10.2 Свідомість і активність як принципи навчання

Принцип активності, свідомості та самостійності учнів є немовби похідним від принципу мотивації.

Однією з умов досягнення успіху в навчальній діяль¬ності є активність учнів, в основі якої лежить змістовна мо¬тивація, спрямована на участь у навчально-пізнавальній діяльності. Ця активність виражається в тому, що учні усвідомлюють цілі навчання, планують і організовують свою діяльність, уміють її контролювати, виявляють інтерес до професійних знань, ставлять питання та вміють їх вирішу¬вати.

Активності та свідомості в навчанні можна досягти шля¬хом: створення в учнів позитивного уявлення про майбут¬ню професійну діяльність; формування розуміння учнями смислу професійної освіти й, відповідно, на цій основі інтересу до про¬фесійних знань, навичок і вмінь; вироблення мотивації учіння та майбутньої про¬фесійної діяльності; спонукання учнів до правильної оцінки власних дій, вчинків, виховання у них звичок самоаналізу й само¬контролю та потреби самовдосконалення; створення під час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих і активних дій, та залучення учнів до їх розв'язання; використання діалогічних методів навчання, які фор¬мують і розвивають самостійність, творчість і ак¬тивність учнів; стимулювання колективних форм роботи, взаємодії учнів в учінні; організації навчання в умовах змагання, стимулюван¬ня ініціативи і творчості; проблемності викладання навчального матеріалу; використання отриманих професійних знань, навичок і вмінь у практичній діяльності; диференціації навчального матеріалу відповідно до ро¬зумових і фізичних можливостей і здібностей учнів; уміння педагога відчувати психічний стан учнів тощо.

11.1 Виховання. Його особливість мета

Термін “виховання” вживається в педагогічній науці в чотирьох значеннях:

•у широкому соціальному, йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, “робити саму себе”;

•у широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, університетів та інших закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними методичними рекомендаціями;

•у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі, куратора в вищому навчальному закладі), щоб досягти певної мети в студентському колективі;

•у гранично вузькому, коли педагог або батько вирішують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання (наприклад, у юнака прагнуть виховати чесність, ввічливість). (Педагогіка / За редакцією Ю. К. Бабанського).

[ред.] Виховання і життєтворчість

Останнім часом поняття “виховання” в обмежено вузькому розумінні все більше набуває значення життєтворчості.

Життєтворчість, приміром, передбачає відкритість життя студентів для добрих справ, колективної праці для інших людей (близьких і далеких), турботи про них, взаємодопомоги, милосердя та ін. У цьому контексті “виховання” означає спільну діяльність вихователя і вихованця, спрямовану на формування суб’єктивної основи особистості — її свідомості, духовних цінностей, переживань, досвіду.

[ред.] Процес виховання

Процес виховання є двостороннім (обов’язкова взаємодія (вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Ефективність його залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.

[ред.] Мотиви виховання

Мотиви виховання — спонукальна причина дій і вчинків людини.

Внутрішні спонукальні чинники певних дій і вчинків людини, зумовлюються передусім анатомо-фізіологічними і соціально-психологічними потребами.

[ред.] Моделі виховання

Американський психолог Абргем Маслоу (1908—1970) визначив ієрархічну багатоступеневу піраміду потреб людини, усі компоненти якої перебувають у діалектичному взаємозв’язку (схема Ієрархічна система потреб). У цілому вони ніби програмують виховний процес. Якщо якась ланка випадає, порушується цілісність структури, а отже й програма виховного процесу.

[ред.] Структура процесу виховання

Структура процесу виховання передбачає:

1.Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки.

2.Формування почуттів (стійких емоційних відносин людини до явищ дійсності).

3.Формування переконань (інтелектуально-емоційного ставлення суб’єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного).

4.Формування умінь і звичок поведінки.

[ред.] Напрямки виховання

Основним напрямком виховання є громадянське виховання — формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально і юридично дієздатною та захищеною. Покликане воно виховувати у вихованця високі моральні ідеали, почуття любові до Батьківщини, потребу у служінні їй.

Громадянське виховання чи виховання громадянина має бути спрямованим на

•розвиток патріотизму,

•національної самосвідомості,

•політичної культури,

•дбайливого ставлення до природи,

•моральності,

•культури поведінки особистості.

11.2 Догматичне пояснювальне проблемне

Догматичне – в основі догматичного навчяння – спосіб вивчення фактів і явищ дійсності як певних незмінних положень ( догм ) без врахування практики, досвіду людини.

Пояснювальне – головне призначення його в тому, щоб забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань , оволодіння міцними вміннями і навічками. При цьому учням не просто повідомляють готові знання, а єх пояснюють, обґрунтовують, коментують. Тобто відбуваеться розуміння суті, що потребує розумової діяльності.

Проблемне – це така організація процесу навчання , основа якої полягає в утворені в навчальному процесі проблемних ситуацій, визначення учнями проблеми, їх самостійне або за допомогою вчителя розв’язанні

Проблемна ситуація це сітуация яка виникає в результаті организаціі вчителем взаємодіі учня з пізнавальним обьктом,завданн в якому виявляеться пізнавальне протеріча.