4. Надання невідкладної допомоги при ускладненнях у хірургічних стоматологічних хворих

1. Пояснити та надати невідкладну допомогу при запамороченні та втраті свідомості

Для виконання навички необхідно мати:

1. 10% розчин нашатирного спирту;

2. кофеїн-бензонат натрія 10% - 1 мл (ампула);

3. ефедрин 5% - 1 шт. (ампула);

4. мезатон 1% - 1 мл (ампула);

5. атропіну сульфат 0,1% - 1 мл.;

6. шприц об’ємом 2 мл з голкою;

7. подушка киснева;

8. електрокардіограф.

Під час приступу надати пацієнту горизонтальне положення,зняти краватку, послабити тугий комірець, пояс,забезпечити доступ свіжого повітря



Рефлекторно діяти на дихальний і серцево-судинний центр (вдихання парів 10% розчину нашатирного спирту, натерти ним виски, обличчя і груди, побризгати холодною водою, провести точковий масаж рефлекторних зон в точках жень-гжун- (на 1/3 відстані між основами перегородки носа і червоної облямівки верхньої губи), ген-узянь (в центрі підборідочного заглиблення).



При тривалому перебігу втрати свідомості ввести 10% розчин кофеін – бензонат натрію – 1мл п/ш. Якщо немає ефекту, вводять 5% розчин ефедрину – 1 мл п/ш або мезатону 1% - 1 мл п/ш, а у випадку брадикардії – атропіну сульфат 0,1% - 0,5% 1 мл п/ш.



При відновленні свідомості - забезпечити прохідність дихальних шляхів, потім спокій, оксигенотерапія, гарячий чай, запис ЕКГ.

2. Пояснити та надати допомогу при колапсі

Для виконання навички необхідно мати:

1. Преднізолон – 1мл (амп.);

2. Фізіологічний розчин – 1 фл.;

3. 5% розчин глюкози – 1 фл. (500мл.);

4. Поліглюкін – 1 фл. (500 мл.);

5. Желатіноль – 1 фл. (500 мл.);

6. Мезатон 1% - 1 мл (амп.);

7. Норадреналін 0,2% - 1 мл (амп.).

Надати хворому горизонтального положення; венепункція, оксигенотерапія



Преднізолон 1 – 2 мг/кг маси тіла хворого внутрішньовенно



Внутрішньовенна інфузія: фізіологічний розчин, 5% розчин глюкози не менше 500 мл, поліглюкін, желатиноль 400мл.

 

Ефект позитивний

Ефекту від лікування немає



Мезатон 1% - 1 мл або норадреналін 0,2% - 1 мл, розведені в 400 мл 5% розчину глюкози чи фізіологічного розчину внутрішньовенно з швидкістю 25- 40 крапель в хвилину. Оксигенотерапія.



Госпіталізація

3. Пояснити та надати допомогу при гіпертонічному кризі

Для лікування гіпертонічного кризу необхідно мати:

1. Дібазол 0,5% -5 мл (амп.);

2. Лазікс 20 мг (амп.);

3. Клофелін (табл.);

4. Пентамін 5% (амп.);

5. Джгут;

6. Шприц і голка.

Дібазол – 0,5% - 5 мл в/в; лазікс 20 мг в/в; клофелін - 1 – 2 таб під язик при кризі І типу; Пентамін 5% - 0,2 – 0,5 мл в/в на глюкозі при кризі ІІ типу.



Госпіталізація

4. Пояснити та надати допомогу при анафілактичному шоці

Для виконання навички необхідно мати:

1. адреналін 0,1% - 1 мл – 1 амп.;

2. фізіологічний розчин – 1 фл.;

3. 5% розчин глюкози – 1 фл.;

4. поліглюкін – 1 фл.;

5. желатиноль 400 мл – 1 фл.;

6. преднізолон – 1 амп.;

7. дексаметазон – 1 амп.;

8. розчин дімедролу 1 – 2% - 1 амп.;

9. супрастін 2% - 1 амп.;

10. піпольфен 2,5% -1 амп.;

11. еуфілін 2,4% - 1 амп.;

12. доплін – 1 амп.;

13. шприц;

14. голка;

15. джгут;

16. крапельниця;

17. киснева подушка;

18. набір для трахеотомії.

Припинити введення ліків, які викликали анафілактичний шок



Покласти пацієнта горизонтально з припіднятими нижніми кінцівками. Якщо хворий без свідомості - висунути нижню щелепу для попередження западання язика і асфіксії. Якщо наявні зубні протези, їх необхідно забрати. Інгаляція зволоженого кисню. Венепункція – краще дві вени периферійні.



Ввести адреналін 0,1% від 0,5 кг до 1 мл, розведений в 5 мл фізіологічного розчину, п/ш або в/м. При розвитку загрожуючої для життя реакції і зниженню АТ адреналін вводять в/м, повільно, або в корінь язика, але найкраще – інтратрахеально. Прокол трахеї проводять трохи нижче щитовидного хряща через кінцівочну зв’язку. Обколюють місце введення алергена 0,1% розчином адреналіна, розведеним в 5 – 10 мл фізіологічного розчину.



Якщо АТ не підвищується - через 10 – 16 хв. ввести повторно адреналін 0,5 мл, розведений в 5 мг фізіологічного розчину.



Внутрішньовенно струйно інфузія 5% розчину глюкози, фізіологічного розчину по 400 мл, поліглюкіна, желатиноля – 400



Преднізолон 3 – 5 мг/кг маси тіла хворого в/в чи дексаметазон 20 – 24 мг



Розчин дімедролу 1 – 2%: дорослим – 1,0 мг/кг, дітям – 0,5 мг/кг маси тіла в/в або супрастін 2% 2 – 4 мл, а при відсутності цих препаратів – піпольфен 2,5% - 1 – 2 мл в/в

 

Обструкція дихальних шляхів

Відсутність обструкції дихальних шляхів



Оксигенотерапія, еуфілін 2,4% - 10 мл в/в повільно (2,4% - 15-20 мл) на фізіологічному розчині 250 – 500 мл краплинно в/в

 

Стан хворого покращився

Стан хворого не покращився

 

Продовжувати терапію

При необхідності ендотрахельна інтубація

 

Гемодинаміка не стабільна

Гемодинаміка стабільна



Оксигенотерапія, адреналін 0,1 – 0,5 мл в розведені в/в крапельно 5 – 10 хв; при продовжуючій нестабільності гемодинаміки на фоні внутрішньовенної інфузії кристалоїдів вводиться доплін 200 мг на 200 мл 5% розчину глюкози, швидкість введення 7 крап/хв.



Ідентифікувати алерген. Госпіталізація хворого

3. Пояснити та надати допомогу при бронхіальній астмі

Для виконання навички необхідно мати:

1. Кисневу подушку;

2. Дексазон – 4 мг;

Преднізолон – 2 – 3 мг/кг маси тіла;

3. Еуфілін 2,4% - 10 мл;

4. Строфантин 0,05% мл;

5. 5% розчин глюкози – 500 мл.

6. Джгут.

7. Шприци, голки.

Оксигенотерапія (вологий О2 через носовий катетер)



Дексазон 4 мг в/в або преднізолон 2 – 3 мг/кг маси тіла в/в



Еуфілін 2,4% - 10 мл в/в Строфантин 0,05% - 0,5 мл в розведені в/в, повільно

 

Позитивний ефект

Відсутність дії



В/в 5% розчин глюкози 500 мл+преднізолон+гепарин 0,5 мл (2500 ЕД) крапельно



Госпіталізація

6. Пояснити та надати допомогу при стенокардії

Для лікування стенокардії необхідно мати:

1. нітрогліцерин 0,0005 (табл.);

2. баралгін – 2 амп.;

3. анальгін 50% -2 мл - 1 амп.;

4. дімедрол 1% - 1 мл - 2 амп.;

5. джгут;

6. шприц і голка.

Нітрогліцерин 0,0005 – 1- 2- табл під язик

 

Приступ зупинено

Приступ не зупинено

 

Амбулаторний нагляд кардіолога

Баралгін 5 –10 мл або Анальгін 50%-2мл в/в Дімедрол 1% - 2мл

 

Позитивна динаміка

Відсутність ефекту

 

Амбулаторний нагляд кардіолога

Госпіталізація

7.Пояснити та надати допомогу при асфіксії

Залежно від механізму асфіксії лікування полягає в усуненні причини її виникнення. При аспіраційній асфіксії – відсмоктування рідини з дихальних шляхів, а при кровотечі – її припинення. При дислокаційній асфіксії – язик зміщують допереду (прошивають на відстані 1 см від краю язика і збоку від лінії або проколюють шпилькою) та закріплюють у витягнутому положенні, а також проводять репозицію та іммобілізацію фрагментів щелепових кісток. У випадку клапанної асфіксії зшивають клапті м’яких тканин. При обтураційній асфіксії видаляють сторонні тіла інструментами, або перевертають потерпілого вниз головою і при наявності кашлевого рефлексу стороннє тіло може випасти.

Можуть бути застосовані спеціальні прийоми: 1) декілька різких рухів у міжлопаткову ділянку; 2) різкі стискання знизу вгору у відповідній позі, коли надаючий допомогу охоплює пацієнта з боку спини зчепленими в замок руками, так щоб вони розташовувались під мечевидним відростком.

Стенотична асфіксія лікується розсіченням вогнищ набряку, усуненням гематом. При повільному розвитку асфіксії ефективним є застосування діуретиків.

У випадках неефективності вищеописаних втручань проводять трахеотомію або конікотомію, у разі потреби накладають трахеостому. Допускається тампонада ротоглотки з попередньою трахеотомією при кровотечах з невстановленим джерелом проходження.

8.Пояснити та надати допомогу при набряку Квінке

Для надання невідкладної допомоги при ангіоневротичному набряку Квінке необхідно мати:

1. Димедрол 1% - 1-2 мл – 5 амп;

2. Хлористий кальцій 10% - 5-10 мл – 2 амп;

3. Ефедрина гідрохлорид 5% - 1 мл – 2 амп;

4. Атропін 0,1% - 1 мл – 1 амп;

5. Преднізолон – 1 амп;

6. Фізіологічний розчин – 1 фл;

7. Шприц;

8. Голка;

9. Джгут;

10. Капельниця;

11. Киснева подушка;

12. Набір для трахеотомії.

1-5 мл 1% розчину димедролу в/м або в/в капельно (0,02-0,05 г димедролу в 75-100 мл фізіологічного розчину)

в/в 5-15 мл 10% розчину хлорида кальцію або повільно 1 мл 5% ефедрину гідрохлориду



0,25- 1 мл 0,1% розчин атропіну п/ш, в/м або в/в



при наростанні ознак асфіксії: преднізолон 3-5 мг/кг маси тіла в/в чи дексаметазону 20-24 мг





при відсутності ефекту – негайна трахеотомія



госпіталізація

9.Пояснити та виконати реанімаційні заходи при серцевій та легеневій недостатності

Симптоми припинення кровообігу: непритомність; припинення дихання; розширення зіниць; відсутність пульсу на сонній і стегновій артеріях; сірувато-блідий колір слизових оболонок і шкіри, нерідко з синюшним відтінком (якщо спершу зупиняється дихання та спостерігається ціаноз); загальна атонія скелетної мускулатури (їй може передувати короткий приступ судом).

Наявність будь-яких трьох ознак із чотирьох провідних (непритомність, розширення зіниць, відсутність пульсу, припинення дихання) дає право поставити діагноз припинення кровообігу, що в свою чергу, потребує застосування серцево-легеневої реанімації (СЛР). На встановлення діагнозу та початок реанімаційних заходів не можна затратити більше як 8-10 секунд!

Послідовність СЛР:

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів і застосування штучної вентиляції легень (ШВЛ);

2. Укладення хворого на спину на тверду поверхню;

3. Здійснення непрямого масажу серця із ШВЛ.

Методика підтримання дихання:

• розігнути голову в антлантопотиличному суглобі – одну руку підкладають під шию, добиваючись розгинання голови, а зусиллям другої руки, покладеної на лоб, посилити розгинання;

• двома пальцями руки, яка покладена на лоб, затиснути ніс;

• зробити глибокий вдих, щільно охопити губами рот хворого і вдути повітря (рис.4.1).

Методика відновлення і підтримання кровообігу:

• хворого кладуть на спину на тверду поверхню (найчастіше на підлогу);

• той, хто надає надає допомогу, стає на коліни, накладає кисть однієї рукки на межі нижньої і середньої третини грудини, а кисть другої руки зверху, упоперек першої;

• ритмічними поштовхами тільки проксимальної частини долоні надавлюють на грудину, добиваючись зміщення її у напрямку до хребта приблизно на 4-5 см (рис.4.2).

Коли СЛР робить один реаніматор, після кожних 2-3 вдувань повітря необхідно зробити 10-15 надавлювань на грудину. Якщо СЛР здійснюють два реаніматора – після одного вдування повітря роблять 4-5 надавлювань на грудину (рис.4.3).

Правильність виконання СЛР контролює той, хто робить ШВЛ, за наявністю пульсових поштовхів на сонній артерії, синхронізованих з надавлюванням на грудину.

Про ефективність заходів свідчить: звуження зіниць, поява пульсу, відновлення тонусу повік (закривається очна щілина), наявність спонтанних дихальних рухів гортані, деяке відновлення кольору шкіри і слизових оболонок

Через кожні 2 хв проведення СЛР на кілька секунд переривають для контролю появи пульсу на магістральних судинах.

У випадку, коли впродовж 30-40 хв, незважаючи на правильність здійснення СЛР, ознаки клінічної смерті зберігаються, реанімацію припиняють.

(рис.4.1)

(рис.4.2)

(рис.4.3)

10.Пояснити та виконати конікотомію

Конікотомія – розкриття гортані шляхом розрізу її щитоперснеподібної (конічної) зв‘язки і проводиться при асфіксії внаслідок перекриття доступу повітря у верхній частині гортані, коли неможлива трахеотомія і протипоказана або неможлива інтубація. Це є тимчасовий захід і після відновлення дихання необхідне накладення трахеосоми.

Для проведення конікотомії необхідно мати:

– шприц, голка, анестетик, пінцет, скальпель, кровоспинні

затискачі, марлеві салфетки.

Техніка проведення конікотомії:

– у хворого, який лежить на спині із запрокинутою дозаду

головою, фіксують щитоподібний хрящ пальцями лівої руки;

– пропальповують заглиблення між верхнім краєм

перснеподібного та нижнім краєм щитоподібного хряща;

– у цьому заглибленні по середній лінії шиї після при

можливості проведеної інфільтраційної анестезії;

– одномоментним вертикальним розрізом розсікають шкіру та

щитоперснеподібну зв‘язку (рис. 4.4);

– після появи свистячого дихання краї рани затискачем

розширюють.

(рис. 4.4)