2. Загальна частина проекту

За основу при виконанні проекту приймаємо типовий проект каналізаційної насосної станції, застосовуваної при заглибленні колектора, на 8 м. Використання типового проекту рекомендується при проектуванні насосної станції каналізації для перекачування господарсько-побутових і близьких до них за складом виробничих стічних вод з попереднім очищенням їх від сміття на механізованих ґратах.

Розглядаємо каналізаційну насосну станцію шахтного типу діаметром 21 м, сполучена з прийомним резервуаром. Такі станції рекомендується будувати поза зоною забудови житловими спорудами. При розміщенні станції в житловій зоні між житловими будинками і каналізаційною насосною станцією передбачається розрив 20 - 25 м і захисні зелені насадження.

Насосну станцію запроектовуємо для роботи в автоматичному режимі ( без постійного обслуговуючого персоналу ). Разом з тим у проекті передбачаємо приміщення для обслуговуючого персоналу на період налагодження і ремонтних робіт.

3. Технічна частина проекту

Насосна станція каналізації шахтного типу складається з надземної і підземної частин. Остання, у свою чергу, розділяється на два приміщення: прийомний резервуар і машинне відділення станції. Підземна частина будинку - круглої форми в плані - з монолітного залізобетону, надземна частина - прямокутної форми - із цегли. Заглиблення і розміри в плані підземної частини задаємо залежно від компоновки насосного обладнання. За формулою 27 [ 5] розраховуємо висоту машинного залу, і вона становить 6м. Зважаючи на те, що підвідний колектор заглиблений на 8 м та враховуючи розміри приймального резервуару, висота підземної частини – 12м. Наземна частина розрахована за формулою 28[ 5] і становить 4,2м.

.

3.1 Приймальний резервуар

Об’єм регулюючої ємкості прийомного резервуара розраховуємо відповідно до режиму роботи і величиною загальної подачі насосної станції: якщо регулюючий об’єм малий, то він не забезпечить рівномірності роботи станції; якщо ж він занадто великий, то з'явиться небезпека випадання великої кількості зважених речовин зі стічної води, що приводить до швидкого замулення прийомного резервуара і , можливо, до загнивання стічної рідини. Відповідно до розрахунку ємкість прийомного резервуара W = 519 м³. Глибина робочої частини прийомного резервуара – 1,2 м. Дну прийомного резервуара надаємо ухил від зовнішніх стін до приямка і = 0,1 . Зкаламучення осаду, що випадає в резервуарі, здійснюємо за допомогою покладених за периметром ємкості трубопроводів зкаламучення, куди подається вода з напірного трубопроводу. Мінімальний діаметр трубопроводів зкаламучення - 50 мм. Під час профілактичних ремонтів резервуара або в години мінімальних припливів періодично змиваємо осад з мертвих зон резервуара брандспойтами. Спуск у прийомний резервуар здійснюють через спеціальний люк по ходових скобах .

3.2 Грабельне приміщення

У грабельному приміщенні розташовуємо два підвідних канали, в одному з яких установлені механічні граблі марки МГ 1000/1600 - 11 А шириною 2000 мм, в другому - ґрати з ручним очищенням (ремонтна) і дірчасте корито для сміття з решітки. Для подрібнення сміття установлюємо дробарку молоткового типу марки Д - 3 продуктивністю 300 - 600 кг / год , конструкції Мосводоканал НДІ проекту. Грати з ручним очищенням включаємо в роботу під час ремонту механічних ґрат. Другий комплект механічних ґрат і дробарки зберігається на складі. На підвідних каналах до механічних грабель і ручних ґрат, а також після них передбачаємо установку затворів . Граблі періодично знімають сміття, затримані ґратами, піднімають їх і скидають на завантажувальний лоток . Пуск і зупинка механічних грабель здійснюємо автоматично. Подрібнене сміття скидаємо у прийомний резервуар, а не підлягає дробленню - накопичується в цебрах.