
- •1. Теорія фреймінгу
- •2.Психологічні акції в інформаційних кампаніях. Технології розкручування, атаки, прикриття в структурі інформаційних кампаній
- •3. Особливості та суть електорального уряду
- •4. Громадська думка та її сутність
- •5. Теорія селективного впливу
- •6. Структура та функції громадської думки
- •7. Особливості лібертаріанської теорії
- •8. Особливості концепції теледемократії
- •9. Характерні особливості теорії самореференції
- •10. Особливості теорії медіа розвитку
- •11.Основні принципи ведення інформаційної війни
- •12. Інститути інформаційної війни
- •13. Теорія змови
- •15. Інформаційне забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі
- •16. Форми та методи вироблення інформаційної стратегії, тактики
- •17. Політична ґенеза Інтернету
- •19. Відносини держави та медіа структур
- •22. Технологічний критерій інформаційної небезпеки для суспільства та держави
- •24. Поняття «державної інформаційної політики»
- •25. Поняття «інформаційна еліта» та «медіа-бюрократія»
- •26. Поняття «інформаційна безпека держави»
- •Стандартизоване визначення
- •27. Забезпечення інформаційної безпеки в Україні
- •29. Глобалізація і технологічний розвиток сучасного інформаційного ринку.
- •30. Техніки та методи здійснення інформаційної війни
- •32. Типології політичних комунікацій
- •Масмедійні комунікації.
- •Рекламна комунікація.
- •33. Основні етапи дифузії інформації.
- •34. Поняття «віртуальний образ» Віртуалізація простору та політична гіперреальність
- •35. Технічні канали передачі інформації, засоби трансформації, накопичення і тиражування повідомлень.
- •36. Теорія "спірального мовчання".
- •37. Виникнення інтернет-технологій.
- •38. Основні моделі інформаційних процесів.
- •39. Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних таємниць.
- •40. Криптографічні методи захисту інформації.
- •41. Класифікація технічних засобів передачі інформації.
- •42. Теорія когнітивного дисонансу.
- •45. Становлення науки про масові комунікації. Вплив наукових шкіл і вчень на розвиток масової комунікації
- •46. Поняття інформаційної кампанії. Її природа, суть та основні компоненти
- •47. Моделювання державної політики в області інформаційної безпеки
- •49. Поняття інформаційної революції. Наслідки технологічної інформаційної революції
- •50. Типологія інформаційних кампаній
- •52. Інтернет-інтранет-екстранет у формуванні державної політики
- •53. Теорія соціальної відповідальності
- •58. Поняття «державної таємниці» в інформаційній безпеці держави
- •54. Особливості теорії паркування
- •59. Особливості технології пакетування
- •62. Особливості резонансної інформації
- •63. Поняття психологічної війни. Військово-політичні аспекти «розгортання» інформаційної війни.
- •65. Основні теорії масової комунікації Девіда Макквейна
- •66. Теорія дифузії інформації
- •67. Теорії на основі психодинамічної моделі к. Говленда
- •68. Критерії ефективності інформаційної кампанії
- •69. Етапи інформаційної кампанії
- •71. Технологічні параметри інформаційної кампанії
46. Поняття інформаційної кампанії. Її природа, суть та основні компоненти
Поняття «інформаційна кампанія» є одними з самих вживаних при аналізі політичних комунікацій.
Інформаційну кампанію можна представити як заздалегідь спланований комплекс взаємопов'язаних комунікаційних дій, спеціально розроблених для забезпечення конкретних цілей комунікатора шляхом цілеспрямованого впливу на громадську думку і позиції контрагента. Це трактування акцентує увагу на важливості базових показників інформаційної активності політичного актора, без яких він не може досягти поставлених перед ним завдань: цілеспрямованості, комплексності та узгодженості дій,. У той же час вона дозволяє відрізнити здійснювані тут дії і від одиничних, і тим більше від спонтанних акцій у політико-інформаційному просторі. Таким чином, до кампаній не можна відносити дії, подібні з ними за зовнішніми ознаками. Наприклад, виступи окремих ЗМІ з тією або іншою позицією ще не є показником наявності інформаційної кампанії, якщо не доповнюються іншими акціями інших гравців на політичній арені, а їхні дії не носять узгодженого характеру.
Інформаційна кампанія являє собою внутрішньо цілісний, завершений і самодостатній процес організації стійких політичних комунікацій. Цю форму інформаційної взаємодії найбільш активно використовують корпоративні агенти, партії, окремі групи інтересів.
Основною причиною проведення інформаційних кампаній є необхідність збільшення підтримки конкретних цілей політичних акторів. З цієї точки зору інформаційні кампанії є ланка політичного проектування, засіб позиціонування важливих для акторів проблем. Це досягається шляхом присвоєння (перепрісвоенія) відповідним проблемам політичного статусу, тобто розповсюдження такого трактування соціальних питань, засвоєння якої призведе до нарощування легітимною підтримки організатора кампанії. Оскільки ж будь-які переслідувані організаторами кампанії мети завжди пов'язані з впливом на масову аудиторію, інформаційні кампанії припускають багаторазове ідейний завоювання (іноді однієї і тієї ж частини) населення (але по відношенню до різних політичних проектах).
У найзагальнішому вигляді інформаційні кампанії завжди так чи інакше передбачають розширення зони інформації навколо того чи іншого питання; надання цього питання чіткого оцінного змісту (що дозволяє громадськості побачити «правильні» і «неправильні» позиції); посилення цілеспрямованого впливу на громадську думку (вирішального завдання надання спрямованого впливу на переконання людей), а також зміну або коректування поведінки громадян.
Звичайно, для досягнення поставлених цілей в рамках інформаційних кампаній здійснюються різні дії. Вони можуть бути орієнтовані на те, щоб «розбудити» громадськість, залучити населення до громадських дебати, привернути увагу до тієї чи іншої проблематики, направити політичну активність громадян в певне русло. Однак у кожному разі звернення до громадської думки неминуче пов'язує інформаційні кампанії з політикою популістського типу. Тому в інформаційних кампаніях практично завжди використовуються відповідні механізми і, зокрема, пряма лестощі («комуністи - на чолі суспільного прогресу»), залякування зовнішньою загрозою («правлячі кола - у владі мафії»), необгрунтовані обіцянки («радикальні реформи приведуть до швидкого успіху ») і т.д.