Лабораторна робота № 15

Тема: Система енергопостачання персонального комп’ютера.

План

1. Блок живлення;

2. Призначення блоку живлення;

3. Силовий кабель;

4. Роз’єми живлення периферійних пристроїв;

5. Навантаження блоку живлення;

1. Блок живлення

Блок жи́влення — вторинне джерело живлення, призначене для забезпечення живлення електроприладу електричною енергією, при відповідності вимогам її параметрів: напруги, струму, і т. д. шляхом перетворення енергії інших джерел живлення^[1].

У побуті, найчастіше, блок живлення перетворює змінну напругу величиною 220 В і частотою 50 Гц (в Україні та багатьох інших країнах, саме таку напругу і частоту має побутова електромережа), в задану постійну напругу.

2. Призначення блоку живлення

Блок живлення призначений для перетворення електричної енергії, що надходить із мережі змінного струму AC (Alternating Current), в енергію постійного струму DC /Direct Current), придатну для живлення вузлів комп'ютера. Більшість корпусів продаються із уже встановленим блоком живлення.

Блок живлення містить елементи, що дозволяють згладити сплески й провали напруги, а також захистити стабілізатор від перенапруги в мережі.

Блок живлення перетворює мережну змінну напругу 220 В, 50 Гц (120 В, i 60 Гц) у постійні напруги +3,3; +5 й +12 В. Комп'ютер працює надійно тільки в тому випадку, якщо значення напруги не виходять за припустимі межі.

 

Блок живлення повинен витримувати силу струму не менш 15—20 А (ампер). Потужність блоку живлення — це один з найважливіших показників блоків живленні. Потужність, вимірювана у ватах (Вт), повинна забезпечити розширюваність ПК і підтримувати зростаючі струми навантаження. Як правило для ПК, сконфігурованого для домашнього офісу, можна використовувати блок живлення з потужністю 250 Вт.

 о параметрів мережі ставиться також частота. У країнах СНД вона становить 50 Гц. Якщо на блоці живлення зазначена частота 60 Гц, це не означає, що блок живлення у нашій системі працювати не буде.

Напруги виходу блока живлення

Як правило, логічні електронні компоненти й ІМС ПК використають постійні напруги +3,3 й +5 В, у той час як двигуни дисководів:і вентиляторів живляться напругою+12В.  Пристрої, робоча напруга яких відрізняється від напруги, що створюється блоком живлення, повинні використовувати вбудовані стабілізатори. Характеристики блоків живлення ATX.

Блок живлення ATX визначив на ринку PC-сумісних комп'ютерів нову конструкцію системної плати й блоку живлення. У його основі лежить стандарт LPX (Slimline). 

Щоб запобігти неправильному підключенню роз’ємів блоку живлення, у моделі ATX передбачені роз’єми живлення для системної плати. Він містить 20 контактів й являє собою одиночні роз’єми із ключем, що неможливо вствити неправильно. Контакти роз’єма живлення АТХ.

Роз’єми блоків живлення AT

Системні плати промислового стандарту PC, XT, AT, Baby-AT й LPX використовують такий тип роз’ємів: для підключення системної плати покористуються два 6-контактних рознімання живлення PS і Р9 (мал. 6.9).

Додаткові роз’єми блоку живлення ATX

З розробкою нових системних плат, типів процесорів і модулів ОЗП з’явилася необхідність у додатковому енергозабезпеченні пристроїв. Зрослі потреби до вихідних напруг 3,3 й 5 ВУ привели до збільшеня кількості й розмірів використовуваних проводів.

Щоб упоратися із цією проблемою, компанія Intel змінила специфікацію ATX, додавши ще одне рознімання, який використовується для підключення системних плат ATX і різних пристроїв. Цей роз’єм призначений для підведення додаткового електроживлення до системної плати, що споживають електричний струм 18 А при напрузі  3,3 B або більше 24 А при напрузі +5 В. 

Додаткове рознімання являє собою 6-контактний з'єднувач типу Molex, схожий на одне з рознімань системної плати, використовуваних для підключення пристроїв АТ/LPX. Наявний ключ дозволяє запобігти .