- •1. Поняття "давня українська література".
- •2. Жанри перекладної літератури Київсько Русі.
- •3. “Мандровані дяки» , їхня роль у літературному житті 17-18 століття.
- •4. Специфіка давньої літератури
- •5. Байки г. Сковороди
- •6.Літопис Григорія Грабянки
- •7. Проблема Раннього Середньовіччя в історії давньої української літератури
- •8.Полемічне письменство хуі—хуп ст.
- •9. Літопис Самовидця
- •10. Ідейно-тематичний спектр давньої української літератури.
- •11. Літературна спадщина Феодосія Печерського.
- •12. Історизм давньої літератури.
- •13.Полемічна література 2 пол. 17 ст.
- •14. Климентій Зиновіїв.
- •15. Проблема періодизації в давній українській літературі.
- •16.Учительно-ораторська проза Київської Русі.
- •17. Інтермедії до п'єси Якуба Гаватовича.
- •18. Основні етапи вивчення давньої української літератури. Найголовніші синтетичні огляди, її історії.
- •19. Учительно -Ораторська проза 16-17 ст. Кирило Транквіліон-Ставровецький
- •20. Київський літопис
- •22. "Повість врем’яних літ", її редакції, основні видання тексту
- •24. Агіографія Київської Русі.
- •25. Братський рух в Україні.
- •30. Бароко: епоха, напрям, стиль.
- •31. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського.
- •32. Поетична спадщина г.Сковороди
- •33. Козацьке літописання 17-18 ст.
- •35. Кирило Турівський.
- •38. Іван Вишенський
- •39. Літературна спадщина Іпатія Потія
- •40. Агіографічна література 16-18 століть.
- •41.Литовсько-білорусько-українські літописи
- •42.Паломницьке письменство у давній українській літературі (від Данила Паломника до Василя Григоровича-Барського).
- •43."Відписи" Клірика Острозького.
- •44. "Велесова книга". Проблема її автентичності.
- •45. Література українського Ренесансу.
- •46. Жанрові особливості драматургії 17-18 ст.
- •47. Мелетій Смотрицький.
- •49.Києво-Печерський Патерик.
- •50. Життя Григорія Сковороди (за мон. Л. Махновця)
- •Бурлеск і травестія в українській літературі 17-18 ст.
- •52.Літописання Київської Русі.
- •54. Книжники Києво-Печерського монастиря.
- •55. Трагедокомедія ф. Прокоповича «Володимир».
- •56. Філософські твори Сковороди
- •58. Ораторська проза хуіі-хуш століть.
- •59. Касіян Сакович "Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного".
- •60. «Моління» Данила Заточника
- •61. Українсько-польський літературний контекст 16-17 ст.
- •62."Євхаристиріон" Софронія Почаського.
- •64. Зорова поезія 17-18 ст.
- •65. «Повчання» Володимира Мономаха.
- •66. «Роксоланія» Себастьяна Кленовича.
- •67. Новаторство Григорія Сковороди як поета і теоретика.
- •68. П"єса "Милість Божа".
- •69. Давні українські поетики.
- •70. Воїнська повість про князя Ізяслава у складі Київського літопису.
- •72.Епіграматична поезія 16-18 ст.
- •73.Поетика «Слова о полку Ігоревім».
- •74. Інтермедії до пєс Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського
- •75. Книжники кола Ярослава Мудрого.
- •76. Предвідродження в українській літературі.
- •78.Українські латиномовні письменники 16-17 ст.
- •79. Біблія і давня українська література.
- •80. Іван Величковський – епіграматист.
- •81. Основні риси барокової поетики.
- •82.Літературна діяльність Клима Смолятича.
- •«Апокрисис» Христофора Філалета
- •85. Галицько-Волинський літопис.
- •86. Іоаникій Галятовський.
- •87. Рукописні форми давньої книжності.
- •88. Козацька поезія 17-18 ст.
- •90. Творчість Луки Жидяти.
- •Особливості світогляду книжників Острозького культурно-освітнього осередку
59. Касіян Сакович "Вірші на жалісний погреб Петра Конашевича-Сагайдачного".
Світське ім’я Калліст. Народився близько 1578 року в м. Потеличі на Галичині в родині православного священика. Навчався в Замойській та Краківській академіях, був домашнім учителем, навчав Адама Киселя, майбутнього київського воєводу, мав посаду дяка в Перемишлі. У 1620 р. прийняв чернецтво під іменем Касіяна і обійняв посаду ректора Київської братської школи. У 1624 р. став проповідником у Люблинському братстві, а 1625 р. перейшов до унії і став настоятелем Дубенського монастиря (до 1639р.). Певний час вів мандрівне життя. 1641 року прийняв римо-католицизм. Помер у Кракові в 1647 р. римо-католицьким священиком. Автор кількох полемічних творів, зокрема «Перспективи, або З’ясування про грецько-руську церкву» (1642) і філософського трактату про душу. Писав книжною українською та польською, мовами. Урочиста декламація, яка була написана Касіяном Саковичем на смерть гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, що сталася у квітні 1622 р. від ран, одержаних під час Хотинської битви. Декламацію проголосили на похоронній церемонії двадцять учнів київської братської школи. Невдовзі ця композиція, доповнена описом герба Запорозького війська, передмовою та зверненням «До чительника», вийшла окремою книжкою в друкарні Києво-Печерської лаври.
60. «Моління» Данила Заточника
Д. Заточник є однією із найзагадковіших постатей ДУЛ. Відомостей про автора ми не маємо, але деякі уривки з твору, де він звертається до князів неначе до рівних свідчить про його досить високий соціальний статус.
Моління – твір перед ренесансний, вперше у книжності на перше місце ставиться людина. Немає точної дати написання твору, найбільш імов. Є те, що моління було нап на поч. 13 ст. Моління данила заточеника і Слово Данила заточеника – одне і те с аме, але моління – первісний варіант, його архетип, а слово – пізніший варіант моління. Моління є суто літературним твором, призначеним не для певного князя, а для читача. Очевидно, що автор списував образ князя з реальної особи. Головними рисами моління є індик. Начало і духовна розкутість. Для автора – головна риса – розум, інтелект, мудрість. Багато пише про власні думки, емоції, почуття, викликані посадженням його у в’язницю. Негативно ставиться до жінок, просить прирахувати його до вищої верстви суспільства.
Твір данила знаменує собою якісно новий етап у розвитку літератури Середньовіччя. Його визначальними рисами є індивідуальне начало і духовна розкутість у характері людини. Автор прагне утвердити абсолютний і беззаперечний авторитет і силу розуму, інтелектуального начала, його переваги над фізичними якостями особистості, він постійно підкреслює перевагу мудрості над войовничістю. Самоцінність і неповторність кожної мислячої людини є для данила визначальними категоріями мислення і розуміння суспільства, зокрема призначення у ньому особистості.
Серед адресатів «Моління» називають Юрія Долгорукого, Андрія Доброго, Ярослава Всеволодовича.
Твір написаний у гномічно-дидактичному стилі. Його позначала досить дивовижне для ДУЛ індивідуальне начало та духовна розкутість. Автор прагне утвердити незаперечний авторитет мудрості над войовничістю. В творі реалізується александрійсько-біблійна лінія філософії, спрямована на досягнення правди.
У творі використовується багато цитат із Біблії, «Фізіолога», «Бджоли», літописів. У творі звучать ідеї та настрої перед ренесансної літератури. Данило творить образ ідеального правителя – розумного, віруючого.
Твір Данила Заточника деякі дослідники відносять до кола аристократичної літератури.