81. Територіальні й організаційні структури страхових компаній

Здійснення страхової діяльності та використання усіх видів ресурсів можливе при наявності організаційної структури і застосуванні відповідних методів управління. "Під структурою компанії розуміють насамперед зв'язки що існують між різними частинами організації для досягнення її мети". Розрізняють територіальну (зовнішню) і управлінську (внутрішню) структуру страхової компанії.

Територіально страхові компанії складаються з правління (дирекції), котре часто називають "центральним офісом", та відокремлених підрозділів – філій та представництв, які можуть знаходитись як в тому ж населеному пункті, що і центральний офіс, так і в інших населених пунктах. Територіальні структури можуть бути дво-, три- і чотирирівневими. Переважно українські страховики застосовують дво- і трирівневі територіальні структури.

При дворівневій структурі усі відокремлені підрозділи мають однаковий статус, переважно статус філіалу, і підпорядковуються відділу чи департаменту роботи з регіональною мережею центрального офісу (правління).Така структура є найпростішою і при невеликій кількості відокремлених підрозділів є достатньо ефективною. Проте з ростом кількості відокремлених підрозділів їй важко забезпечити ефективне управління, і в таких випадках переважно переходять на трирівневу територіальну систему. В ній існує проміжна ланка між правлінням і філіалами.

Чотирирівнева система управління існує в найбільш структурованій страховій компанії України – НАСК ''Оранта", а трирівневі – у великих і середніх компаніях. Більшість українських страховиків має незначну регіональну мережу і тому застосовує дворівневу систему управління. В Україні досить багато компаній, котрі взагалі не мають регіональної мережі. У них, по суті справи, існує однорівнева управлінська структура.

Внутрішні структури страхових компаній відокремлять за такими принципами:

- За принципом підпорядкованості (лінійну, функціональну та лінійно-штабну);

- За принципом технологічності (трацидійну та маркетингову)

Принцип лінійності означає, що вищій керівник наділяється правом давати розпорядження підлеглим з усіх питань, що випливають з їхньої діяльності.

Принцип функціонального підпорядкування означає право давати розпорядження щодо виконання конкретних функцій, незалежно від того хто їх виконує. Носій функцій може отримувати вказівки від кількох керівників відділів чи інших функціональних підрозділів і повинен звітуватись перед ними про виконання ціх функціональних робіт.

Принцип лінійно – штабного підпорядкування означає наявність „мозкових центрів”, штабів, які виконують консультаційні функції у процесі стратегічного планування, підготовки рішень з інших найважливіших питань роботи компанії. Традиційна організаційна структура страхової компанії переважно будується за принципом функціональності і передбачає існування двох основних виробничих підрозділів – розвитку страхування та визначення збитків, а також 2-3 допоміжних підрозділів у вигляді фінансово-облікових та обслуговуючих служб.

Організаційні структури з маркетинговим управлінням приділяють більш уваги до потреб клієнта і передбачають наявність відділу чи департаменту маркетингу, якому підпорядковуються відділи з розвитку страхування рис 5.3.5. Такі розвинені системи зорієнтовані на потреби клієнта страхових послуг і загальна їх назва управління відносин з клієнтами ( Сustomer Relationships Management, скорочено CRM). Для обслуговування клієнта вони, як правило, мають „контактні центри”( управління розвитку, Управління андеррайтингу та управління з ліквідації збитків).