2. Сучасний світовий порядок. Основні інститути і сили впливу.

Під світовим порядком прийнято розуміти такий устрій світу, який має забезпечити основні потреби не лише націй-держав, а й регіональних асоціацій, міжнародних організацій й інститутів, інших недержавних суб'єктів світових політичних процесів. Якщо міжнародний порядок вдовольняє потребу держав у забезпеченні їх суверенітету, то світовий порядок основоположні потреби людства, які зараз пов'язані з його адаптацією до змін, що відбуваються.

На думку К. Ясперса, світовим порядком є прийнятий усіма устрій, що виник внаслідок відмови кожного від абсолютного суверенітету, Прийнято вважати, що світовий порядок охоплює: 1) культурні принципи - ті ігрові правила, відповідно до яких діють організації та інститути на міжнародній арені; 2) соціально-психологічні принципи - так званий "ментальний порядок"; - які регулюють поведінку людей, міжособистісні стосунки та інтеграцію індивідів. Відповідно до цього створення нового світопорядку передбачає:

1) пошук нових норм політичної діяльності, зокрема перегляд традиційних норм міжнародного права, створення нової системи міжнародних відносин;

2) утвердження нової системи цінностей — "еластичних ментальних структур", - яка б забезпечила діалог і можливість "жити разом, враховуючи всі розрізнення та розходження".

У сучасному світовому порядку, на-думку О. Тоффлера, відбулися три основні структурні зміни. По-перше - розпад "монолітного радянського блоку" й зміщення централізованої у Москві "значної влади" в країни Східної Європи. По-друге - розпад країн "третього світу" на декілька країв і втрата цим поняття будь-якого сенсу. Те, що раніше називали третім світом, пише О.Тоффлер, сьогодні включає аграрні суспільства (африканські країни та частина країн Латинської Америки); індустріальні країни "другої хвилі" (Бразилія, Китай, Індія; країни, що пройшли стадій індустріалізації й розвивають технології "третьої хвилі (Сінгапур, Південна Корея, Тайвань або так звані "азіатські тигри"). По-третє - поява сильних стосовно США конкурентів у особі Японії та Європи, що об'єднується; На думку О. Тоффлера, внаслідок зазначених змій сучасний світ не може бути описаний за допвмогою понять "Захід", "Схід" та "третій світ".

6. Принцип абсолютної переваги у міжнародній торгівлі. Кількісна інтерпретація.

Ця теорія отримала назву теорії абсолютних переваг, тому що грунтувалася на абсолютній перевазі: країна експортує той товар, витрати на виробництво якого менші, ніж у країні - торговельному партнері, та імпортує той товар, який виготовляється за кордоном з меншими витратами. Обидві країни виграють у результаті спеціалізації кожної з них на виробництві того товару, по якому вони мають абсолютну перевагу. Це дає можливість використовувати ресурси найбільш ефективно, внаслідок чого виробництво обох товарів зросте. Збільшення виробництва обох товарів являє собою виграш від спеціалізації на виробництві, який поділяється між двома країнами в процесі міжнародного товарообміну.

Модель теорії абсолютних переваг можна продемонструвати на такому прикладі, показаному в таблиці

Принцип абсолютної переваги

Показники	Країна А	Країна В
Час, необхідний для виробництва одиниці товару І, год.	6	24
Час, необхідний для виробництва одиниці товару II,год.	12	8

Дані таб. показують, що на виробництво товару І у країні А потрібно 6 год., а в країні В - 24 год., тобто в країні А на виробництво одиниці товару І витрачається менше часу, ніж у країні В. Це свідчить про абсолютну перевагу країни А у виробництві товару І. У виробництві товару II абсолютну перевагу має країна В. Якщо країна А скоротить виробництво товару II і збільшить виробництво товару І, а країна В, навпаки, скоротить виробництво товару І і підвищить випуск товару II, то буде мати місце міжнародний поділ праці (міжнародна спеціалізація) і міжнародна торгівля на основі принципу абсолютної переваги (табл 2).

Вигоди від міжнародної торгівлі на основі принципу абсолютної переваги

Види товарів	Країна А	Країна В	Світ у цілому
Товар І	+2шт.	-1 шт.	+1 шт.
Товар II	-1 шт.	+3шт.	+2 шт.

Якщо в країні А виробництво товару II зменшиться на 1 шт., то країна зекономить 12 год, які вона може використати для виробництва додаткових 2 шт. товару І. Аналогічну ситуацію можна спостерігати і в країні В: внаслідок скорочення виробництва на 1 шт. товару І буде зекономлено 24 год, які можна використати для додаткового випуску 3 шт. товару II. Таким чином, світове виробництво товару І збільшиться на 1 шт., а товару II - на 2 шт., без використання додаткових ресурсів (тобто при незмінній кількості праці), а тільки завдяки міжнародній спеціалізації.

Головний висновок теорії абсолютних переваг полягає в тому, що від міжнародної торгівлі виграє кожна нація і це має вирішальне значення для формування зовнішнього сектора економіки. Міжнародна торгівля є грою не з нульовим, а з позитивним результатом, тобто поділ праці вигідний не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Однак нині за допомогою принципу абсолютної переваги можна пояснити лише невелику частку міжнародної торгівлі (наприклад, деяку частку торгівлі між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються). Переважну частину міжнародної торгівлі особливо між розвинутими країнами, ця теорія не пояснює, оскільки не розглядає ситуації, коли країни торгують між собою, одна з яких не мас абсолютної переваги ні по жодному товару. Це зробив Д. Рікардо.