47. Метод «дерево рішень».

Побудова дерева рішень, як правило, використовується для аналізу ризику проектів, які мають визначену кількість варіантів розвитку. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень наступна: 1)визначення складу та тривалість фаз життєвого циклу проекту; 2)визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту; 3)визначення часу настанням ключових подій;

4)формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настанням ключової події;

5)визначення вірогідності прийняття кожного рішення;

6)визначення вартості кожного етапу здійснення проекту в поточних цінах.

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли представляють собою ключові події, а стрілки, які зєднують вузли, – роботи по реалізації проекту, що проводяться. Крім того приводиться інформація відносно часу, вартості та вірогідності прийняття того чи іншого рішення.

В результаті побудови дерева рішень визначається вірогідність кожного сценарію, а також інтегральний показник ЧДД. Додатна величина інтегрального ЧДД вказує на прийнятний ступінь ризику, повязаного з здійснення проекту.

Методом формалізованого опису невизначеності, що використовується в найбільш складних для прогнозування проектів є метод Монте-Карло. Він заснований на застосуванні імітаційних моделей, що дозволяють створювати велику кількість сценаріїв, які узгоджуються з заданими обмеженнями на вихідні змінні.

При цьому як очікуємий інтегральний ефект інвестиційного проекту розглядається: вірогіднісні величини показників ефективності проекту – як правило, ЧДД.Метод Монте-Карло найбільш повно відображає всю гаму невизначеностей, з якою може зіткнутися реальний проект, але в той же час через первинно задані обмеження враховує всю інформацію, що мається в розпорядженні аналітика проекту. Ще однією перевагою даного методу є важливість отримання інтервальних показників характеристик показників ефективності проекту.

На практиці даний метод може бути використаний тільки з застосуванням компютерних програм, що дозволяють описувати прогнозні моделі і розраховувати більшу кількість випадкових сценаріїв. При застосуванні методу необхідно враховувати, що точність результатів в більшості визначається тим на скільки добре створена прогнозована модель.

Отже, аналіз існуючих методів та методик для обгрунтування інноваційних проектів показав, що в сучасних умовах найбільш доцільно використовувати ті методи, які враховують інфляційні процеси, фактори ризику та невизначеності, інші якісні фактори.

48. Стратегічне управління інноваційним процесом на підприємстві.

Інноваційна стратегія підприємства є складовою частиною інноваційного менеджменту та стратегії підприємства. Вона визначає, на яку товарно-ринкову комбінацію треба підприємству орієнтувати свої інноваційні дії, чи треба їх взагалі здійснювати, в якому вигляді та в якій формі.

Інноваційна стратегія доповнює функціональні стратегії підприємства, особливо, стратегії збуту, виробничу, кадрову та фінансову.

Стратегічне управління інноваційним процесом відбувається до вимог системного підходу – від загального до окремого, - при цьому через зворотні зв’язки уточнюються (корегуються) стратегії більш високих рівнів.

Додаток А.