Тема 6.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМи ЗАКОНОДАВЧИХ ОРГАНІВ

6.1. Основні напрями реалізації проектів з теледемократії

Сьогодні в усьому світі спостерігається дедалі більше відчуження політиків від пересічних громадян і спад інтересу останніх щодо політичних проблем. Відповідно, починаючи з останньої декади ХХ століття у багатьох країнах було започатковано дослідження та проекти, спрямовані на пошук шляхів стимулювання демократичних процесів з використанням сучасних телекомунікаційних технологій. Пілотні проекти включають системи телеконференцій, публічні інформаційні термінали, системи телевиборів тощо. Усі такі зусилля позначаються як «теледемократія».

Теледемократія (teledemocracy) — використання телекомунікаційних технологій для більшого залучення громадян у політичні процеси на основі поліпшення передавання політичної інформації та думок між громадянами, політиками і виконавчою владою.

Демократична система має чотири складові — громадян, законодавців (політиків), виконавчу владу і судову систему. Незалежність останньої пояснює виключення її зі сфери таких досліджень, а решта складових є рівноцінними.

Очевидно, що впровадження новітніх інформаційних технологій має на меті автоматизацію не тільки діяльності окремих струк­тур, а й інформаційної взаємодії між ними. Зв’язки громадян з органами влади забезпечують різноманітні системи електронної комерції за участю держави (див. розд. 4). Не менш важливими є інформаційні взаємозв’язки між законодавчою та виконавчою гіл­ками влади.

Основою для виявлення та формулювання проблем, які потребують правового врегулювання, є оперативні та статистичні дані, що охоплюють усі аспекти життя суспільства і держави; засідання Верховної Ради України та інших органів вищої влади; соціологічні дослідження, рішення, звернення громадських організацій та партій; міжнародна інформація, світовий досвід; листи та звер­нення громадян, організацій і т. ін.

При цьому роботу законодавця (депутата) неможливо відокремити від його діяльності як політика. З урахуванням існування як формальних (офіційних) інформаційних потоків та процедур прийняття рішень, так і неформальних, автоматизоване за­безпечення законотворчої діяльності має відбуватись у трьох напрямках — підтримка роботи парламенту; надання доступу до нагромаджених даних, що їх можна використати у процесі прийняття рішень; забезпечення комунікацій між політиками та їх зв’язків з органами державної влади і громадськістю.

З 1990 року у Верховній Раді України функціонує інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності. Автоматизовані збирання, накопичення та аналіз даних з проблем, які потребують нормативно-правового регулювання; підготовка проектів нормативно-правових актів; колективне обговорення пропозицій; порів­няльний аналіз, узгодження, прийняття (голосування); оперативне доведення їх до застосування на практиці; оброблення інформації і зворотний зв’язок про наслідки дії чинного законодавства та аналіз даних для прийняття рішень.

Система надає послуги не лише структурним підрозділам Верховної Ради України, а й тисячам користувачів державних і недержавних організацій, установ, закладів і підприємств, фізичним особам як в Україні, так і за її межами.

Комп’ютерна мережа, на основі якої реалізовано систему, розташована у 8 будинках Верховної Ради і об’єднує близько 400 робочих станцій. Середовищем передавання є 5 км волоконно-оптич­ного кабелю і понад 20 км кабелю скрученої пари. Основними прин­ципами побудови мережі є висока пропускна спроможність передачі даних, ізоляція інформаційного трафіку для кожного будинку і кожного поверху в будинку, управління комп’ютерною мережею з центрального вузла, інтеграція побудови комп’ютерної мережі Верховної Ради України в регіональну мережу м. Києва та глобальну мережу України і світу, захист від несанкціонованого доступу.

Комп’ютерна мережа Верховної Ради України має вихід до Інтернет через вузли СП «Інфоком» та Українського об’єднання електрозв’язку «Укртелеком».

Доступ до інформації надається з робочих місць секретаріатів постійних комітетів, фракцій, груп та підрозділів Верховної Ради.

У структурі ІС Верховної Ради України виділено кілька функціональних і забезпечуючих підсистем (див. далі). У свою чергу, деякі з цих підсистем складаються з окремих комплексів. Наприклад, підсистема спеціалізованих комплексів управління законотворчим процесом містить комплекси «ПЛАН», «Реєстрація та контроль проходження законопроектів», «Контроль за проходженням документів у підрозділах», «Контроль виконання доручень і запитів народних депутатів України та інформування», інформаційно-аналітичний комплекс «Вибори». Крім того, ця підсистема містить окремі офісні завдання, що функціонують у структурних підрозділах («Кадри», «Бухгалтерія» та ін.).

Інтегрована база даних системи містить юридичну, соціально-економічну та іншу інформацію, зокрема: відомчі нормативні акти; матеріали із зарубіжного законодавства; каталоги літератури; фонди інформаційних агентств світу; стенограми засідань Верхов­ної Ради України, інших зібрань та обговорень; пропозиції до законопроектів; результати голосувань; програми народних депутатів, партій, рухів; статистичні дані міністерств, відомств, соціологічних досліджень; звернення, скарги і пропозиції громадян, організацій тощо; відомості щодо проблем держави і суспільства.

Така інформація може надаватись користувачам на локальні ПЕОМ у вигляді протоколів поновлення, з використанням локаль­ної мережі та мережі Інтернет, на компакт-дисках, електронною поштою у вигляді окремих файлів або протоколів. Електронна пошта, зокрема, вважається фахівцями одним із механізмів забезпечення демократичності прийняття рішень. На відміну від телефону, який закріплює існуючі інформаційні потоки, електрон­на пошта вирівнює участь окремих осіб в обговореннях і прийнятті рішень незалежно від їх віку, статі або соціального статусу.

Поширення матеріалів в електронному вигляді прискорює їх доставку і виключає рутинну роботу — розмноження, розкладання документів у конверти, пересилання. Дешевість такого передавання дає можливість збільшити кількість абонентів. Перевагами є також більший ступінь секретності порівняно зі звичайною поштою та асинхронність — передавання повідомлення та його одержання можуть бути розділені у часі.