5. Теорія селективного впливу

Визначено три форми упорядкування інформації та уникнення дисонансу: селективна експозиція — прагнення людей мати справу з тими повідомленнями, які відповідають їхнім поглядам й інтересам, та уникати тих, що викликають когнітивний дисонанс; селективне запам’ятовування — прагнення людей краще запам’ятати інформацію, що відповідає їхнім установкам; селективна перцепція — прагнення людей сприймати у повідомленні те, що відповідає власним переконанням.

М. Дефлюер та С. Болл-Рокіч узагальнили підходи до теорії селективного впливу у вигляді трьох формулювань: теорія індивідуальних розбіжностей (вони впливають на увагу людей до ЗМК та схильність до впливу останніх); соціальної диференціації (люди однакової соціальної категорії частіше поводять себе однаково — в обранні матеріалів медіа, їх інтерпретації, запам’ятовуванні та реагуванні) та соціальних відносин (зв’язки з родиною, друзями, колегами можуть здійснювати сильний вплив на сприйняття людьми мас-медіа). Погляди цих дослідників ще називають теорією залежності ефектів масової комунікації. На їхню думку, у сучасних умовах люди стають залежними від масової комунікації (отримання інформації, ознайомлення з оцінками подій у суспільстві), але вплив масової комунікації більший, якщо суспільство перебуває в стані змін, конфліктів та нестабільності.

6. Структура та функції громадської думки

В структуру громадської думки, як правило, входять масові (групові) настрої, емоції, почуття, а також формалізовані оцінки і судження. Ці елементи громадської думки показують певну динаміку розвитку: від абстрактних уявлень, неясних і визначилися емоцій до більш суворим і раціональним поняттям і оцінками. У той же час в умовах кризи суспільства ця динаміка відрізняється крайньою суперечливістю, багаторазовим поверненням від більш-менш сформульованих оцінок до неясним передчуттям.

Для кожного з домінуючих в суспільстві політичних образів існують особливі канали коммуніцірованія з владою. Так, чуттєві думки виражаються на мітингах, стихійних сходках, зборах. Формалізовані ж оцінки, як правило, транслюються в ході виступів від імені громадськості незалежних експертів, лідерів, а також у вигляді газетних статей, коментарів і т.д.

До найбільш істотних функцій громадської думки можна віднести наступні:

- Репрезентацію поточної політики в очах громадськості;

- Забезпечення зворотного зв'язку в системі державного управління, яка передбачає корекцію проведеного режимом курсу;

- Підвищення ступеня легітимності правлячого режиму;

- Соціалізацію громадян, що включаються в сферу політичних відносин.

У громадської думки немає однозначної спрямованості на перетворення дійсності. Висловлені громадськістю позиції та оцінки влади можуть, як обліковувати (цілком і повністю), так і не враховувати при прийнятті рішень. Проте влада неодмінно повинні відреагувати на висловлені думки, зафіксувати своє ставлення до них.

Враховуючи реалії політичної боротьби, не можна скидати з рахунків і того, що сама влада може брати на себе функції вираження громадської думки. Зокрема, використовуючи близькі до режиму ЗМІ, правлячі кола можуть висувати своїх «лідерів громадської думки»; поширювати матеріали і коментарі подій, які будуть по-своєму оформляти громадські почуття; висловлювати публічні оцінки від імені тих чи інших груп, на які згодом вже можуть реагувати влади у власних інтересах.

Політична практика дала приклади різноманітних типів громадської думки, що володіють власними специфічними параметрами. Так, думки громадськості можна розрізняти за характером їх впливу на владу; за ступенем ілюзорності, що відбиває пануючі в них помилки і забобони; за рівнем конструктивності; ступеня директивності щодо влади. Фахівці виділяють також гомогенні типи громадської думки, в яких ті чи інші ідеї і позиції жорстко цементують його, і негомогенние типи, в яких конкурують один з одним різноманітні оцінки і позиції. В залежності від форми вираження і ступеня близькості до позицій влади, громадська думка може мати офіційний або неофіційний характер.

До універсальних, постійно виявляє властивості громадської думки можна віднести:

- Внутрішню суперечливість і незбалансованість, які створюють можливість переорієнтації громадської думки з однієї точки зору на іншу;

- Ситуативність, залежність від динаміки політичних змін;

- Відносну стійкість сформульованих позицій, що дає можливість їх тиражування та розповсюдження швидше, ніж вони поміняють значення;

- Спрощеність і поверховість оцінок.