27. Наведіть приклади маніпуляцій, обґрунтуйте їх місце та роль у спілкуванні.

1)Приклад маніпуляції (спирається на таке переконання :"я завжди і в усьому повинен прагнути до досконалості, тому людина, що вказує на мої недоліки, - благодійник, а я зобов'язаний виправитися"), : - Слухай, ти ж англійський вивчаєш? У мене є хороший важкий текст, він точно розширить твій словарний запас (допоможе тобі написати статтю і тому подібне)! Зараз перешлю. Переведи до післязавтра, добре? Виграш маніпулятора : переклад безкоштовно. :)

2) Приклад маніпуляції (спирається на таке переконання: «Я завжди повинен поводитися так, щоб іншим було поряд зі мною комфортне. Я завжди повинен спочатку думати про проблеми і почуття інших, а потім вже - про себе»): - Заради вас мені доведеться піти на 10 хвилин пізніше! *розмова з клієнтом в банку, який працює за принципом "до останнього клієнта"* Виграш маніпулятора : піти на 10 хвилин раніше і не займатися справами клієнта.

3) Приклад маніпуляції (спирається на таке переконання: «Я не повинен мінятися або мінятися своя думка; якщо я міняюся або змінюю думку, я повинен його обгрунтувати або визнати, що попередня думка/стан був помилкою»: - Раніше ти була такою хорошою тихою дівчинкою, а зараз. Виграш: виправлення "незручної" дитини, у якої в підлітковому віці "несподівано" отрасло своя думка.

4) маніпуляції в системі масових комінікацій (реклама);

5) маніпуляції в політичній сфері;

6) маніпулятор – дитина.

Місце і роль маніпуляцій: маніпуляції, на мою думку, є невід’ємною складовою процесу управління, який дуже часто, майже щоденно, відбувається безпосередньо у вигляді ділового спілкування з іншими особами - колегами, підлеглими та керівництвом різного рівня.

28. Висловіть ставлення до твердження: «У взаємодії зі студентами викладач завжди обирає активний захист від маніпуляції». Відповідь обґрунтуйте. (це питання має суто суб’єктивний характер, і я його не можу точно розкрити!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)

Форма активного захисту – це протидія, тобто усвідомлення людиною факту маніпулювання.

29. Наведіть приклади асертивної поведінки та визначте її роль у спілкуванні.

   Асертивна поведінка (від англ.. assert – утверджувати, відстоювати) – це така стратегія поведінки, яка передбачає здатність людини відстоювати свої інтереси і добиватися своїх цілей, не ущемляючи інтересів інших людей. Така поведінка спрямована на те, щоб реалізація власних інтересів була умовою реалізації інтересів взаємодіючих суб’єктів. Асертивність – це уважне відношення як до себе так і до партнерів. Така поведінка в цілому ставить перешкоди у виникненні конфліктів, а в конфліктній ситуації допомагає знайти вірний вихід із неї.

Асертивні люди відрізняються прямотою, чесністю і експресивністю, упевнені в собі, мають високу самооцінку і прагнуть завоювати повагу інших людей.

Асертивна поведінка включає п'ять стадій:

1)Опис поведінки. Приклад: "У тому випадку, якщо ви вчините так....".

2) Вираження ваших почуттів. Приклад: "Я відчуваю.".

3) Співпереживання. Приклад: "Я розумію, чому ви.".

4) Пропозиція альтернативного рішення. Приклад:"Я порадив би розглянути інший варіант .".

5) Інформація про наслідки. Приклад:"Якщо ви зробите (не зробите) саме так, я...»

Приклад асертивної поведінки: Якщо людина до кінця не розібралася у власних мотивах, то, навіть якщо вона зуміла вербально висловити свою думку, із невербальних каналів протилеж­на сторона одержить інформацію на зразок: «Я почуваю себе безпорадним. Сам не знаю, чого хочу». У цьому випадку напрошується відповідь: «Якщо не знаєте, чого хочете, ідіть додому й подумайте, а нас не затримуйте».

30. Наведіть приклади застосування асертивних технік та визначте роль асертивної поведінки у спілкуванні.

Асертивний – лат “ассеро”-“визнаю” – звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, наглядніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

• об”єктивізація суб”єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є найбільшими і таке інше)

• рівність і взаємозалежність (я залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікта.

В процесі ділового вербального і невербального спілкуавння рекомендується :

1Hедовго ображатись на партнера після суперечки

2не давати хабарів, не робити послуг начальству

3не навантажувати когось своїми особистими проблемами, а пробувати вирішувати їх самому

4не проникати в інтимні зони спілкування (30 см) малознайомих і незнай людей.

5Не кидати без причини неверб виклики.

Асертивний спосіб поведінки дозволяє учасникові конфлікту без страху, невпевненості, напруги, іронії, сарказму й інших форм нападу чітко сформулювати, що він знає, чого він хоче й чого не хоче. Такий спосіб поведінки під час розв’язання конфлікту виявляється у формах:

• асертивної суперечки;

• асертивного захисту прав;

• асертивного прохання;

• асертивної відмови.

Асертивна суперечка.Готовність до переговорів передбачає бажання учасника конфлікту знайти взаємоприйнятне рішення під час розмови з опонентом на цю тему.

Асертивний захист своїх правПід час розв’язання конфлікту часто виникають ситуації, коли його учасники змушені не просто просити опонента бути люб’язним змінити свою поведінку, а мають виявити наполегливість у захисті своїх прав. Для задоволення людиною своїх справедливих вимог існує техніка «заїждженої платівки».

Асертивне проханняДійшовши висновку про необхідність виконання яких-небудь дій цілком законним є вимагати виконання цих дій. Однак, якщо задоволення наших інтересів не входить в обов’язки людини, якщо ніяких юридичних чи соціальних норм опонент не порушує, форма прохання є більш доречною, ніж вимоги.

Асертивна відмоваНавчитися твердо заперечувати — важливий етап у боротьбі за самостійність мислення й поведінки, за тверде догодження своїм намірам. Існують ситуації, за яких відмова є більш гуманною стосовно інших людей, ніж марні зусилля задовольнити їхнє бажання.

31. Запропонуйте варіанти власної агресивної, пасивної та асертивної вербальної поведінки в певній ситуації. Як будуть впливати на міжособистісні стосунки вищезазначені варіанти поведінки (агресивної, пасивної та асертивної)?

Агре́сивна поведінка (лат. aggressio — напад) — це фізична або словесна поведінка людини, спрямована на пошкодження або зруйнування. У випадку, якщо агресія виявляється в найбільш екстремальній і соціально неприпустимій формі, вона переростає у насильство.

Особливо агресія спостерігається у підлітків. У 35% обстежених підлітків, що відрізняються девіантною поведінкою відмічена підвищена агресивність. Виявлялося це і в тому, що у них немає жалості до інших, навпаки, вони прагнули нанести каліцтва що оточує. У 85% з них зареєстровані випадки садистських дій.

Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокляття, лайка).

Людина з такою поведінкою може викликати лише негативні враження у співбесідника.

Пасивна поведінка – це такий вид поведінки, який притаманний людині, що є байдужою до того, що відбувається навколо неї. Така людини під час будь-якої ситуації не проявляє жодних емоцій, що пов’язані з певними подіями. Вона не проявляється ні в жестах, ні в міміці, ні в емоціях. Тобто людина є повність нейтральною у прийняті рішень. Такий тип людини не викликає жодних емоцій.

Асертивна поведінка – лат “ассеро”-“визнаю” – звідси асертивне судження, це таке, в якому лише констатується факт. Поняття ас-ї поведінки притаманне амер-й корпоративній культурі, наглядніше проявляється в принципах соц-псих навчання, тренінгів, а саме:

• об”єктивізація суб”єктивних почуттів (як я виглядаю перед іншими, чи не утискую я когось своїми діями, чи насправді мої неприємності є найбільшими і таке інше)

• рівність і взаємозалежність (я залежу від інших, але і інші залежать від мене в рівній мірі і повинні зі мною рахуватись). Отже, не наступаючи на інтереси інших не дати ущемити свої інтереси, причому уникнути конфлікта.

Я вважаю, що даних вид поведінки є найбільш ефективним у прийняті певних рішень, оскільки людина себе поводить витримано і може контролювати процес. І тому такий вид поведінки буде викликати лише позитивні емоції.

32. Наведіть приклади помилок першого враження у сприйнятті та розумінні людини людиною, визначте їх основні причини та поясніть як їх уникнути.

Психологами було виявлено декілька типових схем, за якими будується образ іншої людини і які в тій чиіншій мірі використовуються всіма людьми. Побудова образу партнера за цими схемами іноді призводить до так званих ефектів першого враження чи систематичним помилкам соціального сприйняття.

Можна вділити такі фактори помилок:

• Фактор превосходства – при зустрічі з людиною, яка превосходит нас по якомусь важливому для нас параметру, ми оцінюємо його більш позитивно, це було б, якщо він був би нам рівен. Якщо ми маємо справу з людиною, яку ми в чому-небудь превосходим, то ми її недооцінюємо.Важливо пам’ятати, що превосходство фіксується по якомусь одному параметру, а переоцінка (чи недооцінка) виникає по багатьом параметрам.

• Фактор привабливості – чим більше зовнішньо приваблива для нас людина, тим краща вона у всіх відношеннях, якщо ж вона не приваблива, то і інші її якості недооцінюються.

• Фактор “ставлення до нас” – позитивне ставлення до нас породжує сильну тенденцію до приписування позитивних якостей і “відкидання” негативних, і навпаки, - негативне ставлення визиває тенденцію не помічати позитивні сторони партнера і виділяти негативне.

Розглянуті три види помилок називаються ефектом ореола, який проявляється в тому, що при формуванні першого враження загальне позитивне враження про людину призводить до переоцінки незнайомої людини.

Ці три фактори охоплюють практично всі можливі ситуації спілкування, з чого слідує, що первинне сприйняття іншої людини завжди помилкове.

33. Проаналізуйте складові першого враження про викладача, які виникають у процесі його спілкування зі студентами та наведіть приклади помилок першого враження.

Перше враження про іншу людину складається за 4-8 секунд з моменту її появи і формується певне емоційне ставлення до цієї людини.При формуванні емоційного враження про іншу людину ми перш за все орієнтуємося на її зовнішній вигляд та її невербальну поведінку, а виходячи з цього найчастіше робимо висновок про особистісні якості людини і "приписуємо" людини ті якості, які на нашу думку їй властиві. "Приписування" – це психологічний механізм взаємної оцінки людей. Воно може досить точно відбивати характеристики іншої людини, а може бути досить далеким від дійсності.Фактор переваги іншої людини – може діяти на нас. Ця перевага може проявлятися у соціальному сиаиусі цієї людини, та через інтелект і вольові якості. На сприйняття також впливає силует одягу. Дослідження показали, що високостатусном сприймається одяг людини, який за своєю формою нагадує видовжений прямокутник з підкресленими кутами. Як низькостатусний – одяг, який за своєю формою наближається до витягнутого еліпсу.Чим яскравіше, насичініше колір, тим нижче оцінюється статус такого одягу. Якщо висока ціна одягу сполучається з його яскравістю, то більшість людей схильні сприймати таку людину, як маючу перевагу у фінансових справах.Часто люди демонструють свою незалежність від інших. Ця незалежність може сприйматись, як перевага над іншими людьми, але лише в ситуаціях які будуть значущі для нас. Коли ж хтось демонструє незалежність у ситуаціях де ми вважаємо себе господарями, че найчастіше сприймається як прояв енгативних рис людини.На формування першого вараження про іншу людину впливає фактор привабливості. Як ознаки привабливості можна розглядати ті зусилля, які людина прикладає для того щоб відповідати соціально схваленому мірилу зовнішності. Про ставлення людини до нас говорять її посмішка,стверджувальне кивання головою, слова в нашу адресу.