
- •1.1Педагогика как наука, предмет, категории
- •1.2 Методи навчання, підходи до класифікації
- •2.1 Система пед. Наук. Методи науково-педагогічних досліджень. Педагогіка для різних категорій учнів.
- •2.2 Словесні, наочні, практичні методи
- •3.1 Педагогічна діяльність
- •3.2 Програмоване навчання. Компьютерне навчання. Дистанційне навчання.
- •4.2 Практикум, семінар, екскурсія, нетрадиційні форми навчання
- •5.1 Розумове виховання. Розумові якості
- •6.2 Проблемне навчання
- •7.1 Педагогічне спілкування
- •8.1 Громадянське виховання Сухомлинський
- •8.2 Контроль
- •10.1 Зміст шкільної освіти
- •9.2. Які є види освіти і в чому їх сутність?
- •10.2 Свідомість і активність як принципи навчання
- •11.1 Виховання. Його особливість мета
- •12.1 Методи виховання. Стимулювання
- •12.2 Принципи науковості і принципи зв’язку з життям
- •13.1 Дитячий колектив
- •14.2 Самостійна робота
- •16.1 Спільна виховна робота школи і сімї
- •16.2 Принцип оптимізації
- •17.1 Фізиче виховання
- •17.2 Принцип наочності
- •18.1 Трудове виховання
- •18.2 Принцип міцності
- •19.1 Моральне виховання сухомлинский
- •19.2 Форми організаціі навчання. Урок
- •2. Планування роботи класного керівника
- •20.2 Принцип виховуючего навчання
- •21.2 Принцип індивідуального підхіду. Діференційне навчання
- •22.1 Дітячі громадські організаціі
- •23.1 Педична культура вчителя
- •23.2 Методи навчання в залежності від характеру пізнавальної діяльності
- •24.1 Методи організаціі діяльності
- •24.2 Загальна характеристика освітних технологій
- •1. Типологія освітніх технологій
- •2. Прогресивні педагогічні технології та інші освітні моделі
- •26.2 Розвивальне навчання
- •27.1 Правове навчання
- •27.2 Актуальні проблеми дидактики
- •2. Технологія вибору методів навчання.
- •29.1 Педагогіка спів виробництва
- •29.2 Сухомлинский 5 парад
- •1 Порівняльний аналіз виховних систем у давньогрецьких полісах – спарті та афінах
- •2. Педагогічні погляди давньогрецьких філософів: платон
- •3. Особливості організаціі навчального процесу у середньовічних університетах
- •4. Мета і завдання виховання за коменським
- •5. Принципи природо відповідності за коменським
- •6. Обґрунтування каменським класно-урочної системи
- •7. Програма виховання джентльмена-ділка за локком
- •8. Концепція природо відповідного виховання руссо
- •9. Мета та напрями виховання песталоцці
- •11. Сутність виховання особистості дитини Дістервег
- •12. Погляди Дістервега на роль учителя
- •13. Перші школи Київської русі
- •14. Організація навчально-виховного процесу в українських братських школах
- •1. Глибоке національне виховання, розвиток та освіта підростаючого покоління.
- •2. Чітка організація педагогічного процесу.
- •3. Ретельно розроблений і глибоко продуманий зміст процесу навчання.
- •4. Чітке методичне забезпечення педагогічного процесу.
- •15. Організація навчально-виховного процесу у києво-могилянській академії
- •16. Принципи організації, зміст навчання в освітніх закладах у Росії на початку XVIII ст. У період царювання Петра I
- •17. Внесок Ломоносова в розробку структури та змісту навчально-виховного процесу в московському університеті
- •18. Організація навчально-виховногопроцесу у Харківському колегіумі
- •19. Просвітнецько-педагогічна діяльність Сковороди на харківщині
- •20. Ідея спорідненої праці Сковороди
- •25. Антропологічне розуміння ушинським праці
- •26. Вимоги до уроку ушинський
- •27. Мета виховання в колективі макаренко
- •28. Типи батьківських авторитетів макаренко
- •29. Мета освіти сухомлинський
- •30. Школі під блакитник небом сухомлинський
- •31. Гуманізму та оптимізму сухомлинський
- •32. Формування педагогічної культури учителя сухомлинський
27.1 Правове навчання
Правове виховання — це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання — дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її по-важати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сфо¬рмувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, зна¬ючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від не-законних дій з боку юридичних органів, то застосовують право.
Правове виховання тісне пов'язане з усіма видами соціаль¬ного виховання — моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «субправовими», тобто такими, що «прилягають до правового», «пов'язані з правовим», оскільки всі вони втягу¬ються в орбіту правового виховання.
Ознаки (риси) правового виховання:
1) будується на засадах системи норм права;
2) припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упорядкованих суспільних відносин — до¬зволянь, зобов'язувань, заборон.
Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, дозволяння, зобов'язування, заборо¬ни перетворюються на первинні засоби правового регулювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;
3) спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на пра¬вопорушників;
4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються пра¬вових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;
5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;
6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юри¬дичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.
Сутністю правового виховання є формування правової наста¬нови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення непохит¬них правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.
Зміст правового виховання — це процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість особи (групи) за до¬помогою сукупності (комплексу) правовиховних заходів, певних способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспіль¬ство.
Функції правового виховання:
1) передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;
2) формування правових ідей, почуттів, переконань у право¬свідомості виховуваних, вироблення правової настанови на пра¬вомірну поведінку;
Правове виховання відбувається в правовому полі, у вре¬гульованих правом сферах суспільних відносин.
Не слід плутати правове виховання і правове регулювання, хоча вони й є взаємозалежними. Об'єктом правового регулю¬вання є головним чином відносини — вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, виховною функцією права — її свідомість: думки, почуття, уявлення. Це не означає, шо правосвідомість особи не зазнає впливу правового регулю¬вання і його механізму. Але цей вплив є другорядним відносно поведінки особи, її вчинків.
Система і механізм правового виховання. Правова вихованість
Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.
Система правового виховання — це сукупність основних час¬тин (елементів) правовиховного процесу, яка забезпечує його
певний порядок і організацію.
Систему правового виховання складають такі елементи:
1) суб'єкти — державні органи, організації, спеціально упов¬новажені державою особи, що здійснюють правовиховну діяль¬ність;
2) об'єкти — виховувані громадяни або громадські групи;
3) сукупність правовиховних заходів, певних способів і за¬собів.
Суб'єкт правового виховання може мати правовиховну функ¬цію як основну (Національна юридична академія України, Оде¬ська юридична академія. Київська академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, юридичні факультети державних університетів та ін.) або як одну із багатьох (ради народних де¬путатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.).
Об'єкт правового виховання (громадяни) у ході правовиховного процесу зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:
1) об'єктивний фактор — позитивні зовнішні умови, що спри¬яють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи правотворчої діяльності, юридичної прак¬тики та ін.), або негативні умови, що ускладнюють правовиховану діяльність (недосконалість законодавства, не відпрацьованість способів і засобів правового виховання та ін.);
2) суб'єктивний фактор — позитивний внутрішній духовно-пра¬вовий стан особистості (її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку) або негативний (правова настанова на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігі¬лізм).
Правовиховні заходи можна зобразити у вигляді сукупності способів і засобів правового виховання.
Способи правового виховання:
— правова освіта (або інакше: правовий всеобуч);
— правова пропаганда;
— юридична практика державних органів та інших організа¬цій (наприклад, правовиховна діяльність суду, прокуратури, ор¬ганів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури і т.д.);
— правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у здій¬сненні (реалізації) та охороні правових норм;
— самовиховання.
Засоби правового виховання:
1) нормативно-правові акти, акти застосування норм права;
2) ознайомлювальні і роз'яснювальні матеріали про правові акти в пресі (у кожній газеті мають бути рубрики типу «Правова освіта», «Юридичний всеобуч», «Консультує юрист», «Запитуй¬те — відповідаємо»);
3) правові радіо- і телевізійні журнали типу «Право», «Закон» та інші у республіканському (Автономна Республіка Крим), об¬ласних, міських і районних центрах, які систематично інформу¬ють про законодавчі та інші нормативні акти України, діяль¬ність органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів юстиції, а також про стан правопорядку, боротьби з правопору¬шеннями тощо;
4) юридичні газети, метою яких є поширення правових знань;
5) організаційно-освітні: прес-конференції, брифінги, зустрі¬чі, лекції, бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консу¬льтації та ін.
Заслуговує на увагу пропозиція про створення довідкової ін¬формаційно-правової телефонної служби для оперативних від¬повідей на запитання індивідів, які відчувають потребу у виборі лінії своєї поведінки з погляду її відповідності нормам права, закону.
Механізм правового виховання — це порядок перенесення правових ідей і настанов, що містяться в суспільній правосвідо¬мості, у свідомість виховуваних (особи, громадської групи).
Функціональними елементами механізму правового виховання є такі:
1) суспільна правосвідомість;
2) система норм права;
3) способи і засоби правового виховання;
4) правосвідомість виховуваних, яких необхідно збагатити правовими ідеями і настановами, що містяться в суспільній пра¬восвідомості.
Стрижневою ниткою, яка пов'язує усі ланки (структурні еле¬менти) механізму правового виховання, є правова інформація, яка на рівні перших трьох елементів виступає як оповіщувальна (дескриптивна), а на рівні четвертого елемента — як командна (прескриптивна) інформація.
Суспільна правосвідомість і правосвідомість виховуваних — це внутрішня, духовна частина механізму правового виховання, а система норм права, способи і засоби правового виховання — його зовнішня, інструментальна частина.
Механізм правового виховання особи в духовному внутрішньому зрізі (правовиховний процес особи) можна зобразити у вигляді та¬ких стадій:
1) накопичення правових знань, правової інформації;
2) перетворення накопиченої інформації на правові переко¬нання, звички правомірної поведінки;
3) готовність діяти, керуючись цими правовими переконан¬нями, тобто поводитися правомірно, відповідно до закону.
Результатом дії механізму правового виховання є рівень пра¬вової вихованості особи, її правова культура.
Правова вихованість — внутрішній духовно-правовий стан, у якому перебуває особа в момент прийняття рішення про те, як поводити себе у тих чи інших обставинах. Це стан правосвідомості особи, рівень її правової культури, готовність до правомірної або протиправної поведінки. Рівень правової вихованості — це не тільки знання права і розуміння необхідності виконувати право¬ві розпорядження. Він визначається ступенем сформованості став¬лення до права і правового закону як до цінностей, що існують в демократичному суспільстві поза конкуренцією.
Правове загальне навчання (правовий всеобуч)
Правовий всеобуч — це єдина загальнодержавна система ви¬вчення законодавства, яка охоплює усі верстви населення, усіх державних службовців. Правовий всеобуч і правова освіта — по суті одно й те ж. Правова освіта, як і правове виховання, являє собою процес засвоєння знань про основи держави і права, ви¬ховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужо¬го ставлення до порушень законності і правопорядку. Правова освіта — необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх рівнях освіти повинно проводитися правове навчання.