23. Поясніть, в чому полягає відмінність процесів мотивування та стимулювання навчальної діяльності.

У загальному вигляді стимулювання — це процес використання конкретних стимулів на користь людини. Стимулювати — означає впливати, спонукати до цільової дії, давати поштовх ззовні. Стимулювання — один із засобів, за допомогою якого може здійснюватись мотивація навчальної діяльності. Отже, стимулювання — це процес зовнішнього впливу на людину для спонукання її до конкретних дій або процес, що спрямований на усвідомлене пробудження в неї певних мотивів та цілеспрямованих дій. Мотивування навчання – це процес впливу на студента з метою спонукання його до певних дій шляхом формування відповідних мотивів. Воно становить основу управління навчанням. Стимулювання принципово відрізняється від мотивування. Суть цієї відмінності полягає в тому, що під час стимулюючого процесу використовуються різноманітні засоби й методи, які впливають на поведінку і ставлення учня до свого навчання, активізуючи до дії позитивні його функціональні та якісні властивості. А під час мотивування педагог намагається досягти поставленої мети шляхом пвливу на внутрішні чинники учня

20. Дайте визначення поняттям «мотивація» та «мотивування» та порівняйте їх змістові аспекти.

З позицій менеджменту мотивацію розглядають як процес спонукання себе та інших до діяльності з метою досягнення особистих цілей або цілей організації¹. Стосовно спонукання себе кажуть про внутрішню мотивацію, а щодо впливу на інших – про зовнішню. Поняття „мотивація” розглядається також як мотиваційна сфера особистості – система внутрішніх факторів, що обумовлюють поведінку й діяльність людини та підтримують її активність на необхідному рівні.

Мотивація навчальної діяльності є складною багаторівневою неоднорідною системою спонукань, що включає мотиви, в ролі яких можуть виступати потреби, інтереси, ідеали, установки, емоції, норми, цінності, ідеали тощо, тому можна говорити про полімотивованість цієї діяльності і, водночас, про наявність домінуючих мотивів в її структурі.

Мотивування – це процес впливу на студента з метою спонукання його до певних дій шляхом формування відповідних мотивів.Воно складає основу управління навчанням. Залежно від цілей та завдань, що досягаються і вирішуються виділяють два основних типи мотивування:

І тип мотивування передбачає формування зовнішніх мотивів, що спонукають до бажаних для мотивуючого суб’єкта результатів. Важливою умовою його ефективності є глибока взаємодія та порозуміння між двома сторонами.

Наприклад, вищий навчальний заклад здійснює комплекс заходів та створює низку умов, що забезпечують можливість здобуття студентом належного рівня знань, умінь та навичок. Студент в свою чергу, у відповідь, має сумлінно навчатися та отримувати високі оцінки. За відсутності порозуміння та взаємодії між ними результативність навчання буде недостатньою, оскільки зовнішня вмотивованість студента буде на низькому рівні.

ІІ тип мотивування спрямований на формування мотиваційної структури особистості. Важливою умовою його ефективності є надання особливої уваги на формування та підсилення позитивних, тих, що сприятимуть досягненню високих результатів, мотивів (бажання, наполегливість, сумлінність, спрямованість на навчання тощо) і, навпаки, послаблення тих мотивів, які заважають ефективному навчанню (невпевненість, інфантильність, неуважність, неорганізованість тощо).