Розробка ґрунту при улаштуванні фундаменту типу “стіна в ґрунті”.

Розробка грунту при влаштуванні фундаментів типу "стіна в грунті" застосовується при значному заглибленні фундаментів, особливо ефективно в слабких грунтах. По контуру фундаментів розробка грунту ведеться, як правило, грейфером. Для захисту стінок від обвалювання в траншею подають водну суспензію бентонітової глини і під її захистом продовжують розробку на задану глибину. Траншею розробляють ділянками довжиною 3…4 метри, в яких одразу після завершення земляних робіт влаштовують монолітний або збірний залізобетонний фундамент (захисну стінку).

Безпосередньо в траншею, заповнену суспензією, вставляють каркас, а потім на дно траншеї встановлюють трубу (шланг), по якому подають бетонну суміш. Остання по мірі заповнення траншеї вижимає з неї суспензію із бентонітової глини, і таким чином влаштовують залізобетонну конструкцію на всій ділянці на всю глибину траншеї. Потім розробляють наступну ділянку і процеси повторюють. Щоб зменшити терміни виконання робіт, розробляють через декілька ділянок, а потім решту, або розробляють зразу по всій траншеї, але бетонують обов’язково ділянками по 3…4 метри, влаштовуючи перегородки із шпунта або іншої конструкції (опалубку).

Гідромеханічна розробка ґрунту.

Гідромеханічна розробка грунту дуже високопродуктивна, має низькі відносні енерговитрати. Ефективна при великих об’ємах робіт і значних запасах води (треба 3…15 м³ води на 1 м³ грунту). Грунт розмивають спеціальними моніторами, які подають воду під великим тиском (2…15 МПа), отримують суспензію з досить високою концентрацією звішених у воді частинок грунту (пульпу). За допомогою земснаряду, який, як правило, розміщується на плавзасобах, цю суспензію подають до місця укладання (на баржі або площі, що намиваються), зайву воду відводять, а частинки грунту осідають. Продуктивність 400…1200 м³ пульпи за годину.

Бурові роботи

Влаштовують шпури діаметром до 75 мм, глибиною до 5 м і свердловини (більші діаметр і глибина) Бурять суцільним забоєм, розпушуючи і виймаючи всю породу, або колонковим методом, розпушуючи та виймаючи породу тільки по кільцевій поверхні забоїв – дістають керни.

Застосовують для:

• вивчення характеристик грунтів

• рівня ґрунтової води

• влаштування свердловин водопостачання і водо пониження

• виконання вибухових робіт

• улаштування палей

• штучного закріплення грунтів.

При різноманітних способах буріння грунт розрушають різанням, стиранням, ударом, сколюванням і комбінованим методом. Подрібнений грунт транспортують на поверхню гідравлічним, пневматичним або механічним способами. Ефективно ‑ гвинтовим конвейєром.

Найчастіше застосовують механічне буріння

• обертове - найбільш розповсюджене (шнекове, колонкове, роторне буріння).

• ударне

• вібраційне

Шнекове ‑ в м'яких грунтах глибиною до 30 метрів.

Колонкове ‑ в будь-яких грунтах глибиною до 200 метрів. В свердловину подають глиняний розчин, який охолоджує інструмент, вимиває роздрібнені частинки породи на поверхню і попереджує обвал стінок свердловини. Керни дістаються на поверхню в трубі.

Ударний спосіб ‑ суцільним забоєм глибиною до 250 метрів для розвідування і інженерно-геологічних досліджень, при улаштуванні набивних палей. Буровий снаряд масою 3 т падає з висоти І метра. Перфоратори для буріння шпурів: ручні масою до 24 кг на глибину до 3 метрів, станкові масою до 40 кг на глибину до 5 метрів.

Термічний метод ‑ породи розрушають відкритим вогнем (термобур з пальником, який дає температуру до 2000°С для твердих порід).

Гідравлічний ‑ застосовують для легких суглинків і пливунів. Воду нагнічують в свердловину через спеціальні насадки на трубі. Розмитий грунт вижимається з водою вздовж обсадної труби.