28. Багатогранний талант

Дивний, вражаючий і по-своєму романтичний життєвий шлях Івана Кавалерідзе; його доля нагадує гілку грузинського дерева, яку прищепили і яка розквітла на українській землі. Іван Петрович, батько якого був грузином, чудово знав українську мову, вся його творчість пов'язана з нашим краєм. Широта творчих зацікавлень Івана Кавалерідзе вражає: він мав вагомі доробки в скульптурі й значні здобутки в кіно й драматургії, і в кожній професії митцеві вдалося сягнути висот. Йому було присуджено почесне звання народний артист України, але слово «артист» стосовно Івана Кавалерідзе можна тлумачити в його давньому значенні - це людина, яка досягла високої майстерності в мистецтві в цілому. В образотворчому мистецтві, в драматургії він був таким же істинно народним артистом, як і в режисурі кіно, за яку, власне, й одержав почесне звання. Кінофільми «Злива», «Запорожець за Дунаєм», «Григорій Сковорода», пам'ятники Т. Шевченкові в Ромнах, Сумах і Полтаві - яке цікаве поєднання в одній особі доробку трьох не в усьому споріднених, а часом і досить віддалених одне від одного видів мистецтва!

То що ж визначає його художню суть? Яка його творча любов? Митця завжди цікавили постаті відомих особистостей; його образи є значними і складними. Серед них належне місце відведено княгині Ользі, Тарасові Шевченку, Федору Ша-ляпіну, Льву Толстому. Особливо полюбився Іванові Кавалерідзе філософ і мандрівник Григорій Сковорода, який був близький художникові своїми ідеями, поглядами на призначення людини; йому митець присвятив понад півстоліття творчих шукань.

Плекаючи в душі образ видатного філософа, Кавалерідзе не міг знати, коли і в якому виді мистецтва створить його. Приємним і несподіваним сюрпризом стало для нього замовлення пам'ятника Григорію Сковороді в містечку Лохвиці, що на Полтавщині, на честь двохсотріччя з дня народження філософа.

Умови були важкі, несприятливі: грошей на пам'ятник бракувало, не було граніту, бронзи, а терміни виконання роботи були вкрай стислі. Такого напруженого періоду, як осінь 1922 року, у житті йому ще не доводилося переживати. Скульптор працював без перепочинку, з майстерні виходив, аби трохи поспати й поїсти, лише зрідка відволікався короткими прогулянками.

За чотири місяці напруженої роботи було створено образ мандрівного поета, який і сьогодні вражає глядача своїм новаторством, сміливим трактуванням зовнішності й характеру.

Починаючи з лохвицького пам'ятника, тема Сковороди стає для Кавалерідзе справою життя; він створив кілька погрудних портретів та барельєфів філософа, меморіальну дошку для будинку Києво-Могилянської академії, поставив кінофільм про поета. Вінцем цього напрямку в творчості став пам'ятник Григорію Сковороді, який було споруджено 1977 року в Києві на Контрактовій площі. Автор київського пам'ятника розвиває ідею: Сковорода-мандрівник, сіяч правди. Вражає сила життєвої правди, простота постаті філософа. Ясний погляд Григорія

ковороди спрямовано на Києво-Могилянську академію, у ньому — звичайна людська замріяність і пророче бачення щасливого майбутнього свого народу. Сковорода любив світ, людей. Наслідуючи свого героя, Іван Кавалерідзе до кінця життя залишався вірним його образові; думки філософа ще в молодості стали для визначного митця життєдайним зерном, і це зерно дало щедрий ужинок.