18. Організація навчально-виховногопроцесу у Харківському колегіумі

Навчальний та виховний процес в Харків¬ському колегіумі був організований за зразком Києво-Могилянської академії. Це цілком при¬родно, враховуючи склад керівництва коле¬гіуму, вчителів, настрої та прагнення мешканців регіону. Так, у Харківському колегіумі утво¬рилася структура поділу на вісім шкіл (класів), причому, вищі класи — філософський та бого¬словський були організовані досить рано, від¬повідно у 1727 та 1734 роках. Однак запозичення торкалися не лише форми організації навчання, а й змістовної частини курсів. Аналіз дисциплін викладання, методики та підручників, що за¬стосовувалися в колегіумі, доводить, що багато чого з традицій Академії було перенесено до навчальної практики колегіуму. Так, у чотирьох граматичних класах латину вивчали за популяр¬ним підручником Є. Альвара. Студіювали також слов'янську, російську, катехізис, арифметику та нотний спів. Викладачі поетики та риторики колегіуму в першій половині XVIII ст. ство¬рювали власні курси лекцій. Конспекти цих курсів, які вдалося відшукати, відображають той факт, що в основних рисах викладачі колегіуму слідували традиціям Академії. Пізніше у ви¬кладанні почали використовувати підручники Ф. Прокоповича, М. Ломоносова та ін. Кон¬спекти курсів філософії, що читалися в колегіумі в першій половині XVIII ст., також засвідчують орієнтацію викладачів на спрямованість ви¬кладання філософії в Києво-Могилянській ака¬демії. У другій половині XVIII ст. основою філо¬софських курсів у колегіумі стає лейбніце-воль- фіанська система, відображена у підручнику німецького філософа Ф. Баумейстера. Одним із викладачів філософії та богослов'я колегіуму був Лаврентій Кордет, філософські здібності якого високо оцінював Г. С. Сковорода. Дуже рано, вже наприкінці 30-х років XVIII ст., в колегіумі розпочалося викладання німецької та французької мов, на високому рівні викла¬далася давньогрецька мова (вона була у про¬грамі від самого виникнення закладу). З се¬редини XVIII ст. в колегіумі постійно викла¬далися географія та історія. "Додаткові класи" при колегіумі, які утворилися у 1768 p., створили для студентів можливості, окрім дисциплін, які вивчалися в колегіумі, займатися в класах італійської мови, геометрії, архітектури, живо¬пису, малювання, а також поглибити підготовку з німецької та французької мов, історії, географії, музики.

Ґрунтовна та різнобічна освіта, яку надавав колегіум своїм вихованцям, виходила далеко за межі церковно-професійних інтересів. Тому по закінченні колегіуму його випускники займали різні світські та церковні посади, що було характерним і для Києво-Могилянської академії. Не випадково, що вже у 40-ві роки XVIII ст. за Харківським колегіумом закрі¬пилася назва "академія", що відбилося у до¬кументах.

Виховання студентів у Харківському коле¬гіумі спиралося на кращі традиції української школи, втілені Києво-Могилянською академією. В його основу були покладені принципи гума¬нізму, всестановості та рівності в навчанні. У колегіумі вчилися учні з родин різного похо¬дження: козацтва, духовенства, дворянства, міщанства, купецтва, селянства. Саме тому Харківський колегіум сприймався широкими верствами населення Слобідського краю як "свій" заклад, до якого тягнулися, прагнули надати різноманітну підтримку. Як це про¬стежується й в історії Києво-Могилянської ака¬демії, величезну благодійницьку допомогу коле¬гіуму надавали різні прошарки населення регіону (колегіум мав великі земельні та інші госпо¬дарські володіння). Це сприяло розв'язанню проблем із розташуванням навчального закладу та бурси, допомоги бідним студентам, забез¬печенню колегіуму підручниками та навчаль¬ними посібниками.

Період найактивнішого запозичення та за¬своєння традицій Києво-Могилянської академії Харківським колегіумом припадає на першу половину XVIII ст. Цьому надзвичайно сприяли міграційні процеси, які бурхливо протікали в Україні у цей період, постійний обмін як сту¬дентами, так й викладачами. Однак у середині 1760-х років, коли Харківський колегіум пов¬ністю оформився й досяг найбільшої повноти навчальних програм, спостерігається наявність і певних особливостей, і власних традицій у навчальній та виховній роботі закладу. З цього часу Києво-Могилянська академія та Харків¬ський колегіум вже йшли паралельними курсами у реалізації потреб освітнього та наукового життя. Поява нових дисциплін викладання, засвоєння новацій, передових ідей і традицій відбувалося в колегіумі дедалі більш самостійно, спираючись на власний досвід та наробки. Почасти це було пов'язано з відсутністю в країні системи освіти як такої. З іншого боку, на нашу думку, це свідчить про те, що освітні традиції Києво-Могилянської академії давали можли¬вість для самостійного розвитку. Саме завдяки цьому Харківський колегіум сформувався в оригінальний заклад, який, сприйнявши усталені традиції і спираючись на них, самостійно ево¬люціонував не лише під впливом зовнішніх, а й внутрішніх факторів.Загальновідомо, що завдяки великій про¬світницькій роботі колегіуму були підготовлені умови для заснування Харківського університету та його швидкого розвитку [3]. Втім, безсум¬нівно, що протягом всього існування Харків-ського колегіуму визначальну роль відігравали тому, що свою назву Харківський колегіум зберігав аж до 1841 р.