
- •Відмінювання географічних назв
- •1. Географічні назви з іменниковими закінченнями — українські та інших союзних республік, а також іншомовні — відмінюються як звичайні іменники і, II та III відмін:
- •1. Вживання м’якого знака.
- •2. Вставні слова і речення.
- •1. Чергування голосних (о-і, е-і, о-а, о е-і).
- •2. Правопис складних прикметників.
- •1. Правопис ненаголошених голосних е, й, о, а.
- •2. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні (тире, двокрапка).
- •1. Чергування у – в, і - и.
- •2. Розділові знаки у складносурядному реченні.
- •1. Подвоєння приголосних при їх збігу.
- •2. Пряма мова і розділові знаки при ній.
- •1. Подовження приголосних перед я, ю, є, ї.
- •2. Правопис складних іменників.
- •1. Правила переносу слів.
- •2. Правопис частки не з іменниками, прикметниками.
- •1. Будова слова. Способи творення слів.
- •2. Розділові знаки між групою підмета і присудка.
- •1. М’який знак, апостроф, подвоєння букв в словах іншомовного походження.
- •2. Утворення чоловічих та жіночих імен по батькові. Відмінювання прізвищ.
- •1. Іменник. Рід, число іменників.
- •2. Розділові знаки у складнопідрядному реченні.
- •1. Типи відмін іменників. Поділ іменників і відміни на групи.
- •2. Творення і правопис присвійних прикметників.
- •1. Прикметник. Розряди за значенням.
1. М’який знак, апостроф, подвоєння букв в словах іншомовного походження.
М’який знак:
пишеться після приголосних, які належать до речення Де ти з’їси ці лини:
перед я, ю, є, ї, йо:
адью, Кордильєри
після л перед голосними:
Дельфи, Нельсон
Але: залп, катафалк
відповідно до вимови в кінці слів:
магістраль, Булонь
Але: бал, метал, рулон, шприц, Галац
не пишеться перед я, ю, коли вони позначають один звук:
мадяр, тюбик, Аляска
Апостроф:
апостроф в словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:
після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р:
б’єф, кар’єра
після префікса:
ад’юнкт, ін’єкція
апостроф не пишеться:
перед йо:
курйоз, серйозний
коли я, ю позначать один звук:
бязь, кювет
Подвоєння:
у загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються:
акумуляція, грип
тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння: аннали, бонна, брутто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.
при збігу однакових приголосних префікса і кореня подвоєння зберігається:
апперцепція, імміграція
подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах:
Андорра, Мюллер, Бетті.
2. Утворення чоловічих та жіночих імен по батькові. Відмінювання прізвищ.
Чоловічі імена по-батькові утворюються за допомогою суфікса -ович-:
Віталій + -ович- = Віталійович
Василь + -ович- = Васильович
Але: Ілля – Ілліч, Лука – Лукич, Сава – Савич (Савович), Григорій – Григорович, Дмитро – Дмитрович
Жіночі імена по-батькові утворюються за допомогою суфіксів -івн- (-ївн-):
Василь + -івн- = Василівна
Віталій + -ївн- = Віталіївна
Але: Ілля – Іллівна, Лука – Луківна, Сава – Савовна, Григорій – Григорівна.
Прізвища, які закінчуються на -а, -я відмінюються як іменники І відміни:
Н. Сорока Ольга Петрівна
Р. Сороки Ольги Петрівни
Д. Сороці Ользі Петрівні
З. Сороку Ольгу Петрівну
О. Сорокою Ольгою Петрівною
М. Сороці Ользі Петрівні
Прізвища, які закінчуються на приголосний та на -о і належать чоловікові відмінюються як іменники ІІ відміни. Жіночі прізвища на приголосний та на -о не відмінюються.
Н. Гнатюк Микола Андрійович
Р. Гнатюка Миколи Андрійовича
Д. Гнатюку (-ові) Миколі Андрійовичу
З. Гнатюка Миколу Андрійовича
О. Гнатюком Миколою Андрійовичем
М. Гнатюку (-ові) Миколі Андрійовичу
Білет № 18
1. Іменник. Рід, число іменників.
Іменник – це самостійна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто?, що?
Можуть означати живі (батько, Лисиця) і неживі (ліс, підлога) предмети; можуть бути загальними (ручка, лопата) і власними (Житомир, Галина).
Рід іменників: кожен іменник (крім тих, що вживаються тільки в множині) належать до одного з трьох родів: чоловічого (вітер), жіночого (осока), середнього (море).
Іменники чоловічого роду співвідносні з займенником він, жіночого – вона, середнього – воно. Іменники у множині роду не мають.
Серед назв істот належність до роду визначається:
за різними основами:
бик – корова, півень – курка
за закінченням:
син, дядька, дочка
за суфіксами:
поет – поетеса, школяр – школярка
за зв’язками з іншими словами:
наша депутат, зайшов Ігнатенко
У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням:
чоловічий – нульове:
хутір, камінь
жіночій – нульове, -а, (-я):
липа, розкіш
середній рід - -о, -е, -а (-я):
око, море, життя
Є іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю:
сирота Ольга, бідолаха Петро
Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал – зала, клавіш – клавіша, санаторій – санаторія, жираф – жирафа.
Число іменників: іменники мають два числа: однину і множину.
Іменники у формі однини вживаються для позначення одного предмета:
вишня, море.
Іменники у формі множини вживаються для позначення кількох однорідних предметів:
вишні, моря
За відношенням до числа іменники поділяються на три групи:
іменники, що вживаються і в однині, і в множині:
твір – твори, хмара –хмари
іменники, що вживаються лише в однині:
назви речовин:
молоко, сметана
збірні іменник:
листя, худоба
іменники з абстрактним значенням:
програмування, доброта
власні назви:
Тернопіль, Прип’ять
іменники, що вживаються тільки в множині:
назви парних предметів:
двері, сані, ножиці
назви, що мають матеріально-речовинне значення:
висівки, дрова
назви сукупностей предметів
гроші, витрати
назви ігор, процесів:
побігеньки, піжмурки
назви відрізків часу, свят, побутових обрядів:
канікули, заручини
власні назви:
Суми, Черкаси