- •1.Предмет та завдання психосематники.
- •2.Етапи становлення психосемантики як окремої галузі психологічної науки.
- •3. Особливості розвитку експериментальної психосемантики у вітчизняній психології (Артем’єва; Петренко; Шмельов)
- •4.Міждисциплінарні зв*язки психосем. З іншими науками
- •5.Методологічні принципи когнітивної організації свідомості.
- •6.Напрямки розвитку експериментальної психосемантики в межах парадигми *суб*активного* підходу.
- •7. Проблема співвідношення смислу та значення у психосемантиці
- •10. Метод підстановки в психосемантичних дослідженнях
- •11. Метод доповнення в психосемантичних дослідженнях.
- •12. Метод незавершених речень в психосемантичних дослідженнях.
- •14.Метод класифікації в психосемантичних дослідженнях.
- •16. Особливості номотетичного підходу у психосемантиці.
- •8. Асоціативний експеримент як метод психосемантичних досліджень.
- •9. Метод семантического радикала
- •10. Метод підстановки в психосемантичних дослідженнях
- •11. Метод доповнення в психосемантичних дослідженнях.
- •12. Метод незавершених речень в психосемантичних дослідженнях.
- •13. Методи опосередкованого (непрямого) дослідження семантики.
- •14.Метод класифікації в психосемантичних дослідженнях.
- •15.Метод суб'єктивного шкалування (градуальних шкал). Метод субъективного шкалирования
- •Методика э. Рош
- •16. Особливості номотетичного підходу у психосемантиці.
- •19. Конотативні та денотативні х-ки
- •20 Фактори сприймання за Осгудом
- •21. Історія виникнення методу семантичного диференціалу.
- •22. Загальна характеристика методу семантичного диференціалу.
- •23. Процедура побудови семантичного диференціалу
- •25.Невербальний сд
- •26 Біполярний семантичний диференціал
- •27. Монополярний семантичний диференціал
- •29. Особливості використання методу семантичного диференціалу в дослідницькій та практичній діяльності
- •30 Форми та види шкал семантичного диференціалу
- •31. Особливості ідеографічного підходу у психосемантиці
- •32 Історія виникнення методу репертуарних рішіток
- •33. Проблема розуміння людьми одним одного в теорії особистісних конструктів Дж. Келлі.
- •35. Ранговые решетки.
- •36. Решетки зависимости
- •37. Оценочные решетки
- •39. Импликативные решетки
- •40. Решетки сопротивления изменениям.
- •41.Техніки викликання конструктів Елементи можуть викликатися декількома способами:
- •42.Процедура та особливості використання техніки мінімального контексту (тріад).
- •43Процедура та особливості використання техніки «Сходинки».
- •44.Процедура та особливості використання техніки «Піраміда».
- •45.Процедура та особливості використання техніки самоперсоніфікації.
- •46.Процедура та особливості використання спеціальних технік викликання конструктів (техніка самоідентифікації, проективні методики).
- •47.Принципи вибору елементів репертуарної решітки.
- •48. Особливості заповнення решіток.
- •49. Способи та методи аналізу даних решіток.
- •50. Методы ручной обработки и анализа репертуарных решеток(частотный анализ, контент-анализ).
- •52 Кореляційний, факторний аналіз та кластер ний аналіз даних реперт. Решіток (Enquire within).
- •53.Комп'ютерні програми обробки та аналізу даних репертуарних решіток (Келлі-98, Келлі-2000, мисс-2000, IngridX).
- •58.Особливості використання психосемантичних методів в політико-психологічних дослідженнях.
- •59.Особливості використання психосемантичних методів в маркетингових дослідженнях.
- •60.Оцінка ефективності комунікативних впливів психосемантичними методами.
- •61.Психосемантичний аналіз професійних та етнічних стереотипів.
- •64.Психосемантичні методи як інструмент дослідження особливостей сприймання мистецтва.
39. Импликативные решетки
Импликативная решетка (Хинкл) - в ней нет элементов в традиционном смысле, но в качестве подразумеваемого элемента используется "Я сам" испытуемого. После вызывания конструктов испытуемому задают такой вопрос: "Представьте себе, что Вы изменились по данному конструкту. По каким из оставшихся конструктов Вы тоже изменитесь?". Процедура проводится с каждым конструктом. В результате удается реконструировать иерархию конструктов. Конструкты, занимающие в иерархии наиболее высокие места, дают максимальное количество импликаций (т. е. изменений по другим конструктам), тогда как сами имплицируются немногими конструктами. Такая процедура позволяет оценить и степень конфликтности подсистемы конструктов
40. Решетки сопротивления изменениям.
Решетка сопротивления изменениям также была предложена Хинклом (см. [22]). Она похожа на импликативную, но отличается по процедуре проведения. Испытуемому предлагают пару конструктов и, после того как он выбрал предпочитаемый полюс по каждому из них. его спрашивают, по какому из этих конструктов он предпочел бы измениться. Исследования, проведенные Хинклом, показывают, что конструкты, имеющие наибольшее число импликаций, наиболее сильно сопротивляются изменениям.
41.Техніки викликання конструктів Елементи можуть викликатися декількома способами:
1. Конкретним набором (наприклад, імена реальних людей, літ-них героїв, назви фотографій чи предметів, малюнки тощо).
2. Рольовим списком, що заповнюється самим випробуваним (наприклад, «чоловік, що оцінюється позитивно», «батько», «я через 10 років» і т.ін.).
3. Вибором у процесі бесіди, обговорення обраної області чи теми.
Репертуар е-тів може варіювати в широких межах. Однак занадто мало (менше 8) і занадто багато (більше 25) елементів брати небажано, тому що в першому випадку ми одержимо ненадійні оцінки зв'язків між конструктами, а в другому випадку процедура заповнення репертуарних решіток може бути стомлюючою для досліджуваного (і для психолога).
42.Процедура та особливості використання техніки мінімального контексту (тріад).
Спосіб виклику конструктів методом тріад. Один з найпоширеніших методів запропонований Дж. Келлі за назвою «метод мінімального контексту» (1955). З репертуару вибираються трійки елементів (тріади). Для кожної тріади досліджуваний повинен вибрати два елементи, найбільш подібних у чомусь між собою і такі, що відрізняються, за цим же параметром, від третього. Обов'язкова вимога полягає в тому, щоб обидва полюси конструкта були визначені (принцип біполярності). Якщо елементів не дуже багато, то можна брати всі можливі тріади з набору. Однак, як показують конкретні дослідження, після тридцяти тріад рідко з'являються абсолютно нові конструкти (Похилько В. И., Федотова Е. О., 1984). Тому на практиці, як правило, обмежуються невеликим набором тріад, наприклад, з таким розрахунком, щоб кожен елемент зустрівся з кожним хоча б один раз.
43Процедура та особливості використання техніки «Сходинки».
44.Процедура та особливості використання техніки «Піраміда».
Процедури «Сходи» і «Піраміда». Ці процедури дозволяють викликати суперординатні (більш базові, широкі) і субординатні (підлеглі) конструкти. Процедура може бути застосована самостійно чи до викликаного на попередньому етапі конструкта.
Психолог вибирає один із викликаних конструктів і пропонує випробуваному розглянути його більш уважно. Наприклад, був викликаний конструкт «сором’язливий - товариський». Досліджуваному пропонується вибрати полюс, якому віддається перевага. Далі діалог може йти приблизно так:
«Сходи»
- Чому Ви надаєте перевагу товариським?
- Тому що товариські, як правило, що процвітають, а сором’язливі - усі невдахи.
- Чому так важливо бути процвітаючим?
- Процвітаючих люди поважають, а невдах шкодують.
«Піраміда»
- Що саме Ви маєте на увазі, коли говорите, що людина сором’язлива?
- Починає хвилюватися, коли на нього звертають увагу.
- А несоромлива людина в таких випадках?..
- Радується, навіть прагне до цього.
- А що значить «починає хвилюватися»?
-Ну... червоніє, запинається.
-А що Ви маєте на увазі, коли говорите, що людина товариська?
- Має багато знайомих і друзів.Процедура «Сходи» (Эта процедура, описанная Хинклом)дозволяє підніматися з конструкта більш низького рівня до найбільш загальних для даної людини. Процедура «Піраміда» (Этот способ, предложенный Ландфилдом )дозволяє викликати конструкти більш низького рівня, більш детальні, субординатні. Обидві процедури можна поєднувати. Наприклад, починаючи з процедури «Сходи» (з конструкта, що здається досліднику важливим і значимим), переходити, на «Піраміду» і навпаки.
Як бачимо з приведеного вище опису, багато процедур схожі на структуроване інтерв'ю, допомагають організувати бесіду, підтримати контакт із випробуваним. При наявності певного досвіду дослідник може використовувати для викликання конструктів звичайну бесіду, уточнюючи обрані конструкти разом з випробуваним у заключній частині зустрічі.