4. Поняття та зміст процесуальної співучасті

Процесуальне законодавство передбачає наявність процесуальної співучасті, тобто множинності позивачів або відповідачів в одному судовому провадженні.

Співучасть – це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій або іншій стороні в господарському процесі на основі наявності загального права або загального обов’язку.

Відповідно до ст. 23 ГПК України, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно. Відповідно кожен з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає у судовому процесі самостійно. Процесуальна співучасть, об’єднання позовів для загального та одночасного розгляду дає можливість прискорити вирішення господарського спору, оскільки господарський суд замість декількох окремих справ розглядає одну та відповідно ухвалює одне рішення. Процесуальна співучасть є можливою тоді, коли інтереси співучасника однієї сторони не суперечать один одному та засновані на матеріальних правовідносинах, які виникли до початку процесу.

Виділяють такі види співучасті:

1) активна співучасть – декілька позивачів пред’являють позов до одного відповідача;

2) пасивна співучасть – один позивач пред’являє позов до декількох відповідачів;

3) змішана співучасть – декілька позивачів пред’являють позов до декількох відповідачів.

За ступенем обов’язковості, а відповідно і змістом, процесуальна співучасть буває:

1) обов’язковою, коли характер спірних матеріальних правовідносин є таким, що питання відносно прав та обов’язків одного із суб’єктів неможливо вирішити без залучення до справи інших суб’єктів цих відносин;

2) факультативною, коли немає обов’язкової множинності суб’єктів. Проте, ГПК України не визначає підстави настання обов’язкової або факультативної співучасті, хоча і зміст ст. 58 ГПК України можна зробити висновок, що мова йде про факультативну співучасть за наявності однорідних вимог.

При співучасті кожен співучасник користується всіма правами сторони і виступає у судовому процесі самостійно. Процесуальні права та обов’язки співучасника не залежать від кількості осіб з аналогічною процесуальною правосуб’єктністю, а їх рівність і незалежність є наслідком того, що всі співучасники є самостійними суб’єктами господарських процесуальних правовідносин. Тобто кожен із співучасників вчиняють тільки ті передбачені законом дії, які він вважає за необхідне для захисту своїх прав та інтересів. Характер процесуально-правових взаємовідносин між співучасники грунтується на засадах автономії та диспозитивності. Їх дії або бездіяльність не залежать від поведінки інших співучасників, а залежать від їх особистого волевиявлення. Обов’язок доказування вимог або заперечень, законна сила судового рішення діють щодо кожного співучасника окремо.

Процесуальна співучасть може бути пов’язана із субсидіарною відповідальністю осіб у зобов’язанні. Наприклад, процесуальна співучасть може виникнути із реалізації ч. 1 ст. 373 ГК України, відповідно до якої правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користувача комерційної концесії (тобто права використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві) у разі невідповідності якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем. Тобто у таких випадках користувач комерційної концесії та правоволоділець несуть субсидіарну відповідальність. Крім того, процесуальна співучасть виникає згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України, яка передбачає, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Процесуальна співучасть на стороні позивача можлива, наприклад, за вказівкою ст. 1135 ЦК України, яка передбачає можливість здійснення операцій за договором простого товариства від імені і на користь всіх учасників одним із них. Якщо інтересам решти учасників цими діями було заподіяні збитки, вони мають право вимагати їх відшкодування. Також співучасть позивачів виникає при позовах співвласників майна про припинення права особи на частину в загальному майні згідно зі ст. 365 ЦК України.

У господарському процесі на даний час не використовується поняття «співвідповідач» у процесуально-нормативній якості, як в цивільному процесі. Тому при підготовці позовної заяви до господарського суду співучасників прийнято розрізняти, наприклад, «першого відповідача», «другого відповідача» тощо, або кожного окремо «відповідача», невикористовуючи термін «співучасник», оскільки їх співучасть випливає зі змісту та підстав позовної заяви. Проте, використання цього терміну є цілком доречним, оскільки відразу відображає сутність правовідносин співучасті.

Від співучасті необхідно відрізняти об’єднання позовів, коли суб’єктивні права та обов’язки не залежать одне від одного, а множинність осіб виникає за розсудом судді (суду) з метою процесуальної економії.

У господарському процесі є можливими випадки, коли суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою залучає до участі у справі іншого відповідача або допускає заміну первісного відповідача належним відповідачем. У ст. 24 ГПК України закладений механізм, коли відповідач, вказаний позивачем у позові, не повинен відповідати за цим позовом або відповідати солідарно з іншою особою, яка в позові не вказана як відповідач. Якщо суд встановить, що позов пред’явлений до неналежного відповідача, провадження у справі не припиняється. Суддя, на підставі п. 1 ст. 65 ГПК України, у порядку підготовки справи до розгляду вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача. За таких умов розгляд справи починається знову.

Питання достатності підстав для залучення до участі в справі іншого відповідача розглянуті у п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році». У листі наголошується, що питання про достатність підстав для здійснення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин і матеріалів певної справи і враховуючи те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з’ясуванню всього кола обставин, які входять у предмет доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушень, прийняттю законного та обгрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач повинен бути такою юридичною або фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Залучити або допустити заміну відповідача за клопотанням сторони – це право, але не обов’язок суду. Якщо суд не знайде підстав для заміни або залучення іншої особи, у задоволенні клопотання може бути відмовлено. Ухвала про відмову у задоволенні клопотання про залучення або заміну неналежного відповідача не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Відхилення клопотання про залучення до справи іншого відповідача та задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно з ч. 3 ст. 104 ГПК України. Також підставою для скасування рішення (ухвали) суду може бути незалучення належного відповідача за ініціативою суду, якщо така необхідність була викликана обставинами справи.

Залучення до справи іншого відповідача може мати місце, коли у матеріально-правовому зобов’язанні відбулася заміна боржника. Наприклад, у тих випадках, коли за згодою кредитора мало місце переведення боргу, а позов пред’явлений тільки до первісного боржника, господарський суд має право залучити до участі у справі нового боржника. Залучення іншого відповідача за клопотанням сторін або за ініціативою суду не призводить до автоматичного виключення з числа учасників процесу первісного відповідача, оскільки відповідачі можуть брати участь як співучасники (ст. 23 ГПК України), якщо позивач оспорюватиме заміну первісного відповідача.