44 Якостей у педагогічно занедбаного учня; д) невиділення педагогічно занедбаного учня із загальної маси; е) провідна роль наставника в перевихованні.

Процеси виховання, самовиховання і перевиховання тісно пов’язані між собою і часто переплітаються.

5. Вихованість школярів — показник ефективності та якості навчального процесу.

Якості особистості школяра є результатом інтеріоризації зовнішніх впливів у внутрішні, вираз єдності зовнішніх і внутрішніх факторів виховання і розвитку.

Ефективність виховання, на думку Підласого І.П., залежить від: а) сфор- мованості ставлення учня до навколишньої дійсності, в тому числі і до спря­мованих на нього виховних впливів; б) відповідності мети виховання і організації дій, спрямованих на досягнення цієї мети; в) відповідності соціальної практики і характеру виховного впливу на вихованців; г) сукупності дій об’єктивних і суб’єктивних факторів; ґ) інтенсивності виховання; д) активності його учасників у педагогічній взаємодії; е) ефективності процесів розвитку і навчання; є) якості виховного впливу; ж) інтенсивності впливу на “внутрішню” сферу особистості; з) поєднання педагогічного впливу і рівня розвитку вербальних і сенсорномоторних процесів вихованців; и) інтен­сивності та якості взаємовідносин між самими вихованцями.

Рівні вихованості.

Дуже низький рівень характеризується негативним досвідом поведін­ки, яка з труднощами виправляється під педагогічним впливом, самоор­ганізація і саморегуляція не розвинуті.

Низький рівень характеризується слабким проявом позитивного, ще не­стійкого досвіду поведінки, спостерігаються зриви, поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами, саморе­гуляція і самоорганізація інтуїтивні.

Для середнього рівня властива стійка позитивна поведінка, наявність регуляції і саморегуляції, організації і самоорганізації, хоч активна пози­ція з відношення до діяльності і вчинків товаришів у класі ще не про­являється.

Показником високого рівня є наявність стійкого і позитивного досвіду поведінки, саморегуляції разом з прагненням до організації і регуляції діяльності поведінки інших людей, проявом активної позиції.

Основними показниками рівня вихованості школяра є: а) зовнішній вигляд; культура поведінки у школі і за її межами; б) громадська активність; в) самостійність у всіх видах діяльності; г) сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості; ґ) ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку; д) залучення до національної

та світової культури, мистецтва, літератури; е) фізичне здоров’я, потяг до занять 4 5 фізичною культурою і спортом; є) працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

Оцінити рівень вихованості особистості можна і за її ставленням до нав­колишньої дійсності: а) ставлення до суспільства: патріотизм, суспільна дисципліна, громадська активність, працьовитість, відповідальність, со­лідарність, відданість справі; б) ставлення до інших людей: повага їх гідності, піклування, терпеливість; в) ставлення до себе: гідність, самокритичність, самоконтроль, ініціатива, оптимізм; г) ставлення до культури: повага до куль­турних цінностей, контакти з діячами культури, розуміння прекрасного; ґ) ставлення до природи: повага до всіх форм життя, милування природою, примноження її багатства і раціональне його використання; д) ставлення до моральних цінностей: демократизм, гуманізм, повага до волі.