
- •Походження та необхідність грошей. Роль держави у творенні грошей.
- •Функції грошей, їх єдність і протилежність.
- •Класична кількісна теорія грошей.
- •Роль теорії грошей в удосконаленні грошово-кредитної політики України в період переходу до ринку.
- •Сутність та економічна основа грошового обороту.
- •Грошові потоки, їх характеристика та особливості їх балансування через внутрішній і зовнішній грошові ринки.
- •Принципи організації безготівкового та готівкового грошового обігу. Форми безготівкових розрахунків.
- •Грошова маса: показники її обсягу і структури. Грошові агрегати.
- •Швидкості обігу грошей: показники її виміру та фактори які на них впливають.
- •Закон грошового обігу і його використання в економічній політиці держави.
- •Грошовий мультиплікатор, його вплив на стан грошового ринку.
- •Методи державного регулювання грошового обігу.
- •Попит на гроші та фактори, що визначають його зміну.
- •Суть і механізм формування пропозиції грошей.
- •Структура та учасники ринку цінних паперів.
- •Валютний ринок як складова грошового ринку.
- •Елементи грошової системи та їх характеристика.
- •Основні типи грошових систем, їх еволюція.
- •Створення і розвиток грошової системи України.
- •Методи та інструменти грошово-кредитного регулювання.
- •Система державного регулювання грошової сфери: фіскально-бюджетна та грошово-кредитна політика
- •Інфляція, її суть, види та закономірності розвитку.
- •Причини інфляції.
- •Вплив інфляції на перебіг макроекономічних процесів.
- •Державне регулювання інфляції.
- •Грошові реформи, їх сутність та основні види.
- •Грошова реформа та особливості її проведення в Україні.
- •Необхідність, суть і роль кредиту в процесі відтворення.
- •Сутність кредиту. Об’єкти і суб’єкти кредитних відносин.
- •Поняття функції кредиту та їх класифікація.
- •Позичковий процент, його суть та призначення. Фактори, що впливають на його норму.
- •Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення.
- •Становлення та розвиток банківської системи України.
- •Центральні банки: форми організації, функції та правове регулювання діяльності.
- •Національний банк України, його завдання та функції.
- •Операції комерційних банків, їх класифікація та загальна характеристика.
- •Фінансово-кредитні установи небанківського типу в Україні, їх види і функції.
- •48 Суть і необхідність валютного регулювання.
- •Роль міжнародних фінансових інститутів у функціонуванні валютної системи.
- •Поняття значення й механізм забезпечення конвертованості валюти.
- •Валютний ринок: суть та основи функціонування. Основні види операцій.
- •Міжнародні ринки грошей та капіталів.
- •Платіжний баланс та золотовалютні резерви у механізмі валютного регулювання.
- •Сучасна світова валютна система та роль мвф у її функціонуванні.
Центральні банки: форми організації, функції та правове регулювання діяльності.
Головне призначення центрального банку — це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Своє призначення він реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:
емісійного банку;
банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;
органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.
Правовий статус центрального банку можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Для виконання цих завдань центральний банк наділяється відповідними державно-владними і цивільно-правовими повноваженнями. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлено від майна держави; центральний банк може ним розпоряджатись як власник. Він не є комерційною організацією.
Правовий статус центрального банку пов’язаний із вирішенням низки важливих питань, що стосуються його діяльності, а саме:
визначення на законодавчому рівні завдань й основних напрямів діяльності банку;
формування статутного капіталу банку;
визначення взаємовідносин банку з органами державної влади;
порядок призначення і звільнення вищого керівного складу банку.
Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (чи це федерація, чи це унітарна держава), національними традиціями й особливостями банківського законодавства.
Призначення центрального банку і його специфічне місце в банківській системі обумовлюють основні напрями діяльності банку. Центральний банк є:
емісійним центром готівкового обороту;
банком банків;
органом банківського регулювання та нагляду;
банкіром і фінансовим агентом уряду;
провідником монетарної політики.
Національний банк України, його завдання та функції.
Центральний банк України — Національний банк — було утворено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність». Законом було закладено основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає, з одного боку, центральний банк, як головний банківський інститут держави, який є емісійним центром і відповідає за збереження монетарної стабільності, а з іншого — банківську систему, представлену мережею комерційних банків.
Основи правового статусу НБУ як центрального банку країни визначено Конституцією України. Згідно з Основним Законом держави Національному банку надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, що свідчить про його особливу роль у системі органів державного управління.
Стрімкий розвиток банківської системи, необхідність посилення незалежності центрального банку країни від владних структур у проведенні монетарної політики і водночас необхідність підвищення відповідальності центрального банку за забезпечення монетарної стабільності обумовили необхідність прийняття у 1999 р. окремого Закону «Про Національний банк України». Згідно з законом Національний банк є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Виконуючи своє основне завдання, Національний банк сприяє забезпеченню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, і цінової стабільності.
Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом державної власності та перебуває у його повному господарському віданні. Статутний капітал банку є державною власністю і слугує для забезпечення зобов’язань банку.
Згідно з чинним законодавством передбачена така система (структура) Національного банку: центральний апарат, територіальні управління в областях і Автономній Республіці Крим, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця, Центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.
Закон передбачає дворівневу систему управління центральним банком — Рада НБУ і Правління НБУ, що загалом відповідає світовій банківській практиці.
Рада НБУ складається із 15 осіб, сім членів Ради призначаються Верховною Радою, а сім — Президентом України строком на 7 років. Голова НБУ входить до складу Ради за посадою. До компетенції Ради належить:
розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за їх виконанням;
розроблення рекомендацій Правлінню банку щодо методів та інструментів грошово-кредитного регулювання;
затвердження кошторису доходів і витрат банку;
затвердження бухгалтерського балансу банку;
право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління банку;
інші повноваження.
Правління НБУ — це другий керівний орган банку. До його компетенції належить забезпечення реалізації монетарної політики через відповідні монетарні інструменти, організація діяльності банку та інші повноваження, які передбачені у Законі. Кількісний та персональний склад Правління формується Головою НБУ і затверджується Радою НБУ.
Голову НБУ призначає Верховна Рада строком на п’ять років за поданням Президента України. Голова НБУ керує діяльністю банку й одноособово несе за неї відповідальність. Голова НБУ не є одночасно головою Ради НБУ, який обирається членами Ради строком на три роки. У країнах світу, де існує дворівнева система керівних органів центрального банку, голова (президент банку) очолює як орган, що визначає монетарну політику, так і виконавчий орган.
Основні принципи функціонування Національного банку, передбачені законом:
принцип незалежності банку;
принцип президентського та парламентського контролю за діяльністю банку;
принцип економічної самостійності банку;
принцип централізації системи банку;
принцип єдності системи банку;
принцип вертикальної структури управління банком.
Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, основним завданням (функцією) якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні. Згідно з Законом «Про Національний банк України» він здійснює діяльність, яка є традиційно притаманною центральному банку країни.
В умовах ринкової трансформації економіки основними тенденціями у діяльності НБУ стосовно формування і реалізації монетарної політики є:
— переорієнтація цільової спрямованості політики, зокрема, надання переваги цілям макроекономічної стабілізації, і в першу чергу цінової стабілізації;
— поступова відмова від адміністративних інструментів реалізації політики і введення в дію «класичних» ринкових інструментів, а саме: регулювання обов’язкових резервів, процентна політика, операції з цінними паперами та іноземною валютою на відкритому ринку.