25. Антропологічне розуміння ушинським праці

У своїй статті «Праця в її психічному і виховному значенні» Ушинський вказував на велике значення фізичної праці не тільки у вихованні дітей та молоді, а й у розвитку суспільства взагалі. «Виховання, якщо воно бажає щастя людині,— писав Ушинський,— повинно виховувати її не для щастя, а готувати до трудового життя». Виховне значення фізичної праці, в тому числі і для морального виховання дітей, він розумів конкретно, виходячи з практики завдань школи і сім'ї: самообслуговування дома і в школі, допомога батькам по господарству, праця в саду і на городі, допомога вчителям у виготовленні наочного приладдя і т. ін. Привчаючи дітей до праці, слід виховувати у них уміння доляти труднощі, водночас стежити за тим, щоб діти не перевтомлювались, діставали насолоду від фізичної праці.

Праця людини, писав Ушинський, також необхідна для її душевного здоров'я, як чисте повітря для її фізичного здоров'я.

Без праці людина не може йти вперед, не може і залишатися па одному місці, вона буде йти назад: «Праця — не гра і не забава; вона завжди серйозна і важка».

У питаннях морального виховання людей, зокрема в процесі їх фізичної праці, Ушинський допускав і помилки, Особливо в перший період своєї педагогічної діяльності: деякі ' питання моралі й етики розглядав з точки зору релігійності та ідеалізації патріархальних відносин; вірив у можливість перевиховання і морального вдосконалення людей-в процесі їх трудової діяльності, не змінюючії при цьому суспільного ладу. \1 Педагогічно-дидактичні принципи. К. Д. Ушинський був видатним педагогом-методистом, який висловив багато цінних думок про організацію навчання та виховання учнів у школі. Щоб правильно навчати дітей, розвивати їх розумові здібності, говорив він, треба добре знати їх індивідуальні та психологічні особливості, загальнопедагогічні і дидактичні принципи навчання. У навчанні треба передбачати: зміст і дозування навчального матеріалу, посильність його для учнів, послідовність і систематичність вивчення, розвиток свідомості, діяльності й активності учнів, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін. Усі ці педагогічно-дидактичні принципи навчання детально розроблено в його творах.

26. Вимоги до уроку ушинський

Кожний урок, на думку Ушинського, повинен мати. освітнє і виховне

значення. Щоб привчити учнів до самостійної роботи і виховати в них інтерес

до навчання, треба багато працювати з учнями, допомагати їм у навчанні,

розвивати мислення, виховувати працездатність. Аналізуючи дві теорії

освіти, що існували в той час — «формальну» (розвиток пам'яті, уваги,

мислення, мови) і «матеріальну» (вивчення матеріалу навчальних предметів),

він. виступав за розумне поєднання в процесі навчання обох теорій освіти,

надаючи великого значення як визначенню змісту навчання, іак і розвитку в

учнів мислення, пам'яті, уваги і мови.

27. Мета виховання в колективі макаренко

Велика заслуга А. С. Макаренка полягала в тому, що він розробив закінчену теорію організації і виховання дитячого колективу і особистості в колективі і через колектив. Макаренко бачив головне завдання виховної роботи в правильній організації колективу. "Марксизм, - писав він, - вчить нас, що не можна розглядати особистість поза суспільством, поза колективом". Найважливішою якістю радянської людини є його вміння жити в колективі, вступати в постійне спілкування з людьми, працювати і творити, підкоряти свої особисті інтереси інтересам колективу.

А. С. Макаренка наполегливо шукав форми організації дитячих установ, які відповідали б гуманним цілям радянської педагогіки і сприяли формуванню творчої цілеспрямованої особистості. "Нам потрібні, - писав він, - нові форми життя дитячого суспільства, здатні давати позитивні шукані величини в галузі виховання. Тільки велика напруга педагогічної думки, тільки пильний і стрункий аналіз, тільки винахід і перевірка можуть привести нас до цих форм ". Колективні форми виховання відрізняють радянську педагогіку від буржуазної. "Може бути, - писав Макаренко, - головна відмінність нашої виховної системи від буржуазної в тому і лежить, що у нас дитячий колектив обов'язково повинен рости і багатіти, попереду повинен бачити кращий завтрашній день і прагнути до нього в радісному загальному напрузі, у наполегливій радісною мрії. Може бути, в цьому і полягає справжня педагогічна діалектика ". Необхідно створити, вважав Макаренко, досконалу систему великих і невеликих колективних одиниць, виробити систему їх взаємин і взаємозалежностей, систему впливу на каждoгo вихованця, а також встановити колективні та особисті відносини між педагогами, вихованцями та керівником установи. Найважливішим "механізмом", педагогічним засобом є "паралельний вплив" - одночасний вплив вихователя на колектив, а через нього і на кожного вихованця.

З'ясовуючи виховну сутність колективу, А. С. Макаренко підкреслив, що справжній колектив повинен мати спільну мету, займатися різнобічної діяльністю, в ньому повинні бути органи, що направляють його життя і роботу.

Найважливішою умовою, що забезпечує згуртованість і розвиток колективу, він вважав наявність у його членів усвідомленої перспективи руху вперед. Після досягнення поставленої мети необхідно висувати іншу, ще більш радісну і багатообіцяючу, але обов'язково знаходиться в сфері загальних перспективних цілей, які стоять перед радянським суспільством, що будують соціалізм.

А. С. Макаренка вперше сформулював і науково обгрунтував вимоги, яким повинен відповідати педагогічний колектив виховного закладу, і правила його взаємовідносин з колективом вихованців.

Мистецтво керівництва колективом полягає, на думку Макаренка, в тому, щоб захопити його певною метою, що вимагає спільних зусиль, праці, напруги. У цьому випадку досягнення мети дає велике задоволення. Для дитячого колективу необхідна бадьора, радісна, мажорна атмосфера.