80. Порівняльна характеристика акредитиву та інкасо

Акредитив – це розрахунковий або грошовий документ, яким є дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар або виплатити пред'явникові акредитиву певну суму грошей.

Інкасо — це банківська операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку.

На відміну від акредитиву, банк не гарантує здійснення платежу, якщо платник є неплатоспроможним.

Акредитив та інкасо відносяться до документарної форми міжнародних розрахунків.

У разі акредитива банк, отримавши від постачальника відвантажувальні документи, перерахує за рахунок покупця гроші за товар. У разі інкасо банк гарантує, що передасть покупцеві такі документи при оплаті товару. При цьому він не гарантує продавцю, що платіж точно буде. Тобто акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, а інкасова - імпортеру.

Організація-покупець може заплатити за товар, але може цього і не зробити, наприклад, якщо вона бачить, що продавець поставив товар неналежної якості. Не сплативши товар, вона фактично від нього відмовиться, і не отримає від банку товаросупровідні документи, передбачені в інкасо (рахунки-фактури, накладні і т.д.). Крім того, використовуючи інкасові розрахунки, покупець не повинен заздалегідь резервувати гроші на спеціальному рахунку для подальшої оплати, як у випадку з акредитивом.

Продавець не ризикує своїм товаром, але й не знає напевно, чи буде він проданий. А це загрожує йому додатковими витратами на зворотну доставку, складування, пошук нових покупців і т. д.

У порівнянні з акредитивом у інкасо є дві незаперечні переваги: воно значно простіше і дешевше. Враховуючи все це, можна визначити основні ситуації, коли використовуються такі розрахунки.

Наприклад, покупці вибирають розрахунки по інкасо якщо сумніваються, що продавець доставить товар у потрібний час, якщо укладається угода на велику суму або з малознайомим продавцем, а також якщо продавець перебуває в країні з нестабільною економікою. Тобто в тих випадках, коли передоплата для покупця - надто великий ризик.

Продавці, навпаки, погоджуються на інкасо лише в тому випадку, якщо у них немає великих сумнівів на рахунок покупців. Якщо ж такі сумніви є, вони вважають за краще передоплату або акредитив.

Тобто, щодо інкасо(на відміну від акредитива), то має такі переваги: простота здійснення та низька вартість послуг; передача покупцю документів та товару одразу після попередньої домовленості про оплату чи акцепт векселя; для імпортера — немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу; для експортер — зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером. НЕДОЛІКИ для експортера: ризик, пов’язаний з відмовою від платежу; значний проміжок часу між надходженням валюти по інкасо і відвантаженням товару.

81. Порівняльна характеристика авансових платежів і платежів на “відкритий рахунок”

Авансова оплата – імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. В Україні – в експортних – післяплата, при імпорті – передоплата;

Специфічні товари – зброя, дорогоцінні метали, ядерне паливо.

Імпортер самостійно або через свій банк чи банк – експортера оплачує товар у момент передачі ним замовлення експортеру. Використовується у випадку незадовільного кредитного стану імпортера чи при наявності складнощів в отриманні експортером грошових коштів, необхідних для виробництва замовлених імпортером товарів

Відмінності: При авансі експортер: 1)отримує в своє розпорядження вільні кошти, які він може використовувати на свої поточні потреби з виконання замовлення,

2) звільняється від необхідності вдаватися до банківського кредиту.

3) Має право звернути отримані ним кошти на відшкодування збитків, у разі відмови покупця прийняти замовлення.

При авансі імпортер: 1) фінансує постачання за певний період часу, до того як він фізично отримує товар у своє розпорядження, тобто "Пов'язує" свій капітал до отримання товару; 2) ризикує тим, що експортер не поставить товар або поставить несвоєчасно, невідповідність якості або невірної специфікації, що призведе до втрати авнса та матеріальної компенсації.

Відкритий банківський рахунок – продаж на кредитних умовах, узгоджених між експортером та імпортером. Форма не вигідна для експортера, але дуже вигідна для імпортера.

Імпортер отримує можливість не тільки одержати товар, але й здійснити його продаж до надання оплати - метод платежу, за яким продавець просто відправляє рахунок-фактуру покупцеві, який має заплатити у визначений час після її отримання (ніякого документарного підтвердження, використовується з філіями, іншими підрозділами, між давніми партнерами).

Відмінності: 1) ця форма передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажів;

2) товаросупровідні документи надходять до імпортера безпосередньо, минаючи банк, у зв'язку з чим весь контроль за своєчасної платежів лягати на плечі учасників угоди, в першу чергу експортера;

3) при даній формі розрахунків рух товарів випереджає рух валютних коштів;

4) При регулярних поставках сторони можуть домовитися, що розрахунки між ними будуть здійснюватися не по кожній окремій партії товару, а в певні терміни - звичайно наприкінці місяця або кварталу. Якщо постачання товарів взаємні, можливий залік вимог на безвалютній основі.

5) Платіж на відкритий рахунок - сама ризикована для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в узгоджений термін. Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаросупроводіними документами, постачальнику залишається покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця.

Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунку аналогічний ризику непостачання / недопоставки товару експортером при авансових платежах.

6) Ця форма розрахунків є самої дешевих і відрізняється відносною простотою виконання. Постачальники визнали зручність торгівлі на умовах відкритого рахунку, особливо при тривалих ділових відносинах і постачання товару дрібними партіями.

Тобто, операції на відкритий рахунок є відносно простішою і дешевшою формою,порівняно з авансовою; передбачає значного обсягу облікової роботи; рух товару випереджає рух валюти; відсутнє документарне підтвердження; авансові платежі застосовують при нестабільній ситуації і з ненадійними суб’єктами, а на «відкритий рахунок» з надійними партнерами або філіями,підрозділами; при авансових платежах ризик несе імпортер, а форма є вигідною для експортера, а при операціях на «відкритий рахунок» ризик несе експортер,а форма є вигідною для імпортера.