3.Внутрішня пам’ять
Внутрішня пам'ять ПК складається з оперативного запам’ятовуючого пристрою, постійного запам’ятовуючого пристрою, кеш-пам'яті (буферної пам'яті).
Оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП)
Оперативна пам’ять (ОЗП - оперативний запам’ятовуючий пристрій) (RAM - Random Access Memory, пам'ять з довільним доступом) Комп'ютер оснащений оперативною пам'яттю, яка кон¬струк¬тивно виконана на мікросхемах. Вона складається з певної кількості комірок пам'яті, кожна з який має свою власну адресу чи просто номер у двійковому коді. Оперативна пам'ять призначена в основному для зберігання програм і їхніх даних протягом усього часу, поки комп'ютер працює. ОЗП може бути об’ємом 1, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512, 1024 і більш Мбайт. У якості ОЗП використовується два основних типи: статична (SRAM - Static RAM) і динамічна (DRAM - Dynamic RAM). Конструктивно оперативна пам’ять виконуються в модулях: SIMM (Single In line Memory Module) - модуль пам'яті з одним рядом контактів. DIMM (Dual In line Memory Module - модуль пам'яті з двома рядами контактів) - модуль пам'яті з роздільними контактами (2 x 84), за рахунок чого збільшується розрядність або число банків пам'яті в модулі.
Кеш - пам'ять (Cache) Cache (запас) означає швидкодіючу буферну пам'ять між процесором і основ¬ною пам'яттю. Кеш-пам’ять служить для часткової компенсації різниці в швидкості процесора і основної пам'яті – там розміщують дані, що найчастіше використовуються.
ПЗП – постійний запам’ятовуючий пристрій
(RОM – Read Only Memory, пам'ять тільки для читання) BIOS - це Basic Input/Output System - основна система вводу/виводу, яка за¬писана в ПЗП (звідси назва ROM BIOS). Вона являє собою набір програм перевірки і обслуговування апаратури комп'ютера, і виконує роль посередника між OS і апаратурою.
Енергонезалежна пам’ять
(CMOS-пам’ять, Complementary Metal-Oxid-Semicondactor) Різні параметри конфігурації комп'ютера, наприклад кількість і тип дискових накопичувачів, тип відеоадаптера, наявність співпроцесора і деякі інші дані, зберігаються в так званій CMOS-пам'яті. Мікросхема CMOS-пам'яті також містить звичайний електронний годинник. Щоб при відключенні живлення комп'ютера вміст CMOS-пам'яті не стирався, і годинник продовжували відраховувати час, мікросхема CMOS-пам'яті живиться від спеціального акумулятора.
4. Система живлення та системи охолодження пк.
Система живлення ПК насамперед уособлюється у блоці живлення.
Комп'ютерний блок живлення — блок живлення (вторинне джерело живлення), призначений для забезпечення вузлів комп'ютера електричною енергією постійного струму. У його завдання входить перетворення мережевої напруги до заданих значень напруги живлення, її стабілізація і захист від незначних завад з боку електричних мереж живлення. Також, будучи забезпечений вентилятором, він бере участь в охолоджуванні системного блоку.
Основним параметром комп'ютерного блоку живлення є максимальна потужність, що споживається з мережі. В наш час існують блоки живлення із заявленої виробником потужністю від 50 (вбудовані платформи малих форм-факторів) до 1600 Вт.
Другим за важливістю параметром є напруга живлення від електричної мережі (100-127 В у Північній Америці, Південній Америці, Японії і на Тайвані, 220-240 В в іншому світі). Деякі джерела живлення мають перемикач зміни вхідної напруги від 230 В до 115 В, інші можуть автоматично підлаштовуватися під будь-яку напругу в цьому діапазоні.
Найпоширенішими типами блоків живлення персонального комп'ютера є блоки живлення стандарту ATX. Включення і виключення живлення таких блоків знаходиться під контролем системної плати, що забезпечує підтримання такі функції, як режим очікування. Остання версія стандарту блоку живлення ATX є 2,31 (середина 2008 року). Габаритні та приєднувальні розміри блоків живлення типу ATX уніфіковані, що дає можливість проводити їх заміну без додаткових труднощів.
Комп'ютерний блок живлення для платформи PC забезпечує вихідні напруги ± 5, ± 12, +3,3 В. У більшості випадків використовується імпульсний блок живлення. Хоча абсолютна більшість мікросхем використовує напругу до 5 В, введення лінії 12 В дає можливість віддавати більшу потужність при тих же струмах, яка потрібна для живлення приводів твердих дисків, оптичних приводів, вентиляторів, а останнім часом і системних плат, процесорів, відеоадаптерів, звукових карт.
Блок живлення для портативних персональних комп'ютерів (ноутбуків), зазвичай, застосовується для зарядки акумуляторних батарей, а також для забезпечення ноутбука живленням в обхід акумулятора. За типом виконання, блок живлення ноутбука найчастіше виконаний у вигляді зовнішнього блока. На зовнішні блоки живлення ноутбуків немає єдиного стандарту, і самі блоки зазвичай не є взаємозамінними, тож, виробники ноутбуків часто використовують різні роз'єми живлення.
Більшість роз'ємів
живлення ноутбуків виконуються з
позитивним внутрішнім провідником, але
існують з'єднувачі і зі зворотною
полярністю. Зазвичай ноутбуки живляться
від постійної напруги 18,5 В або 19 В, хоча
досить часто зустрічаються варіанти з
напругою 15; 16; 19,5; 20 або навіть 24 В (Apple).
Крім того, блоки живлення відрізняються
максимальною вихідною потужністю
(зазвичай, до 100 Вт).
Система охолодження комп'ютера - набір засобів для відведення тепла від нагріваються в процесі роботи комп'ютерних компонентів.
Тепло в кінцевому підсумку може утилізуватися:
В атмосферу (радіаторні системи охолодження):
Пасивне охолодження (відведення тепла від радіатора здійснюється за рахунок природної конвекції)
Активне охолодження (відведення тепла від радіатора здійснюється за рахунок його обдування вентиляторами)
Разом з теплоносієм (проточні системи водяного охолодження)
За рахунок фазового переходу теплоносія (системи відкритого випаровування)
За способом відведення тепла від нагріваються елементів, системи охолодження діляться на:
Системи повітряного (аерогенного) охолодження
Системи рідинного охолодження
Фреон ова установка
Системи відкритого випаровування
Також існують комбіновані системи охолодження поєднують елементи систем різних типів:
Ватерчіллер
Системи з використанням елементів Пельтье