25. Охарактеризуйте методи активізації пізнавальної діяльності студентів на семінарських та практичних заняттях з економічних дисциплін. Обґрунтуйте доцільність їх застосування. Наведіть приклад.

Семінарське заняття – форма навчання, для якої характерні безпосередній контакт з суб’ктами навчання з викладачами, атмосфера взаєморозуміння. Семінарське заняття дає можливість розвивати продуктивне мислення, опанувати вміннями точно і доказательно виражати свої думки, вести дискусію, діалог, опонувати. Для семінару характерний безпосередній контакт учнів із викладачами, атмосфера розуміння і співробітництва.

Практичне заняття – це своєрідна форма зв'язку теорії з практикою, що слугує для закріплення знань шляхом залучення навчаючих у розв'язання різного виду учбово-пізнавальних задач, виробляє навички використання необхідних засобів, вміння користуватися літературою.

Методи активізації:

Практичні методи навчання охоплюють широкий діапазон різноманітних видів дія-сті навчаючих. До них відносяться фронтальні лабораторні роботи, практикуми, фронтальні досвіди і спостереження, різноманітного виду трудові операції.

Репродуктивний метод припускає подачу готових фактів, доказів, а також визначення понять.

Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. При цьому педагог створює проблемну навчальну ситуацію, організує колективне обговорення можливих підходів до вирішення проблеми.

Метод пізнавальної ділової гри. Слугують засобом розвитку теоретичного і практичного мислення, актуализации знань. Основними компонентами гри слугують сценарії, ігрова обстановка і регламент.

Метод створення пізнавального суперечки. Його призначення - створення підвищеного інтересу до теми.

Метод пояснення носить інформаційно-дидактичний характер, припускає велику кількість операційних дій, може містити повторення, роз'яснення, демонстрування, показ наочності. Метод розповіді припускає усний оповідальний розгляд матеріалу. Метод інструктажу інформативний, локальний. Активна роль належить викладачу. Метод розмови припускає розмову викладача з навчаючими, на основі чіткої системи продуманих запитань, що підводять учнів до активного засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

Наочні методи можна розділити на дві підгрупи: методи ілюстрацій і демонстрацій. Перший припускає показ ілюстративних посібників (плакатів, карт, зарисовок на дошці і т.д.) Метод демонстрацій звичайно пов'язаний із демонстрацією приладів, технічних установок, різноманітного роду препаратів і досвідів.

26. Охарактеризуйте сутність, цілі та особливості застосування методу дискусії в економічній освіті. Запропонуйте вимоги (критерії) до керівника дискусії.

Дискусія — слово латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін дум­ками, ідеями між кількома учасниками.

Мета дискусії — виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної дум­ки. Дискусії можуть бути вільними та керованими. Дискусія є доцільною й ефективною тоді, коли вона виникає на базі знань учасників з теми, яка розглядається.

Завдання дискусії:Поглиблювати знання слухачів з теми, яка розглядається.Виявляти заплутані питання.Розвивати вміння учасників аргументовано обстоювати свою думку, уміння уважно та зважено вислуховувати думки опонентів.Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Головні правила проведення дискусіїСперечатися по суті, пам’ятаючи, що головне в дискусії — аргументи, факти, логіка, доказовість.Не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку, не нав’язувати свою думку.Виявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки.Намагатися встановити істину, а не демонструвати своє красномовство.Виявляти самокритичність, уміння з гідністю визнати недостатність своєї аргументації.Постійно пам’ятати, що доблесть не в тому, щоб довести перевагу своєї ідеї, а в тому, щоб відкинути помилкові переконання, визнати істину.

Керівник дискусії повинен: 1. знати проблему. Склад слухачів, методику проведення дискусії; 2 уміти керувати дискусією, слухати доповідачів, аналізувати, робити висновки. 3. мати авторитет ,бути тактовним.

Головні завдання керівника дискусії:

- забезпечити розуміння й підтримку групою мети й завдань дискусії;

- стимулювати висловлення ідей, думок;

- підтримувати дискусію в потрібному напрямку;

- намагатись, щоб усі мали можливість висловитися;

- роз’яснювати заплутані питання;

- забезпечувати учасників дискусії потрібною інформаціє.;

- узагальнювати та робити висновки.

Ведучий дискусії повинен поважати чужу думку, навіть якщо він не згоден з нею. Контролювати дискусію можна за допомогою додаткових запитань. Запитання повинні бути чіткими, ясно сформульованими. Зрозумілими, пов’язаними із суттю справи, логічно послідовними. Найкориснішими є відкриті запитання, на які не можна однозначно відповісти.