
- •Відмінювання географічних назв
- •1. Географічні назви з іменниковими закінченнями — українські та інших союзних республік, а також іншомовні — відмінюються як звичайні іменники і, II та III відмін:
- •1. Вживання м’якого знака.
- •2. Вставні слова і речення.
- •1. Чергування голосних (о-і, е-і, о-а, о е-і).
- •2. Правопис складних прикметників.
- •1. Правопис ненаголошених голосних е, й, о, а.
- •2. Розділові знаки у складному безсполучниковому реченні (тире, двокрапка).
- •1. Чергування у – в, і - и.
- •2. Розділові знаки у складносурядному реченні.
- •1. Подвоєння приголосних при їх збігу.
- •2. Пряма мова і розділові знаки при ній.
- •1. Подовження приголосних перед я, ю, є, ї.
- •2. Правопис складних іменників.
- •1. Правила переносу слів.
- •2. Правопис частки не з іменниками, прикметниками.
- •1. Будова слова. Способи творення слів.
- •2. Розділові знаки між групою підмета і присудка.
- •1. М’який знак, апостроф, подвоєння букв в словах іншомовного походження.
- •2. Утворення чоловічих та жіночих імен по батькові. Відмінювання прізвищ.
- •1. Іменник. Рід, число іменників.
- •2. Розділові знаки у складнопідрядному реченні.
- •1. Типи відмін іменників. Поділ іменників і відміни на групи.
- •2. Творення і правопис присвійних прикметників.
- •1. Прикметник. Розряди за значенням.
2. Правопис складних іменників.
Складні іменники пишуться:
Разом:
коли вони утворені поєднання прикметником і іменником з підрядним зв’язком:
трудодень (трудодень), лісостеп (ліс із степом)
коли вони утворені поєднанням двох або більше основ і коли одна з них с наказовим способом дієслова:
перекотиполе, Убийвовк
коли вони утворені поєднанням основ, і одна з них є числівником:
шестиденка, сторіччя
коли іменник складається з трьох або більше основ:
автомотогурток, світловодолікування
коли першої частиною є пів-, напів-, полу-:
піваркуша, полумисок
Через дефіс:
коли вони означають спеціальність професію:
лікар-окуліст, учитель-фізик
коли вони означають протилежні за змістом поняття:
розтяг-стиск, купівля-продаж
коли іменники позначають казкових персонажів:
Зачик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка
коли іменники позначають військові, державні і наукові звання:
член-кореспондент, унтер-офіцер
коли першою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міді-, обер-:
віце-президент, лейб-медик
субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин:
брат-і-сестра, люби-мене
коли іменники є іншомовними назвами проміжних сторін світу:
норд-вест, норд-ост
Білет № 14
1. Правила переносу слів.
Орфографічні правила переносу:
Частини слів з однією рядка в другий слід переносити за складами: (гай-ка, ко-ло-дязь)
При цьому: не можна розривати сполучення дж, дз, які позначають один звук: (ґу-дзик, хо-джу) Але: над-зви-чай-ний (тому що д не належить до префікса, а з до кореня)
апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюється від попередньої літери: (бур’-ян, кіль-це)
одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься на наступний: (ака-де-мія, Ма-рія)
при переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи: (багато-ступінчастий, восьми-гранний)
не можна розривати ініціальні абревіатури: (АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ)
Технічні правила переносу:
не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться: (Т.Г. Шевченко, акад. Іваненко)
не можна відривати скорочені назви, мір від цифр, до яких вони належать: (1917 р., 20 куб. см або 20 см3)
граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: (2-й, 4-ого, 10-му)
не можна розривати умовні (графічні) скорочення: (вид-во, і т. д., і т. ін.)
не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок.
Родовий відмінок іменників ІІ відміни:
ОДНИНА: У родовому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -а, -я або -у, -ю. середн. роду закінчуються тільки на -а -я міста, села; знання, моря. чол. роду в приймають закінчення -а -я коли вони означають: Назви осіб, власні імена та прізвища: робітника, студента, Андрія, Дмитра, також персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Ліса, Мороза та ін. Назви тварин і дерев: ведмедя, вовка; Назви предметів: ножа, олівця; Назви населених пунктів: Києва, Тернополя. Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо. Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дінця, Дністра; Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, грама, метра, Назви машин та їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, мотора, поршня, трактора.
Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, катода, конуса Також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, іменника, але: виду, роду, також синтаксису, складу, способу (про інші категорії термінів див. п. 3).
3. Закінчення -у -ю мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають: Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, Збірні поняття: ансамблю, гаю, гурту, Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: ґанку, даху, , залу, але бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживається також в іменниках назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення — -а (-я) та -у (-ю) приймають іменники: мосту й моста, паркану й паркана. Назви установ, закладів, організацій: інституту, клубу, Переважна більшість слів зі значенням місця, простору тощо: краю, лугу, майдану, а також зменшені форми на -к: майданчика, ставка, ярка. Явища природи: вогню, вітру, граду, грому. Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху. Назви процесів, станів, властивостей, ознак: звуку, міражу, Терміни що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: аналізу, електролізу, імпульсу, синтезу. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу. але: гопака, козака. Більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогону, живопису. але: електровоза, пароплава. Переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): відгуку, затору, запис. Назви річок озер, гір, островів, півостровів, країн, областей: Дунаю, Нілу, Єгипту, Донбасу. Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) — акту (дія).
МНОЖИНА: у родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), -ей, нульове.
1. Закінчення -ів (після голосного та апострофа -їв) мають іменники чол. роду та іменники середн. роду на -е, -я: батькі, героїв, друзів, солов’їв, почуттів, прислів’їв. Примітка. Деякі іменники чол. роду мають і нульове закінчення (основу): ватів (ват), кіловатів (кіловат), татів (тат), чобіт, а також після числівників: сім днів (і день), сто раз (і разів), але днів сім, разів сто; сім чоловік, тобто «сім осіб», але сім чоловіків — «сім осіб чоловічої статі», чоловік із двісті, а також ті іменники, що втрачають у множині суфікс -ин, -їн: болгар, громадян, селян, татар, але: грузинів, осетинів. 2. Нульове закінчення мають усі іменники середн. роду на -о, -е, -я: бажань, боліт, вагань, верховіть, весіль, відер, вікон. Примітка. При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні часто з’являється вставний о або е: вікон, повісом, сукон; болітець, відер, віконець, гасел, ден (від дно), кілець, озерець, пірець, ребер. 3. Закінчення -ей мають деякі іменники чол. роду: гостей, грошей, коней і середн. роду: очей, плечей (і пліч), зрідка ушей (перев. вух).
Білет № 15
1. Правопис слів іншомовного походження (и – і).
Залежно від позиції та вимови іншомовні слова пишуться з і чи и.
И пишеться:
після приголосних, які належать до речення Зося і Шура – це чужі діти („правило дев’ятки”) перед наступною приголосною:
директор, режим
у географічних назвах з кінцевим -ида, -ика:
Антарктида, Америка
у географічних назвах після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед и:
Алжир, Чикаго
у географічних назвах зі звукосполученням -ри- перед приголосним:
Великобританія, Крит
Але: Австрія, Ріо-де-Жанейро
у давно запозичених словах: Сирія, Сицилія, Тибет, Китай, Аргентина, Бразилія, Пакистан, спирт, бинт, графин, вимпел, кинджал, кисет, кишлак, киргиз, калмик, шпиталь, кипарис
І пишеться:
після приголосних, які не належать до „правила дев’ятки”:
хімія, кіно
якщо приголосний належить до „правила дев’ятки”, але далі йде голосний або й:
тріумф, професійний
на початку слова або на початку складу:
ідея, інструкція, розіграш
у кінці невідмінюваних іменників: таксі, парі
після приголосних (крім шиплячих) в особових іменах і географічних назвах:
Замбезі, Дідро, Сочі