1. Правління Федора Івановича

Федір (у хрещенні Феодор) I Іоаннович.

Роки життя: 11 травня 1557 (Москва) -7 січня 1598 (Москва)

Роки правління: 1584-1598

2-й Цар Росії (18 березня 1584 - 7 січня 1598). Великий князь московський з 18 березня 1584 року.

З династії Рюриковичів. З роду Московських великих князів.

Третій син Івана IV Грозного і Анастасії Романівни Юр'євої-Захарової.

Федір Іоаннович - останній Рюрикович на троні за правом спадкування. Федір любив дзвони і церковну службу, забирався на дзвіницю, за що і отримав від батька прізвисько "дзвонар".

Слабкий розумом і здоров'ям Федір не брав участі в управлінні державою. Незадовго до смерті його батько Іван Грозний призначив опікунську раду, яка має керувати Росією за царювання його неповноцінного сина. До нього увійшли: дядько царя Микита Романович Захар'їн-Юр'єв, князь Іван Федорович Мстиславській, князь Іван Петрович Шуйський, Богдан Якович Бєльський і Борис Федорович Годунов. Незабаром почалася боротьба за владу, перемогу в якій отримав царський шурин Б. Ф. Годунов, який усунув суперників і став реальним правителем Росії з 1587 року, а після смерті Федора Блаженного став його наступником.

Навіть виконання ритуальних обов'язків для Федора Іоанновича було непосильним. Під час коронації 31 травня 1584 в Успенському соборі Московського Кремля Федір, не дочекавшись закінчення церемонії, віддав шапку Мономаха боярину князю Мстиславському, а важку золоту "державу" - Борису Федоровичу Годунову. Ця подія потрясло всіх присутніх. У 1584 р. Донські козаки дали присягу вірності царю Федору Івановичу.

При правлінні Федора Блаженного Москва прикрашалася новими будівлями. Оновився Китай-город. В 1586-1593 рр.. в Москві була споруджена з цегли та білого каменю ще потужна оборонна лінія - Біле місто.

Але зате в царювання Федора різко змінилося на гірше становище селян. Близько 1592 року вони були позбавлені права переходити від одного пана до іншого, а в 1597 році вийшов царський указ про 5-річний розшуку втікачів кріпаків. Також було видано указ, за ​​яким заборонялося закабаленим людям викупатися на свободу.

Цар Федір Іоаннович часто ходив і їздив в різні обителі, запрошуючи грецьких вищих священнослужителів в Москву, багато молився. Літописці писали, що Федір був "прекроток і незлоблив", багатьох милував, багато "обдаровував" міста, монастирі, села.

Період правління царя Ф. І. характеризувався поступовим підйомом госп. життя країни, подоланням важких наслідків кризи 70 - 80-х рр.. і невдалої Лівонської війни. При Ф. І. дещо поліпшилось міжнародне положення Росії: в результаті Рос.-швед. війни 1590-1593 були повернуті (по Тявзінскому миру 1595) міста та р-ни новго. землі, захоплені Швецією в період Лівонської війни; остаточно приєднана Зах. Сибір; успішно освоювалися ПД. прикордонні р-ни і Поволжя; посилилася роль Росії на Півн. Кавказі і в Закавказзі. Проте надалі поступово стали наростати суперечності у відносинах Росії з Польщею, Швецією, Крим. ханством і Туреччиною, в результаті чого в царювання Ф. І. встиг скластися вузол класових, внутрішньоклас. і міжнарод. протирічь, що призвели до Великої смути в Рос. Держ. на поч. XVII в.

В кінці 1597 Федір Іоаннович важко захворів. Він поступово втратив слуху і зір. Народ любив царя Федора як останнього царя крові Рюрика і Володимира Мономаха. Перед смертю Федір Блаженний написав духовну грамоту, в якій вказав, що держава повинна перейти в руки Ірини. Головними радниками трону призначені двоє - патріарх Іов і шурин царя Борис Годунов.

7 січня 1598 о першій годині дня Федір помер, непомітно, як би заснув. Деякі джерела говорять про те, що цар був отруєний Борисом Годуновим, який бажав стати царем в Росії. При дослідженні скелета Федора Іоанновича в його кістках був знайдений миш'як.

З його смертю правляча династія Рюриковичів припинила своє існування.

В народній свідомості він залишив по собі добру пам'ять як милостивий і боголюбивий государ.

Одружений з 1580 року на Ірині Федорівні Годунової (+ 26 сент. 1603 р.), сестрі Бориса Годунова. Після смерті чоловіка вона відмовилася від пропозиції патріарха Іова зайняти престол і пішла в монастир. З Федором Блаженним у них була дочка: Феодосія (1592-1594 +)