20.2 Принцип виховуючего навчання

Принципи навчання - це провідні положення, які визначають діяльність учителя й характер пізнавальної діяльності учня. У теорії та практиці вони відіграють основоположну роль. Принципи навчання визначають ефективність навчання в різних формах, за різного його змісту й організації.

Вони виражають певні об\'єктивні закономірності навчання.

Принцип виховуючого навчання передбачає, що в процесі організації змісту й методів навчальної діяльності вчитель дотримуватиметься глибин національного виховання в Україні, основними шляхами і засобами реалізації якого є рідна мова, фольклор, мистецтво, народний календар, народна символіка, родинно-побутова культура, народні традиції, звичаї та обряди, вірування, релігійні виховні традиції.

Виховний характер навчання забезпечує формування світогляду учнів, виховних моральних якостей особистості й вольових рис характеру учнів, формування почуттів, розвиток здібностей.

Принцип науковості навчання. Наукові знання - це правильне відображення дійсності. Необхідність принципу науковості полягає в тім, щоб створити правильні умови для відображення, розуміння й засвоєння учнем закономірностей навчального матеріалу.

21.1 Естетичне виховання сухомлинский

Поняття “виховання” в широкому розумінні розглядається як передача й організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури. Виховання притаманне людству на всіх етапах його розвитку. Вже первісні племена здійснювали виховання дітей, використовуючи різноманітні засоби для передачі людям досвіду дорослих, досвіду попередніх поколінь.

Особливо значна роль виховання :

1) це процес у якому чітко визначено мету, завдання, конкретні методи їх реалізації;

2) воно дозволяє педагогічно цілеспрямовано організувати різноманітні види діяльності (педагогічно - пізнавальну, трудову, ігрову, суспільну, естетичну тощо) і спілкування людини, що забезпечує всебічний розвиток особистості, формування її моральної, естетичної, політичної культури, розумового і фізичного розвитку, трудового виховання.

Виховання значним чином впливає на взаємодію особистості і середовища, бо середовище - це те оточення, яке людина сприймає, на яке реагує, з яким вступає в контакт. Виховання здатне змінити ставлення індивіда до оточуючого середовища, людей, речей, умов життя і діяльності.

А виховання моральних, інтелектуальних, естетичних почутів у їх тісному взаемозв’язку має практичну цілеспрямованість: навчити молоду людину керувати своїми бажаннями, свідомо обмежувати їх, бути володарем бажань,виховувати в собі благородні людськи потреби.

У «Листі про педагогічну етику» В.О. Сухомлинський пише «Виховання -- найтонше душевне доторкання людини до людини . І, якщо ми хочемо, щоб вихованець наш виріс справжнім громадянином, який розуміє обов’язок і відповідальність, уміє бути добрим і непохитним, ласкавим і суровим,люблячим і непримиренним до зла, ми повинні доторкатися до нього сердечно [5,600]». В його педагогічній системі велика роль відводиться вихованню естетичній культури школярів.

Естетика (від грец. здатний відчувати ) -- наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про суть і форми відображення дійсності і перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва у розвитку суспільства.

Дослідження наукової літератури з естетичного виховання дає можливість дійти висновку про те, що існують різні підходи щодо визначення поняття “естетичне виховання”. Численні тлумачення цих понять зумовлені багатогранністю цього процесу.

Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямовання на формування естетичних почуттів ,смаків , суджень, здібностей особистості на розвиток ії здатності сприймати і перетворювати дійсність за законими краси в усіх сферах діяльності людини. Естетичне виховання спямоване на виховання в людині гуманістичних якостей, інтересі і любові до життя в його різноманітних проявах.

Школа несе велику відповідальність перед суспільством за підготовку молоді до життя і праці в колективі, за формування світогляду, особистості кожної молодої людини. Виховання, без сумніву, є ведучим і визначальним фактором розвитку і формування особистості в наших умовах, де основною метою всього суспільства є забезпечення умов для всестороннього розвитку людини. Головною метою навчально-виховного процесу В.О.Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості.

Особистість – це конкретна, жива людина, яка, як член суспільства, перебуває в певних відношеннях з іншими людьми. Щоб стати особистістю, людина повинна досягти певного рівня психологічного розвитку і бути спроможною сприймати себе, як єдине ціле, відмінне від інших людей.

Школа покликана створити необхідні умови для людини усвідомлення себе як особистості і своїх можливостей, для набуття досвіду соморегуляції поведінки, виявлення творчого ставлення до навколишнього середовища . І.П. Павлов назвав емоції темною силою «Фізіологічна основа емоцій криється в інстинктах ,що зближують людину з твариною. Але людина піднялася над світом тварин саме тому, що ії емоції облагороджені специфічною культурою, людським пізнанням, працею, суспільними відносинами.»[3,501]

Найважливіше завдання естетичного виховання -- навчити дитину бачити красу навколишнього світу та відчувати в ній духовне багатство, доброту, сердечність і на основі цього утверджувати прекрасне в собі. Естетична освіта покликана « Збагатити уявлення учнівської молоді про красу людини, розкрити потенціал ії фізинних, психічних, духовних і творчих сил»[6,123].

Краса -- пише педогог – могутнее джерело моральної чистоти, духовнього богатства, фізичної краси. «У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною , з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу.Краса - це глибоко людське! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, - не було б нашої свідомості - не було б і краси. ...Краса - це радість нашого життя»[ 2,409].

Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним.

Структурними компонентами естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичне ставлення, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний ідеал, естетичний смак, естетична діяльність. Вони визначаються розумовою, моральною, емоційною, духовною діяльністю людини і зумовлюють істотні зміни в її світосприйнятті, переконаннях, поведінці, сприяють естетичній діяльності особистості, розвитку її творчих сил та здібностей відповідно до об'єктивних законів розвитку краси.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприймається і як - визначається особистісними особливостями школяра. Хоча естетичні враження виникають тільки в результаті безпосереднього контакту людини із значущими об'єктами, досвід показує, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнє та бачити його красу - речі різні. На мою думка саме в цьому і полягає вміння вихователя показати і навчити бачити прекрасне в усьому. Тому важливе налаштування на виявлення та фіксацію саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцінити естетично.

Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного.Естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насолоді. Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуального духовного життя особистості. Де не має естетичної насолоди, там не має і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.Тому естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Школярі середньої та старшої школи повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей, тобто необхідно формувати естетичне судження.

Таким чином, формування естетичних смаків і ідеалів - обов'язкова умова виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Основи естетичних поглядів і переконань людини закладаються в шкільні роки. Тому формування естетичних почуттів дітей, їх емоційної культури - одне із важливих завдань системи освіти і виховання.

Я виділила такі головні ідеї педагога В. Сухомлинського:

- любов до дітей, віра в творчи сили дитини. («Кожна дитина повинна бути щасливою») ;

- виховання через розум, серце, руки дитини;

- всебічний розвиток особистості кожної дитини;

- теорія виховання справжньої людини;

- система навчання через образно-чуттеве та естетичне сприймання.