3. Лікування хворих з травматичними ушкодженнями щелепово-лицевої ділянки
Пояснити та виконати вправлення вивиху скронево-нижньощелепового суглобу
Вправлення двобічного переднього вивиху нижньої щелепи проводиться за методом Гіппократа.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає попереду хворого, голова якого зафіксована, а нижня щелепа знаходиться на рівні ліктьового суглобу лікаря. Перед вправленням вивиху лікар свої великі пальці обох рук обмотує марлевими салфетками.
Техніка вправлення вивиху:
– великі пальці обох рук поміщають на жувальні поверхні нижніх
молярів;
– іншими пальцями охоплюють нижню щелепу ззовні та знизу;
– посилюючи тиск великими пальцями на моляри, іншими
одночасно тиснуть на підборіддя знизу вверх, припіднімаючи
передній відділ нижньої щелепи. Тиском долонь (спереду назад)
на підборіддя зміщують суглобові головки у суглобові ямки.
Великі пальці при цьому переміщають у присінок ротової
порожнини, щоб запобігти їх травмуванню;
– вправлення головок супроводжується характерним клацанням
та швидким і щільним змиканням щелеп;
– хворому на 4-5 днів зафіксовують нижню щелепу круговою
пов‘язкою або підборідковою пращею.
2. Пояснити та накласти пращевидну пов‘язку при зламах кісток лицевого скелету
Пращевидна пов‘язка застосовується як метод транспортної іммобілізації при переломах щелеп та кісток носа.
Інструментарій та оснащення – ножиці, марлевий бинт, вата.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає справа і спереду від хворого, який сидить на такій висоті, щоб нижня щелепа була на рівні ліктьового суглобу лікаря.
Техніка накладання пов‘язки:
– кусок бинта середньої ширини довжиною до 1 м ножицями розрізають з обох
сторін по середині, формуючи чотири зав‘язки, залишаю нерозрізаною
середню частину до 10 см;
– у середню нерозрізану частину підкладають кусок вати;
– середня частина накладається на підборіддя;
– нижні зав‘язки перекидаються доверху та зав‘язуються над потиличним
горбом (рис.3.1);
– верхні зав‘язки проводять під верхніми та зав‘язуються на тімені;
– залишені вільні кінці зав‘язуються між собою на задній поверхні голови та їх
надлишок відрізається за допомогою ножиць.
(рис.3.1)
3. Пояснити і провести міжщелепове лігатурне зв‘язування при зламах кісток лицевого скелету.
Міжщелепове лігатурне зв’язування застосовується як метод транспортної імобілізації при переломах або як метод імобілізації скронево-нижньощелепового суглобу при артритах і артрозо-артритах.
Серед існуючих методів широко застосовується методика за Айві.
Інструментарій - лігатурний дріт, ножиці для металу, голкотримач, анатомічний пінцет, крампонні щипці.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає справа і спереду від хворого, який сидить на такій висоті, щоб нижня щелепа була на рівні ліктьового суглобу лікаря.
Техніка проведення лігатурного зв’язування:
– дротяну лігатуру довжиною 9 – 10 см згинають наполовину і в місці
згину за допомогою голкотримача утворюють петлю шляхом повороту
кінця згину на 1800 ;
– лігатуру проводять між двома зубами так, щоб утворена петля була
розміщена вестибулярно (якнайкраще для цього методу фіксації є
премоляри);
– на лінгвальній стороні дротом охоплюють перший премоляр, а потім
виводять його між іклом і першим премоляром знову на вестибулярну
сторону (рис.3.2);
– інший кінець дроту далі проводять між другим премоляром і першим
моляром на вестибулярну сторону, повертають допереду, охоплюючи
обидва премоляри;
– між іклом і першим премоляром обидва кінці дроту з’єднують
закручуванням, а надлишок дроту відрізають;
– закручений фрагмент, довжиною 3 – 4 мм, нахиляють до коронки пер-
шого премоляра у напрямку до верхнього краю коронки;
– після фіксації лігатур на зубах верхньої і нижньої щелеп беруть ще одну
дротяну лігатуру довжиною 4 – 5 см, проводять через утворені петлі,
хворий змикає зуби, методом закручування фіксується нижня щелепа до
верхньої.
Вимоги до накладеної лігатури: лігатура повиння проходити нижче екватора зубів, тісно прилягати до них, петля на верхній щелепі повинна знаходитися вище горизонтально проведеної дротяної лігатури, на нижній щелепі – нижче.
(рис.3.2)
4. Пояснити та зафіксувати назубну гладку шину
Інструментарій – алюмінієвий дріт (d = 1,8 – 2мм), лігатурний дріт, пінцет, крампонні щипці, голкотримач, ножиці для металу.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає спереду та справа від пацієнта, який сидить у кріслі.
Техніка виготовлення та фіксації шини:
– з алюмінієвого дроту з допомогою крампонних щипців по зубній дузі
вигинають шину, щоб вона мала контакт з кожним зубом;
– у міжзубні проміжки проводять лігатури, охоплюючи кожен зуб з язичної
або піднебінної сторони і відгинають медіальний кінець дроту догори, а
дистальний – донизу;
– після того як шина укладена на зубний ряд, кінці дротяних лігатур
скручують між собою, обрізають скручені лігатури, залишаючи вільний
кінець довжиною 5 мм і підгинають їх у міжзубний проміжок в напрямку
до середньої лінії.
5. Пояснити та виконати первинну хірургічну обробку рани
Інструментарій – пінцет, скальпель, голкотримач, хірургічні голки, кетгут, поліамідна нитка, ножиці, кровоспинні затискачі, марлеві салфетки.
Положення лікаря і пацієнта – лікар стає спереду та справа від пацієнта.
Техніка проведення ПХО рани:
– проводять відповідне знечулення (місцеве чи загальне);
– промивають рану розчином антисептика і обробляють шкіру навколо
рани;
– з рани видаляють кров‘яні згустки, сторонні тіла, вільно лежачі кісткові
уламки;
– здійснюють повну зупинку кровотечі;
– проводять некректомію, видаляючи нежиттєздатні тканини;
– пошарово ушивають рану, накладаючи шви перпендикулярно до рани і на
однаковій відстані від краю рани. Внутрішні шви – кетгутові, ззовні – із
поліамідної нитки і в залежності від термінів ПХО – глухі, неглухі,
зближаючі;
– на рану накладають асептичну пов‘язку.