6. Процесуальний статус третіх осіб

У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору або рішення суду може вплинути на її правовідносини зі стороною спору. Тому до числа учасників судового процесу ГПК України відносить також третіх осіб – учасників, які тим або іншими чином зацікавлені у вирішенні спору на користь однієї зі сторін або на власну користь. Залежно від матеріальної заінтересованості третіх осіб поділяють на дві групи:

1) осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору (ст. 26 ГПК України) і виступають у процесі самостійно;

2) осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (ст. 27 ГПК України) і виступають у процесі на стороні позивача або відповідача.

Третіми особами, які заявляють самостійні вимоги, є суб’єкти господарських процесуальних правовідносин, які вступають у справу в господарському суді, пред’явивши позов на предмет спору до однієї або обох сторін, з метою захисту суб’єктивних матеріальних прав або охоронюваних законом інтересів.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, користуються всіма правами і виконують обов’язки позивача. При цьому право змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позовних вимог вони мають тільки щодо свого позову.

На відміну від позивача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вступає у процес, який вже почався. Якщо позовна заява до господарського суду подана третьою особою до винесення постанови про порушення провадження у справі за первісним позовом, суддя повинен вирішити питання про прийняття її як самостійної позовної заяви.

Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами повинна відповідати вимогам ст. ст. 54 – 57 ГПК України. При поданні позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами за загальними правилами сплачується державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При вступі до справи третьої особи із самостійними вимогами суд розглядає її позовну заяву за загальними правилами, тобто може відмовити у її прийнятті або повернути позовну заяву без розгляду. При цьому вимоги дотримання територіальної підсудності, встановлені ст. 15 ГПК України, при розгляді позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами не є обов’язковими, оскільки вона вступає у вже початий судовий процес.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, мають право, але не зобов’язані брати участь у процесі. Тому вони не можуть залучатися до процесу за ініціативою інших осіб. Так, Вищий арбітражний суд у п. 1.5 роз’яснень «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18 вересня 1997 року № 02-5/289 вказав, що вступ до справи третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, є можливою тільки на підставі її заяви, але не за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативою господарського суду.

Господарський процес, який виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежить від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесу між сторонами не викликає обов’язкового припинення процесу між сторонами і третьою особою. Вирішення спірних питань шляхом укладення мирової угоди або внаслідок розгляду справи господарським судом першої інстанції не перешкоджає третій особі вимагати відповідного розгляду судом її вимоги до сторін. Тому незрозумілою є відсутність у ГПК України вимог про обов’язковий розгляд справи спочатку після вступу до справи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. За ГПК України після вступу до справи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд виносить ухвалу, але розгляд справи, на відміну від цивільного або адміністративного процесу, продовжується.

Треті особи, які не мають власного матеріального інтересу в спорі позивача та відповідача, але вирішення господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін, мають право вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або за ініціативою господарського суду (ст. 27 ГПК України).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – це учасник судового процесу, який не є учасником спірних матеріальних відносин, але рішення суду у справі може вплинути або змінити його відносини з однією із сторін.

Вступ або залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є можливим лише у стадії розгляду спору у першій інстанції. Така третя особа виступає в процесі на стороні тієї сторони, з якою у неї існують певні правові відносини. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі за їх заявою, а також за ініціативою суду та клопотанням сторони або заявою прокурора. В апеляційному або касаційному провадженні третіх осіб, якщо вони не брали участь у справі до прийняття судом рішення, залучати до участі у справі за ініціативою суду, сторін, прокурора або за власною ініціативою не можна.

Якщо суд розглянув і прийняв решення про права та обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі, вони мають право подати касаційну скаргу на рішення суду (ст. 107 ГПК України). Що стосується права апеляційного оскарження рішення суду з боку осіб, які не були залучені до участі у справі, ст. 91 ГПК України встановлює, що право апеляційного оскарження рішення суду мають тільки сторони і прокурор (ст. 104 ГПК України). Відсутність прямої вказівки на те, що особи, які не були залучені до участі у справі, не є суб’єктами апеляційного оскарження є зрозумілою, оскільки, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України, безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку є розгляд і прийняття рішення про права та обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Тому право осіб на оскарження рішення господарського суду в суді апеляційної інстанції також є невід’ємним процесуальним правом цих осіб згідно зі ст. 129 Конституцій України.

Оскільки такі треті особи не заявляють самостійних вимог, вони користуються не всіма процесуальними правами, які надаються сторонам. Такий висновок випливає зі змісту ч. 4 ст. 27 ГПК України, згідно з якою треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов’язки сторін, окрім права на зміну підстави і предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Існування цієї норми у ГПК України обумовлене тим, що треті особи без самостійних вимог не є суб’єктами спірних материально-правових відносин сторін.

ГПК України містить вичерпний перелік процесуальних дій, які не можуть здійснювати треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вони не можуть вимагати повторення для них тих процесуальних дій, які були здійснені сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, до їх вступу до процесу. У доказовій діяльності треті особи діють незалежно від сторін. Здійснення або утримання від здійснення певних процесуальних дій грунтується на принципі диспозитивності та повністю залежить від третіх осіб, але, виходячи з положень принципу об’єктивної істини, за необхідності всебічного та повного з’ясування дійсних обставин справи, господарський суд за заявою сторони може зобов’язати третю особу вчинити певні процесуальні дії, зокрема, подати наявні письмові докази тощо.

Третя особа, яка бере участь у справі на стороні відповідача, не має права заявляти зустрічний позов, але з дозволу господарського суду може вчинити дії, які означають зміну її процесуальної правосуб’єктності, – вона може стати третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, і співучасником.

Таким чином, участь третьої особи у процесі сприяє всебічному, повному та об’єктивному встановленню судом дійсних обставин справи постановленню законного та обгрунтованого рішення.