7. Особливості лібертаріанської теорії

Лібертаріанська теорія (теорія вільної преси). Виникла як противага авторитарній. Преса функціонує в умовах вільного ринку ідей, медіапрофесіонали є незалежними від влади, політики та різних соціальних інститутів. Вільна преса розглядається як обов’язковий компонент вільного, розумного, самодостатнього й самоорганізованого суспільства, в якому існують альтернативні точки зору, прогрес залежить від правильного вибору раціональної точки зору.

Як протидія авторитаризму і чисте вираження лібертаріанства теорія вільної преси завжди сприймалася неоднозначно. Преса служила різним цілям: була засобом протидії колоніалізму (спочатку в американських колоніях), випускним клапаном для вираження невдоволення, ар гументом за свободу релігії, захищала від зловживань влас ти, виступала те, як самоціль, засіб досягнення істини, зі ставний компонент комерційної свободи, а деколи приймалася як неминучість. Центральним і постійним елементом було твердження, що вільне і публічне вираження - це кращий спосіб досягнення ня правди і виявлення помилок. Вільна преса завжди розглядалася як необхідний компонент вільного і розумно го суспільства. Найближче до істини можна наблизитися лише в результаті боротьби альтернативних точок зору, а «прогрес» про щества залежить від вибору «правильного» рішення. Гідність вільної преси полягає в тому, що вона раз вирішує це висловити і дозволяє «суспільству» знати, до чого стре ¬ мятся його члени. Істина, благоденство і свобода повинні йти разом, і контроль за пресою в кінцевому підсумку веде тільки до ірраціональності або репресіям, навіть якщо якийсь короткий час він здається виправданим. Вільна преса, очевидно, не потребує ніяких особливих аргументах, крім простого посилання на статтю американської конституції, в якій говориться, що «Конгрес не повинен приймати ніяких законів ... зазіхають на свободу слова чи преси ». Інакше кажучи, це просто абсолютне право громадянина.

8. Особливості концепції теледемократії

Найпершою концепцією електронної демократії стала концепція теледемократії, основні розробники якої Т.Беккер, К.Артертон, С.Слетон. Розроблена ще у 1970-х роках, активного та широкого обговорення набула у 1980-х роках. Американський дослідник Т. Бекер в кінці 1970-х років почав експериментувати з використанням кабельного та супутникового телебачення для прийняття політичних рішень. Часто дослідники схиляються до думки, що саме він є автором терміну «теледемократія» [2, 9]. У 1981 році вийшла праця Т.Бекера «Теледемократія», в якій учений висвітлив багато своїх експериментів, в яких він проводив

розширювати можливості політичної участі громадян;

3. Використання новітніх медіа стане необхідним в якості противаги «зловживанням» традиційних медіа через комерційний інтерес;

4. Основними формами політичної участі мають стати політичне інформування, он-лайнові політичні дискусії та он-лайнове голосування;

5. Реалізація принципів концепції теледемокартії можлива в умовах функціонува-ння прямої демократії.

Основні положення концепції кібердемократії:

1. Основним завданням демократії XXI століття постає створення он-лайнових та офлайнових спільнот;

2. Інформація стає основним економічним ресурсом як «в руках» приватного сектора, громадського, так і державного.

3. Комп’ютеро-опосередкована комунікація дозволить знизити можливість прояву зловживань державною владою у сфері цензури, оскільки сервіси Інтернету стануть альтернативним каналом до обміну інформацією.

4. Основними формами політичної участі мають стати он-лайнові політичні дискусії та політична он-лайнова діяльність.

5. Реалізація принципів концепції кібердемократії можлива в умовах функціонування прямої демократії.