1.Предмет та завдання психосематники.

Психосемантика (від дав.-гр. ψυχή — душа, дав.-гр. σημαντικός— той, що позначає) — галузь психологічної науки, яка досліджує походження, будову, формування і функціонування індивідуальної системи значень, що опосередковує в діяльності людини всі інтелектуальні процеси (сприймання, пам'ять, мислення, вибір мети, прийняття рішення).Предметом психосемантики является реконструкция (измерение) индивидуальной системы субъективных значений различных объектов для человека.

Об'єктом вивчення психосемантики є форми існування значень в індивідуальній свідомості людини, до яких входять образи, символи, знакові і вербальні форми.Основним методом досліджень експериментальної психосемантики є побудова суб'єктивних семантичних просторів — своєрідне моделювання категоріальних структур індивідуальної свідомості.

Завданням психосемантики є вивчення загальнопсихологічних і специфічних аспектів процесу утворення категорій у свідомості людини.

Завдання психосемантики полягає: 1) у дослідженні різних форм існування значень в індивідуальній свідомості людини (образи, символи, символічні дії, а також знакові та вербальні форми); 2) в аналізі впливу мотиваційних (мотивації) чинників та емоційних станів людини на формування в неї системи значень, семантичної організації знань; 3) у розкритті психічних механізмів інтерпретації й розуміння процесів сприйняття, фактів, слів, міміки, пантоміміки, вчинків, подій, ситуацій та інших людей залежно від сформованих індивідуальних значень; 4) у розвитку процесів пам´яті, мислення, розуміння, прийняття рішень під впливом індивідуальних значень; 5) у виявленні механізмів значення і категоризації; 6) у виявленні структури множини значень і способів їх організації тощо.

2.Етапи становлення психосемантики як окремої галузі психологічної науки.

Термін психосемантика з’являється в 1980 р.(психолінгвістика з’явився раніше – в 1946р.)

Перша праця Артемьевой. Пізніше одночасно виходять 2 роботи:

1)В.Ф.Петренко „Введение в психосемантику: исследов.форм репрезентации в обыденном сознании”.М.1982.

2)О.Г.Шмельов”Введение в психосемантику: теоретико-методологические основания и психодиагностические возможности”.М.1983

Таким чином, поч.. 80-х р.20 ст прийнято вважати офіційною датою народження психосемантики.

3 осн.етапи становлення психосемантики як науки:

I.Др.пол.20 ст – період первинного визначення предметної області психосемантичних досліджень. Початок асоціативних експериментів(Гальтон); етнопсихологічні, соціопсихологічні, культурологічні дослідження (Потебня, Гумбольдт, Леві-Брюль, Дюргейм, Барлетт, Кестлер); мовознавчі концепції(Щерба, Виготський).

II.Сер.50-х рр. 20 ст – поч.. 80-х рр..20 ст – період формування психосемантики під впливом психолінгвістики і когнітивної психології. Формується експериментальна парадигма психосемантики в межах психологічного знання:

• в працях про побудову семантичних просторів Ч.Осгуда (так званий метод семантичного диференціалу)

• теорії особистісних конструктів Дж.Келлі (метод репертуарних решіток)

III.Поч.80-х р. – період виокремлення психосемантики в окрему галузь знань.

Вітчизнаня психосемантика: праці Виготського,Леонтьєва,Лурії,С.Л.Рубінштейна.