5.Проведення малих операцій в порожнині рота
1. Пояснити та виконати розкриття субперіостального абсцесу
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, скальпель, пінцет, затискач, распатор, гачок Фарабефа, марлеві тампони, гумовий дренаж.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає спереду та справа від пацієнта. Голова хворого знаходиться на рівні ліктьового суглобу лікаря при операції на нижній щелепі та на рівні плечового суглоба і запрокинута – при операції на верхній щелепі.
Техніка проведення періостотомії:
– проводять знечулення;
– скальпелем розсікають слизівку та окістя через вершину абсцесу (рис.5.1);
– затискачем розводять краї рани, створюючи відтік ексудату;
– рану промивають розчином антисептика і ставлять гумовий дренаж.
(
рис.5.1)
2. Пояснити та надати допомогу при альвеоліті
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, пінцет, кісткові кусачки, хірургічна ложечка, гачок Фарабефа, марлеві тампони, розчини антисептиків (фурацилін 0,02%, хлоргексидину біглюконат 0,5%, діоксидин 0,5%, перекис водню 3%, калій перманганат 0,1-0,5%, хлорамін 0,5-1%), антибіотиків (лінкоміцину гідрохлорид 30%, мікроцид, гентаміцину сульфат 4%) і ферментів (трипсин, хімотрипсин, хімопсин, террилістин); марлева смужка, насичена йдоформом з анестезином.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає спереду і справа від пацієнта. Голова хворого знаходиться на рівні ліктьового суглобу лікаря при втручанні на нижній щелепі та на рівні плечового суглоба і запрокинута – на верхній щелепі.
Техніка проведення обробки комірки зуба:
– після антисептичної обробки ротової порожнини проводиться місцева
провідникова анестезія;
– комірку видаленого зуба промивають теплими розчинами антисептиків,
антибіотиків, ферментів;
– якщо після промивання в лунці залишаються рештки кров’яного згустка,
осколки кісткової тканини та уламки зуба, їх обережно видаляють гострою
хірургічною ложечкою, а при необхідності скушують або згладжують гострі
кісткові краї альвеоли, які виступають (рис.5.2) ;
– після ревізії комірку знову промивають розчином антисептику, антибіотика
чи ферменту, висушують марлевим тампоном і рихло виповнюють марлевою
смужкою, насиченою йодоформом з анестезином, протеолітичними ферментами. (Перша заміна марлевої турунди проводиться через 1 добу, а
надалі
через 3 – 4 доби до зникнення болю).
(рис.5.2)
3.Пояснити та виконати методику зупинки післяекстракційної кровотечі
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, пінцет, затискач, гачок Фарабефа, марлеві тампони, йодоформна турунда.
Техніка проведення гемостазу:
– проводять відповідне знечулення;
– хірургічною ложечкою видаляють кров’яний згусток, тампоном
висушують комірку;
– проводять ревізію комірки, інструментом затискають місце кровотечі,
або накладають шов на судину слизової оболонки;
– довгу полоску йодоформної турунди вводять у комірку, починаючи з
глибоких відділів та щільно притискають турунду до країв (рис.5.3);
– на комірку, заповнену йодоформною турундою, накладають марлевий
тампон і хворий міцно стискає зуби;
– через 30 хв. забирають обережно марлевий тампон і при відсутності
кровотечі відпускають пацієнта;
–
йодоформну турунду
забирають з комірки через 5 днів
(рис.5.3)
4. Пояснити та провести забір матеріалу при цитологічному дослідженні
Цитологічний метод – це мікроскопічне дослідження клітинного складу патологічного вогнища.
Матеріал для цитології беруть у вигляді мазків-відбитків чи зішкрябів з виразкової поверхні, а також методом пункційної біопсії (насмоктуючи матеріал в просвіт голки або взяттям матеріалу за допомогою спеціальної голки для пункційної біопсії).
Мазок-відбиток виготовляють шляхом прикладання до виразкової поверхні стерильного предметного шкла.
Зішкряб з поверхневих шарів виразки беруть гострою хірургічною ложечкою і переносять отриманий матеріал на предметне шкло.
Взяття матеріалу для цитологічного дослідження методом пункційної біопсії проводиться із дотриманням правил асептики.
Беруть стерильні шприц та голку, проколюють підозрілі тканини та декількома рухами поршня шприца в просвіт голки насмоктують біоптат (кожен раз від’єднуючи шприц від голки), який після виймання голки з тканин видувають на предметне шкло.
Розміщений на предметному склі матеріал розпластують по поверхні за допомогою іншого предметного скла.
Рівномірно тонкий мазок підсушують, маркують та доставляють в цитологічну лабораторію.
5. Пояснити та виконати френулопластику
Вкорочення вуздечки верхньої губи часто поєднується із утворенням діастеми між постійними різцями. Коротка вуздечка, яка прикріплюється до краю альвеолярного відростка може відтягувати ясеневі сосочки, в результаті чого утворється патологічна зубо-ясенева кишеня.
Френулопластика – операція, що проводиться з метою поглиблення передсінка порожнини рота й переміщення вуздечки губи.
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, скальпель, пінцет, затискач, распатор, голка та голкотримач, шовний матеріал, гачок Фарабефа, марлеві тампони.
Техніка проведення френулопластики:
– після антисептичної обробки ротової порожнини проводять інфільтрацій-
не знечулення;
– вуздечку губи поздовжньо розсікають на дві семетричні половини,
утворюючи два зустрічних трикутних клапті (за Лімбергом), які
відшаровують та взаємно переміщують (рис.5.4);
– після переміщення трикутних клаптів на рану накладаються вузлуваті
кетгутові шви.
У
випадку незначного скорочення можна
провести V-подібний
розтин, внаслідок чого утворюється
ромбоподібна рана, краї якої сшивають
між собою.
(рис.5.4)
Пояснити та виконати пластику вуздечки язика
Вкорочена вуздечка язика прикріплюється не тільки до основи нижньої поверхні язика, але й до переднього його відділу (до кінчика язика). При цьому спостерігається обмеження рухомості язика й утруднення під час вимови деяких зубо-ясневих звуків.
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, скальпель, пінцет, затискач, распатор, голка та голкотримач, шовний матеріал, гачок Фарабефа, марлеві тампони.
Техніка проведення операції:
– проводиться антисептична обробка ротової порожнини;
– здійснюють двохсторонню інфільтраційну анестезію або провідникове
знечулення язикового нерва;
– поперечно розсікають вкорочену вуздечку язика із подальшим
відшаруванням слизової по краях рани ( рис.5.5);
– ромбовидну рану, що утворилася на меж дна порожнини рота та
нижньою поверхнею язика зашивають кетгутовими швами.
У випадку різкого скорочення можна здовжувати вуздечку язика переміщенням трикутних клаптів.
(рис. 5.5)
7. Пояснити та виконати кюретаж лунки
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, пінцет, хірургічні ложечки, гачок Фарабефа, стерильні марлеві тампони.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає спереду та справа від пацієнта.
Голова хворого знаходиться на рівні ліктьового суглобу лікаря при операції на нижній щелепі та на рівні плечового суглоба і запрокинута – при операції на верхній щелепі.
Техніка проведення кюретажу лунки:
– проводять відповідне знечулення;
– невелику хірургічну ложку вводять у комірку (в однокореневих) або в дві
чи три лунки (у багатокореневих) зубах, обстежують дно комірки,
видаляють гранульоми, грануляційну тканину, уламки зуба чи альвеоли
та добиваються заповнення комірки кров’ю (рис.5.6);
– на верхній щелепі у комірках молярів та премолярів кюретаж проводять
дуже обережно, щоб не перфорувати дно верхньощелепної пазухи;
– після заповнення комірки кров’ю стискаються краї лунки і прикриваються
марлевим стерильним тампоном, який хворий прикушує.
(рис.5.6)
8. Пояснити та виконати операцію альвеолотомії
Інструментарій: шприц з голкою, анестетик, скальпель, пінцет, затискач, распатор, бормашина з прямим наконечником, металева фреза, хірургічна ложка, кісткові кусачки, голка та голкотримач, шовний матеріал, гачок Фарабефа, марлеві тампони.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає спереду та справа від пацієнта.
Голова хворого знаходиться на рівні ліктьового суглобу лікаря при операції на нижній щелепі та на рівні плечового суглоба і запрокинута – при операції на верхній щелепі.
Техніка проведення альвелотомії:
– проводять знечулення;
– розсікають скальпелем слизівку над виступом (гострим краєм) альвеоли
вздовж альвеолярного гребеня і з переходом до перехідної згортки,
здійснюючи кутовий розтин;
– відшаровують распатором слизово-окісний клапоть;
– кусачками видаляють виступаючу частину кістки, загладжують гострі
виступи кістковою ложкою та фрезою (рис.5.7);
– з допомогою скальпеля та ножиць видаляють надлишок слизово-окісного
клаптя;
– слизово-окісний клапоть укладають на місце і на рану накладають вузлу-
ваті шви.
(рис.5.7)