3. Опишіть етапи процесу спілкування у навчальній діяльності.

Необхідність визначення стадіальності спілкування зумовила дослідження в цій області. Можна вирізнити основні стадії педагогічного спілкування.Перша стадія – орієнтування в умовах спілкування. На цій стадії проходить складний процес пристосування загального стилю спілкування до сьогоднішніх умов (лекції, уроку), що базуєтьмя на важливих моментах: - усвідомлення педагогом свого особистого стилю спілкування з учнями; - відновлення в комунікативній пам”яті попередніх особливостей спіл-ня з даною аудиторією; - уточнення стилю спілкування в нових комун-х умовах д-ті.Якщо ж педагог вперше зустрічається з даною ауд=ю, то реалізація даної стадії спіл-ня зумовлюється також покомунік-ю атмосферою, яка складається на основі початкової інформації про учнів і учнів про педагога. Іншими словами, стадія буде визначатись як орієнтування в ситуації спілкування, що включає три аспекти: 1.-орієнтування в просторових умовах, в обставинах, що піддаються зоровому та кинетичному сприйманню; 2.- орієн-ня в часових умовах (наявність чи відсутність дефіциту часу); 3.- оріен-ня в соціальній ситуації, тобто в актуальних соціальних взаємовідносинах, між тими, хто спілкується. Друга стадія – привернення до себе уваги об”єкта спілкування.Третя стадія – “зондування душі” об”єкта. Цю стадію треба розглядати як своєрідний пошуковий етап, на якому відбувається коригування раніше придуманих прийомів спілкування. Ця стадія має своєрідний передстартовий характер, бо на ній педагог уточнює свої уявлення про ситуацію спілкування, про рівень готовності до нього аудиторії.Четверта стадія – передача своїх “бачень ” об”єкту за допомогою променевипускання. Це явище полягає у вмінні педагога використовувати міміку, мікроміміку, голос інтонаційну виразність мовлення, системи “пристосувань” з метою примусити об”єкт не тільки почути, але й побачити те, про що йде мова. У педагогічному спілкування цей етап буде розглядатися як етап вербального спілкування педагога із аудиторією.П'ята стадія – зворотній зв”язок, який здійснюється в двох основних напрямках – змістовному і емоційному, але першочергова роль належить емоційному ефекту звор-го зв”язку, що сприймається через емоційний настрій аудиторії і виражається у її поведінці.

8. Охарактеризуйте суттєві особливості вербальної та невербальної комунікації. Поясніть, яка інформація отримується суб’єктом спілкування за допомогою невербальних засобів?

Розрізняють вербальну комунікацію (що використовує мову як знакову систему) і невербальну комунікацію (де використовуються різні немовні знакові системи). Вербальна комунікація як знакову систему використовує мову. Мова є найуніверсальнішим засобом комунікації, тому що при передачі інформації за допомогою мови найменше втрачається зміст повідомлення. Саме з її допомогою люди передають і отримують інформацію. Розрізняють чотири види мовної діяльності. Два з них беруть участь у створенні тексту (передачі інформації) — це говоріння й написання, а інші два — у сприйнятті тексту, закладеної в ньому інформації — це слухання і читання. Мова — це система фонетичних, лексичних, граматичних оди­ниць, що є засобом спілкування людей, висловлення ними своїх думок, почуттів, бажань і намірів. Мовлення — це зовнішній прояв мови, це послідовність одиниць мовлення, організована й струк­турована за його законами і відповідно до потреб інформації, що висловлюється. Людське мовлення виникає у відповідь на необхідність вступити у спілкування з ким-небудь чи повідомити що-небудь. Невербальні повідомлення можуть передаватися за допомогою: виразних рухів тіла, так званої експресивної поведінки особистості (міміка, жести, пози і т. ін.); звукового оформлення мови (висота, голосність, швидкість, ритмічність і ін.); певним чином організованого простору, що оточує людину, і який ця людина може контролювати, змінювати;візуального контакту; використання матеріальних предметів, що мають символічне значення. Невербальна комунікація являє собою обмін невербальними повідомленнями між людьми, а також їхню інтерпретацію. Невербальна комунікація надає тим, хто спілкується, велику кількість додаткової інформації, яку вони в принципі не можуть отримати по вербальних каналах спілкування. По-перше, це інформація про особистість комунікатора, що свідчить про темперамент людини, її емоційний стан в даній ситуації, , особистісні властивості та якості, соціальний статус, комунікативну компетентність і т. ін. По-друге, це інформація про ставлення учасників комунікації один до одного. По-третє, це інформація про ставлення учасників комунікації до самої ситуації, що дозволяє їм регулювати взаємодію. Невербальна і вербальна комунікація, супроводжуючи одна одну, знаходяться у складній взаємодії.