ¾ поверхнева щільність сили світла;

5) коефіцієнти відбиття (r), пропускання (t) та поглинання (b) поверхонь характеризують фон (у процентах або частках одиниці (r + t + b = 1)). Фон вважають світлим при r>0,4, середнім ¾ при 0,4 ³r>0,2 та темним при r<0,2;

6) контраст (K) об`єкта спостереження та фону визначається різницею між їх яскравостями. Контраст вважають великим при К>0,5, середнім при 0,2< K<0,5, малим при K < 0,2;

7) видимість (V) характеризує здатність ока сприймати об’єкт та залежить від попередніх показників та тривалості експозиції.

Для вимірювання рівнів освітленості на робочих поверхнях використовують люксметри.

35. Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи освітлення робочих приміщень повинне задовольняти таким умовам:

 рівень освітленості робочих поверхонь має відповідати гігієнічним нормам для даного виду роботи;

 мають бути забезпечені рівномірність та часова стабільність рівня освітленості у приміщенні, відсутність різких контрастів між освітленістю робочої поверхні та навколишнього простору, відсутність на робочій поверхні різких тіней (особливо рухомих);

 у полі зору предмета не повинно створювати сліпучого блиску;

 штучне світло, що використовується на підприємствах, за своїм спектральним складом має наближатися до природного;

 не створювати небезпечних та шкідливих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпеку ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпечність);

 бути надійним, простим в експлуатації та економічним.