10. Процесуальний статус судового експерта

У судовому процесі в необхідних випадках може брати участь судовий експерт (ст. 31 ГПК України). Права, обов’язки і відповідальність судового експерта визначаються ГПК України і Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-ХП.

Судовий експерт – це особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, що виникають при розгляді справи і стосуються його спеціальних знань. Згідно з ч. 2 ст. 31 ГПК України, судовий експерт зобов’язаний за ухвалою господарського суду з’явитися на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі. Висновок експерта, як і пояснення осіб, вказаних у ст. 30 ГПК України, використовується господарським судом разом з іншими доказами, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Експерт, як і особи, вказані у ст. 30 ГПК України, є суб’єктом процесуальних відносин, які виникають між ним і господарським судом, користується правами і несе обов’язки, визначені у цій статті і Законі України «Про судову експертизу». Судовий експерт, оскільки це необхідно для складання висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів. Він також може вказати у висновку експерта на виявлені в ході її проведення факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу господарського суду бути присутнім під час проведення судових дій і заявляти клопотання щодо предмету судової експертизи; оскаржувати дії особи, у провадженні якої знаходиться справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»).

Експерт має право знайомитися з матеріалами судової справи як в процесі підготовки справи до розгляду, так і у стадії її розгляду. До прав експерта належить також право відмовитися від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов’язку (ч. 5 ст. 31 ГПК України). Право експерта на самовідвід за наявності передбачених чинним законодавством підстав, які виключають його участь у справі, регламентується також спеціальним законодавством (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»).

Експертиза може проводитися як за ініціативою господарського суду, так і за ініціативою сторін і прокурора, який бере участь у справі. При цьому в останньому випадку сторони і прокурор, який бере участь у судовому процесі, мають право не тільки заявити про необхідність проведення експертизи, але й наділяються правом заявити відвід судовому експерту. Згідно з ч. 6 ст. 31 ГПК України, реалізація такого права сторонами або прокурором, який бере участь у судовому процесі, є можливою у випадку, якщо судовий експерт особисто, прямо або побічно зацікавлений у результатах розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності.

Усунення судового експерта від проведення експертизи, призначеної ухвалою господарського суду, є можливим як за власною ініціативою, так і за заявою сторін та / або прокурора, який бере участь у справі.

Відвід, заявлений експерту, як і відвід, заявлений судді, повинен бути мотивованим і заявленим у письмовій формі до початку вирішення спору. Виключенням є ситуації, коли про підстави відводу експерта сторона або прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті – у такому випадку відвід можна заявити і після початку розгляду господарського спору по суті заявлених вимог. Питання про відвід вирішується суддею, який виносить із цього приводу ухвалу.

Залучення експерта здійснюється у випадках, коли необхідно з’ясувати обставини, які вимагають спеціальних знань. Залучення експерта з метою встановлення змісту норм права не допускається. Як наголошується у роз’ясненні Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 11 листопада 1998 року № 02-5/424, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесене до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.