- •Український центр Європи
- •2. Багатство української мови
- •3. Цілюща сила пісні й любові
- •4. Перлина Поділля
- •5. Захоплення
- •6. Символ щедрого таланту
- •7. Найбільша святість
- •8. Хай живе і благоденствує Україна!
- •9. Першоджерела історичної пам'яті
- •10. Реймське євангеліє
- •11. Стодзвонні джерела
- •12. Поетична біографія українського народу
- •13. Коштовні пам'ятки Київської Русі
- •14. Мистецтво спілкування
- •15. Здатність зрозуміти ближнього
- •16. Шлях до гармонійної особистості
- •17. Відкриття обручки
- •18. Освіта в Київській Русі
- •19. Учитель
- •20. Книжка і комп'ютерні технології
- •21. Інформаційні ресурси Інтернету
- •22. Наслідки технічного прогрессу
- •23. Світло українського розуму
- •24. Космічні дослідження
- •25. Виснажливий шлях пошуків
- •26. Творець української еліти
- •27. Подарунок на всі часи
- •28. Багатогранний талант
- •29. Унікальний українець
- •30. Спорудження пам'ятника Богдану Хмельницькому
- •31. Заповітний національний скарб
- •32. Хрестоматія народного життя
- •33. Ранній автопортрет Шевченка
- •34. Справжній учений
- •35. Таємниці творчості
- •36. Михайло Драгоманов
- •37. Проза Михайла Коцюбинського
- •38. Поетична майстерність Максима Рильського
- •39. Таємниця військового скарбу Січі
- •40. Творча дружба Рєпіна і Яворницького
- •41. Самотня художниця
- •42. Легенда українського кіно
- •43. Місячне сяйво його полотен
- •45. Ліна Костенко
- •46. Диво Запоріжжя
- •47. «Вагнерівська примадонна» XX століття
- •48. Всесвітнє визнання української пісні
- •49. Амазонки Приазов'я
- •50. Українське бойове мистецтво
- •51. Кава Юрія Кульчицького
- •52. Майстри гончарського мистецтва
- •53. Дорога додому
- •54. Долина нарцисів
- •55. Тварини України, що зникли
- •56. «Вода... Ти саме життя»
- •57. Пригода на острові
- •58. Пізнати себе через природу
- •59. Мелодія кам'яної скелі
- •60. Микола Миклухо-Маклай
- •61. Учитель – людина з великої літери
- •46. Диво Запоріжжя
- •2. Багатство української мови
- •Український центр Європи
41. Самотня художниця
Народна художниця України Марія Приймаченко своєю творчістю відкрила оригінальну сторінку самобутнього мистецтва світової культури. її виставки з великим успіхом експонувалися в багатьох країнах світу.
Народилася Марія Оксентіївна 1908 року на Київщині в сім'ї мистецьки обдарованих людей. її батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву. Мати була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент, у якому, кажучи словами Миколи Гоголя, «птахи виходять схожими на квіти, а квіти -на птахів».
Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою - поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною та спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували дівчинку, ставали учасниками живої захопливої гри, інколи -сумної, частіше - яскравої і святкової. Прихід до мистецтва був зумовлений одвічним селянським потягом до роботи. Не маючи можливості працювати в полі через хворобу, майбутня майстриня свою енергію і працелюбність почала вкладати в мистецтво, адже прагнула приносити радість людям. Художниця згадувала: «Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий ґлей. Набрала його в пелену й розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цю дивину. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити...
Марія Приймаченко постійно навчалася в рідної поліської природи. У її картинах знаходять утілення ще язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів. За цими роботами стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багатовікова культура народу. Це ніби згусток емоційних вражень і від казок, і від легенд, і від самого життя. Процес її творчості являє собою феномен дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого. У світ виходять небувалі, часом химерні образи, вигадливі декоративні композиції, які щедро випромінюють енергію доброти й наївного зачудування світом. Творчість великої української художниці є незбагненним, таємничим і прекрасним явищем, яке впродовж тривалого часу привертає увагу дослідників і шанувальників мистецтва.
її «звірина серія» останніх років - явище унікальне й не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Фантастичні тварини - це витвір геніальної уяви художниці, таких не існує в природі. «Дикий чаплун» - від слова «чапати» — таку назву придумала Приймаченко одному зі звірів, акцентуючи увагу на його лапах, здатних продиратися крізь вільхові зарості й узагалі - крізь таємничі хащі життя. Загадкові звірі художниці завжди мають свою земну першооснову, і поштовхом до їх народження часом стають реалії сьогоднішнього дня. Приймаченківські фантастичні тварини - це й пересторога, і заклик до дружби, до миру.
Марія Оксентіївна була не тільки прекрасним художником, а й талановитим поетом. Заримовані назви картин свідчать про її феноменальний хист відтворювати музику, пісню. Приймаченко-поет реалізувала себе у власних підписах до картин, які легко запам'ятовуються: «Три буслики у горосі живуть у нас і досі...», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть» та інші. Останні роки життя стара недуга скувала Марію Оксентіїв-ну, вона не підводилася з ліжка, однак продовжувала спілкуватися зі світом - малювати...
