
- •1. Теорія фреймінгу
- •2.Психологічні акції в інформаційних кампаніях. Технології розкручування, атаки, прикриття в структурі інформаційних кампаній
- •3. Особливості та суть електорального уряду
- •4. Громадська думка та її сутність
- •5. Теорія селективного впливу
- •6. Структура та функції громадської думки
- •7. Особливості лібертаріанської теорії
- •8. Особливості концепції теледемократії
- •9. Характерні особливості теорії самореференції
- •10. Особливості теорії медіа розвитку
- •11.Основні принципи ведення інформаційної війни
- •12. Інститути інформаційної війни
- •13. Теорія змови
- •15. Інформаційне забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі
- •16. Форми та методи вироблення інформаційної стратегії, тактики
- •17. Політична ґенеза Інтернету
- •19. Відносини держави та медіа структур
- •22. Технологічний критерій інформаційної небезпеки для суспільства та держави
- •24. Поняття «державної інформаційної політики»
- •25. Поняття «інформаційна еліта» та «медіа-бюрократія»
- •26. Поняття «інформаційна безпека держави»
- •Стандартизоване визначення
- •27. Забезпечення інформаційної безпеки в Україні
- •29. Глобалізація і технологічний розвиток сучасного інформаційного ринку.
- •30. Техніки та методи здійснення інформаційної війни
- •32. Типології політичних комунікацій
- •Масмедійні комунікації.
- •Рекламна комунікація.
- •33. Основні етапи дифузії інформації.
- •34. Поняття «віртуальний образ» Віртуалізація простору та політична гіперреальність
- •35. Технічні канали передачі інформації, засоби трансформації, накопичення і тиражування повідомлень.
- •36. Теорія "спірального мовчання".
- •37. Виникнення інтернет-технологій.
- •38. Основні моделі інформаційних процесів.
- •39. Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних таємниць.
- •40. Криптографічні методи захисту інформації.
- •41. Класифікація технічних засобів передачі інформації.
- •42. Теорія когнітивного дисонансу.
- •45. Становлення науки про масові комунікації. Вплив наукових шкіл і вчень на розвиток масової комунікації
- •46. Поняття інформаційної кампанії. Її природа, суть та основні компоненти
- •47. Моделювання державної політики в області інформаційної безпеки
- •49. Поняття інформаційної революції. Наслідки технологічної інформаційної революції
- •50. Типологія інформаційних кампаній
- •52. Інтернет-інтранет-екстранет у формуванні державної політики
- •53. Теорія соціальної відповідальності
- •58. Поняття «державної таємниці» в інформаційній безпеці держави
- •54. Особливості теорії паркування
- •59. Особливості технології пакетування
- •62. Особливості резонансної інформації
- •63. Поняття психологічної війни. Військово-політичні аспекти «розгортання» інформаційної війни.
- •65. Основні теорії масової комунікації Девіда Макквейна
- •66. Теорія дифузії інформації
- •67. Теорії на основі психодинамічної моделі к. Говленда
- •68. Критерії ефективності інформаційної кампанії
- •69. Етапи інформаційної кампанії
- •71. Технологічні параметри інформаційної кампанії
9. Характерні особливості теорії самореференції
Теорія самореференції Лумана (1996). Є похідною від системної теорії, яку Н. Луман протиставляв критичній теорії. Як консерватор він перебував в опозиції до представників Франкфуртської школи (Т. Адорно, Ю. Габермаса). Все, що ми знаємо про наше суспільство і навіть про світ, нам відомо з медій. Головний принцип існування медій - самовідновлення (автопойезис). Теорія розглядає дві реальності мас-медій: перша ґрунтується на їхній функціональності, другу вони створюють самі. Медії працюють через взаємодію самореференції та інореференції. Людина має відрізняти індивідуальне сприйняття реальності від інших через власний внесок у комунікацію. Луман розрізняє спостереження першого порядку (спостереження об'єктів) і спостереження другого порядку (спостереження спостереження). Мас-медії належать до другого. Вони керують процесом самоспостереження сучасного суспільства.
Теорія самореференції Лумана. Все, що ми знаємо про суспільство і навіть світ,— це відомості з медіа. Луман розрізняє спостереження першого порядку (спостереження об’єктів) і спостереження другого порядку (спостереження спостереження). Медіа занурюють нас у світ спостереження другого порядку.
“Теорія самореферентних систем, пише Н.Луман, – припускає, що виділення систем може здійснюватися тільки через самореференцію, тобто завдяки тому, що системи при конструюванні своїх елементів і елементарних операцій співвідносяться самі з собою (з елементами тієї ж системи, з її операціями або з її єдністю)”.
Луман розвиває і пояснює зміст цього поняття, виділяє основні форми, в яких здійснюється самореференція. По-перше, це базальна самореференція, в основі якої лежить розрізнення елемента і зв'язку. У цьому випадку самістю, що реферує себе, є елемент, подія, а у випадку соціальних систем такою самістю може бути комунікація. Це мінімальна форма самореференції, без якої неможливий аутопоезіс. По-друге, це рефлексивність,або процесуальна самореференція, – розрізнення подій, що відбулися раніше чи пізніше. Тут самість постає процесом розрізнення “до” і “після”, при якому посилюється вибірковість. З цих позицій при здійсненні процесу комунікації можна комунікувати процес комунікації, а, наприклад, у процесі спостереження – спостерігати спостереження, у застосуванні влади – самим її застосуванням до володаря. Рефлексивність враховує утворення єдності, що охоплює більшу частину елементів, до якої самореференція сама себе відносить. Тобто самореферентна операція сама належить до процесу. По-третє, це рефлексія, в основі якої лежить розрізнення системи та навколишнього світу. Це операція, в якій самість означає саму себе на відміну від навколишнього світу
10. Особливості теорії медіа розвитку
Згідно з цією теорією медіа мають підтримувати владу, поки країна не досягне належного рівня розвитку. Ця теорія характерна для країн третього світу.
Теорія підкреслює специфічні особливості країн, що розвиваються, серед яких: брак потрібних для розвитку системи масової комунікації інфраструктур, професійних навичок, виробничих і культурних ресурсів, визначеної авдиторії, брак усвідомлення потреби в незалежних медіях. Віддається перевага горизонтальним комунікаціям. Держава легітимізує можливість цензури, журналісти мають бути лояльними до уряду.
Нормативні елементи теорії особливо різко спрямовані проти залежності та іноземного впливу, а також довільного авторитаризму. Підтримується позитивне використання медіа в справі національного розвитку, декларують ся автономія і культурна ідентичність конкретного національ ¬ ного суспільства. Певною мірою вони підтримують демок ратическая участь народних мас, тобто комунікаційні моделі участі. Це частково є продовженням принципів самосто ності та протидії авторитаризму і визнанням необхід ¬ ності досягати цілі розвитку спільними способами. Загальне, що об'єднує теорію медіа періоду розвитку з дру гими нормативними теоріями, - визнання в якості головної мети самого економічного розвитку (отже, соціальних реформ) і часто пов'язаного з ним «будівництва нації». По ¬ цього певні свободи медіа і журналістів відступають пе ред обов'язком сприяти досягненню цієї мети. У той же час на перший план виводяться колективні, а не індивідуальні цілі. Один відносно новий елемент в теорії для медіа періоду розвитку - це акцент на «праві спілкуватися», зафіксованому у статті 19 Загальної декларації прав людини.