І Зовнішнє акушерське обстеження вагітних (прийоми Леопольда).

За допомогою пальпації живота вагітної визначають частини плода, його величину, положення, позицію, передлежання та відношення передлежачої частини плода до таза жінки. Пальпацією визначають рух плода, можна одержати приблизні дані про кількість навколоплідних вод та стан матки.

Пальпація проводиться за певним планом. При зовнішньому акушерському обстеженні вагітних і роділь послідовно використовують чотири прийоми Леопольда.

Пальпація живота проводиться у положенні вагітної на спині із зігнутими у куль­шових та колінних суглобах нижніми кінцівками. Лікар (або акушерка) стоїть (або сидить) праворуч від вагітної обличчям до її обличчя, коли виконуються перші три прийоми, та обличчям до її нижніх кінцівок, коли виконується четвертий прийом. Перший, другий і четвертий прийоми виконуються двома руками, третій — однією (частіше правою) рукою.

Перший прийом. Долонями обох рук, розташованими горизонтально над дном матки, визначають висоту стояння дна матки (тобто її розмір і відповідно термін вагітності) і частину плода, розташовану біля дна матки.

Другий прийом. Обидві долоні перемішують з дна на бічні поверхні матки й почер­гово то правою, то лівою рукою пальпують частини плода, звернені до бічних стінок матки. При поздовжньому положенні плода з одного боку промацується спинка плода— гладенька широка поверхня, з протилежного — дрібні частини плода у вигляді невеликих рухливих горбків. Таким чином, другим прийомом визначають положення, позицію, вид плода.

Третій прийом. Однією рукою, звичайно правою, що лежить трохи вище від лобка, охоплюють передлежачу частину плода, після чого обережно роблять рухи цією рукою вправо І вліво. Голівка плода промацується як щільна куляста частина, що має чіткі контури. Якщо голівка плода ще не встановилася у вході до малого таза, вона легко переміщується, балотує між великим і рештою пальців. При тазовому передлежанні визначається об'ємна м'якувата частина, вона не кругла за формою і не здатна балотувати. При поперечному та косому положенні плода передлежача частина не промацується.

Отже, третім прийомом визначається характер передлежачої частини плода.

Четвертий прийом служить для визначення характеру передлежачої частини та рівня її стояння щодо входу в малий таз.

Той, хто проводить дослідження, стає праворуч, обличчям до нижніх кінцівок вагітної, обидві руки кладе долонями вниз на бічні відділи нижнього сегмента матки й пальпує доступні ділянки передлежачої частини плода, намагаючись проникнути кінчиками патьців між передлежачою частиною і бічними відділами входу в малий таз.

Ч етвертим прийомом вдається визначити ступінь вставлення голівки плода в малий таз. Якщо голівка стоїть високо і рухається над входом у малий таз, кінці пальців обох рук можна майже цілком підвести під голівку. Якщо голівка опустилася у вхід до малого таза, з'єднати кінці пальців між голівкою і входом у таз не вдається. Якщо робити ковзні рухи по вставленій голівці (кисті рук при цьому розходяться над голівкою), — голівка розміщується малим сегментом у вході до малого таза, а якщо руки сходяться над нею — голівка розміщена великим сегментом у вході в малий таз; якщо голівка значно опустилася у порожнину таза, то над входом до нього промацується тільки основа голівки плода.