Індивідуальний текст
Доли́на — місто районного значення, на Бойківщині, центр Долинського району Івано-Франківської області України. Умовно Долину ділять на декілька частин. Серед них Стара Долина, Загір'я, Брочків, Городок. Заснування міста. Роком виникнення Долини вважають 979 рік, коли було відкрито соляні джерела на цій території. Легенду описали отець Теокліст в 1112 році та інженер Фелікс П’єстрак в 1900 роках, який досліджував долинське солеваріння. В легенді сказано, що в цьому регіоні панував князь Андрійович, який в горах випасав овець. Та одного разу вівці попрямували до долини, де був по́тік. Спинити їх було неможливо, тому пастухи помчали за ними і натрапили на «білі» береги потоку, які були вкриті сіллю. Та після повернення додому із великими запасами солі, князь забув дорогу до долини і був змушений довго її шукати разом із князем Ратіллою. Аж після пожертви п'яти топок солі та сорока овець богу Перуну вони знову змогли віднайти джерела і так почалося солеваріння на Долинщині.
ХV-XVII століття. У XV столітті тут панували поляки. Повна назва міста булa — «Вільне королівське місто Долина». Для правління король призначав старост, які були поляками і жорстоко ставились до корінного українського населення. Про утиски долинян старостами можна дізнатись із польських джерел. У 1434 році помирає Ягайло і Долина переходить до його сина короля Володислава ІIІ, а він призначає старостою міста Михайла Кастеляна із Бучача. Після земельної реформи місто відійшло до Жидачівського повіту.У 1525 році король Сигізмунд І надав Долині Магдебурзьке право, а також видав дозвіл на дроблення солі та паління горілки. У цьому ж столітті почала діяти у місті лікарня. Проблему опалення було вирішено досить оригінально. Згідно з указом Жигимонта ІІ Августа від 16 серпня 1553 року на користь лікарні бралося одне поліно дерева із кожного воза, що проїжджав через місто.У 1594 році Долина була спалена та сплюндрована татарами. У зв'язку з трагедією король Жигимонт ІІІ надав місту певні привілеї і полегшення в сплаті податків та дозволив побудувати млин на річці Турянці. XVIIІ-XIX століття.В 1772 році відбувся перший поділ Польщі. Австрійська імператриця Марія-Терезія висунула претензії на Галичину. І вже 13 червня 1772 року Долину було зайнято частиною австрійського війська. Однак Долиною й надалі управляв польський староста Вацлав Жевуський, який не відрізнявся від своїх попередників. У 1781 році міщани написали на нього скаргу, в якій детально розповіли про його поведінку з населенням. Староста був вигнаний і управління міста безпосередньо перейшло до австрійської адміністрації.У 1791 році Долина була позбавлена старих привілеїв та титулу «Вільне королівське місто». Важливою подією в житті населення Галичини стало повне скасування панщини в 1848 році. За даними 1869 року Долинський повіт мав 2517,62 км2 і посідав перше місце у всій Галичині. В Долині проживало 6638 жителів, із них: 2076 — греко-католиків, 2135 — римо-католиків, 1980 — іудеїв та 447 — протестанти.У 1875 році було відкрито залізницю, яка з'єднала Стрий та Станіславів,— так звану Залізницю Ерцгерцога Альбрехта. Це відкрило нові можливості для транспортування солі з Долини.13 грудня 1886 року спалахнула сильна пожежа, яка знищила 320 осель, 2000 чоловік залишилось без житла під час сильних морозів.
ХХ-ХХІ століття. В 1902 розпочали будівництво міської лікарні, яке завершили у 1904. А в 1903 р. в Долинському повіті працювали 11 лікарів. Через певний брак коштів ця лікарня була відкрита аж 12 вересня 1908 року.Також у ХХ столітті відбувається розвиток освіти. Так, у 1911 році за ініціативою Крайового шкільного союзу у Долині було відкрито приватну українську гімназію ім. о. Маркіяна Шашкевича, директором якої став Михайло Пачовський. Після української відкрилася також польська гімназія ім. З. Красінського. Діяла в місті і початкова державна школа з польською мовою викладання, але українські вчителі читали свої предмети українською. Перша Світова Війна. Мирний розвиток міста перервала Світова війна. 21 серпня 1914 року російська армія форсувала Збруч і вдерлася в Галичину. 8 вересня Долина була захоплена росіянами. 18 травня почався наступ австрійських військ на Долину, яка була важливим стратегічним містом. Вночі з 3 на 4 червня в Долину переможно ввійшли австрійські вояки корпусу Гофмана. Ще двічі лінія бою опинялась на території Долинського повіту, але саме місто більше не зазнало шкоди.
Друга Світова Війна. У 1944 році знову повернулись більшовики. Під час штурму Долини їх загинуло близько чотирьохсот.На початку січня 1946 року відділ УПА «Бистриця» зробив наскок на Долину. Здобуто 18 рушниць та іншу зброю, а також багато харчів. 27 травня 1946 року відділ «Летуни» звів бій з енкаведистською охороною вузькоколійки біля смт. Вигода. Убито трьох енкаведистів, а решта втекли.На початку 50-х років на території Долини та району були знайдені потужні нафтові родовища, і з цього часу розпочалась зовсім інша історія розвитку нашого міста.У вересні 1990 року в Долині було повалено пам'ятник Леніну. Організаторами були Петро Січко та Степан Полюляк.
Геграфічне розташування. Місто Долина знаходиться на відстані 58 км від обласного центру - міста Івано-Франківськ.Відстань від м. Долини до: Львова— 111 км; Тернополя — 180 км; Чернівців — 220 км; Ужгорода — 225 км; Києва — 716 км; Варшави — 648 км; Будапешту — 690 км; Братислави — 820 км.Через Долину протікають малі річки Тур'янка та Сівка. Окрасою міста є Долинське озеро, яке займає площу 25 га. Середня глибина водойми 2,5 м. Запаси води в озері близько 600 тис. куб. м.
Населення. Станом на 01.01.2009 чисельність наявного населення у м. Долина складало 20 522 жителі, із них 20 346 — постійно. Смертність у районі перевищує народжуваність у середньому в 1,2 раза. Також на чисельність населення впливає міграція. Міграційний приріст населення за 2008 рік становив 229 осіб, міграційне скорочення 315 осіб.
Газети. Свіча — дата заснування видання 1990 рік. Сфера розповсюдження — район. Найбільший тираж серед районних видань в Івано-Франківській області. Цільове призначення газети — громадсько-політичне. Добра справа — громадсько-політичний тижневик Прикарпаття. Також у виданні друкуються оголошення та реклама. Рекламно-інформаційний тижневик «Zолото Карпат». Новини Прикарпаття, Долинського р-ну. Безкоштовні оголошення.
Радіо Хвиля гір - мовлення проводиться на хвилі 106,2 FM. Засноване радіо у 2009 році. «Хвиля гір» відноситься до розважально-музичних форматів радіо. На базі радіо функціонує продакшн студія
Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів «Бойківщина». Один із наймолодших музеїв у Карпатському регіоні — заснований 1998 року. Нова сторінка діяльності музею розпочалась з вересня 2003 р., коли музей одержав новозбудоване приміщення. Будівництво відбулось за сприяння всесвітньовідомої благодійної фундації Тетяни та Омеляна Антоновичів. Відкриття відбулось 05.09.2003 під час першого Всесвітнього бойківського фестивалю на Прикарпатті.
Проспект Незалежності. Створений 13 грудня 1968 р. під назвою проспект Нафтовиків, потім проспект Перемоги, перейменований 19 грудня 1991 р. Розташований в новій частині міста. Головна вулиця міста. На ній знаходиться будинок районної ради і адміністрації, міська рада, будинок культури з назвою «Будинок техніки», універмаг, кінотеатр «Україна» та районний будинок центру зайнятості, пам’ятник першому президенту України М. Грушевському, районна бібліотека тощо. Забудований п’яти- і дев'ятиповерховими житловими будинками. Будується церква Андрія Первозванного. Довжина - 1,45 км. Впорядкований.
Пам’ятник Михайлу Грушевському
Миха́йло Сергі́йович Груше́вський (* 17 (29) вересня[1] 1866, Холм, нині Польща — † 25 листопада 1934, Кисловодськ, РРФСР) — професор історії, організатор української науки, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради (1917—1918), академік, автор понад 2000 наукових праць.
Біографія. В університеті Михайло Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. Уже на третьому курсі Грушевський пише наукову роботу «История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века», яку 1890 було удостоєно золотої медалі.1890—1894 — професорський стипендіат Університету Св. Володимира. У травні 1894 захистив магістерську дисертацію «Барское староство. Исторические очерки».1894—1914 — професор Львівського університету, голова НТШ, головний редактор «Літературно-Наукового Вісника». Засновник і голова Українського Наукового Товариства.1899 рік — один із ініціаторів та засновників Української національно-демократичної партії.На початку першої світової війни Грушевський приїхав до Києва. Влада була вороже настроєна до вченого — засилає його до Симбірська як українського сепаратиста і «мазепинця». Волю принесла Лютнева революція в Петрограді.4 березня 1917 в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. Викликаний телеграмою, 12 березня він повертається з Москви до Києва. Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність України від Росії.29 квітня 1918 в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.Після падіння Центральної Ради Грушевський деякий час (у лютому — березні 1919 року) перебував у Кам'янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше — у Празі, Відні, Женеві. Міф про президентство. У спадок від української зарубіжної історіографії сучасній українській спільноті дістався міф про Грушевського — президента УНР, запроваджений Дмитром Дорошенком. Міф прижився в публіцистиці й у науковій літературі.У середині 1990-х, коли стало зрозуміло, що документи Української Центральної Ради не підтверджують цей факт, міф почав руйнуватися. Зокрема, у виданій до 130-річчя від дня народження Грушевського хроніці його життя, в передмові та переліку подій 29 квітня 1918 дані про обрання Грушевського президентом не наводяться. Серйозний удар по міфу завдано і на державному рівні. Ні на стелі біля зведеного 1999 пам'ятника Грушевському, ні в промові Президента України при його відкритті про «першопрезидентство» Грушевського не йшлося.З погляду формального, юридичного, а відтак і наукового, Грушевський не був президентом Української Народної Республіки. Такої посади в УНР не існувало, не передбачала її й ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради Конституція. Невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР.Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент — голова (рос. председатель). Зокрема Грушевський послуговувався візиткою, де був напис французькою мовою «President du Parlament D'Ukraine» (президент парламенту України — тодішній відповідник сучасного Голови Верховної Ради України), а також пізніше підписувався «бувший президент Української Центральної Ради». В протоколах засідань Ради він називався українським словом «голова». Таким чином Грушевський був не головою УНР, а головою Центральної Ради УНР.За доби Центральної Ради Грушевський був вищою посадовою особою УНР, якщо й не харизматичним, то найавторитетнішим лідером українства. За влучним висловом М. Ковалевського, він виконував «верховну функцію репрезентанта держави».