- •1. Предмет, завдання та методи вивчення історії української психології
- •2.Одинці аналізу історії української психології (персоналії, напрями, течії, наукові школи)
- •3. Соціально-історичний, логіко-науковий та організаційний складники процесу розвитку української психології.
- •4. Принципи приналежності психологічної спадщини до національної культури (місце народження та проживання, етнічне походження, самоіндентифікація).
- •5. Основні періоди становлення та розвитку української психологічної думки (міфологічний, філософський, науковий).
- •6. Міфологічний періоду розвитку української психологічної думки.
- •7. Уявлення про душу в українській міфології («Душа»).
- •8. Українська психологічна думка в середні віки (ф.Печерський, к.Туровський).
- •9. Вчення к.Туровського про походження психічного з надр Верховного бутя («Повчання про користь душевну»).
- •10. Психологічні знання та уявлення про душу в Київській Русі (Іларіон, Никифор).
- •Іларіон про божественне походження душі («Слово про закон і благодать»).
- •Никифор про три складові душі: "шалену", "жадану", "словесну" («Послання»).
- •Особливості розвитку української психологічної думки в епоху Відродження (с.Оріховський).
- •Психологічна думка в Україні у хvіі ст. (к.Сакович, і.Гізель, с.Яворський).
- •К.Саковича про три види душі: вегетативну, чуттєву й раціональну («Трактат про душу»).
- •Градація видів інтелекту к.Саковича (активний, пасивний, спекулятивний, практичний).
- •Рефлекторна основа психічних явищ у вченні про душу с.Яворського («Пристрасті душі»).
- •І.Гізель про душу як особливу субстанцію («Трактат про душу»).
- •І.Вишенський, і.Копинський про суперечливу єдність душі й тіла («Алфавіт духовний»).
- •Психологічна думка в Україні у хvііі ст. (г.Кониський, ф.Прокопович, г.Сковорода).
- •21.Г.Кониський про інтелект і волю як основні психічні операції свідомої діяльності людини («Душа взагалі»).
- •22.Ф.Прокопович про психологію людської природи («Про розгляд почуттів»).
- •23.Розуміння єдності психічного життя людини у філософсько-психологічному вченні г.Сковороди («Пізнай себе»).
- •24.Психологія та її розвиток у Києво-Могилянській академії (к.Сакович, і.Гізель, г.Кониський).
- •25.Психологія пізнання у філософсько-психологічній спадщині я.Козельського (відчуття, уявлення, мислення).
- •26.Психологічна думка в Україні у першій половині хіх ст. (п.Лодій, о.Галич, п.Любовський).
- •27.Розвиток української психологічної думки у другій половині хіх ст. (ю.Охорович, о.Потебня, і.Сікорський).
- •28.Антропологічний принцип педагогічної психології к.Ушинського («Людина як предмет виховання»).
- •29.К.Ушинський про поняття психологічного такту як засобу впливу на душу людей («Людина як предмет виховання»).
- •30.Психологія історичних діячів у працях п.Ковалевського («Обдаровані божевіллям. Психіатричні ескізи з історії»).
- •31.Психолінгвістична концепція о.Потебні («Думка і мова»).
- •32.Мова, звичаї, світогляд як основні елементи створення етнічної психології в Україні (о.Потебня, д.Овсянико-Куликловський). (это 33)
- •33.Харківська школа «психології творчості» (о.Потебня, д.Овсянико-Куликовський, с.Франк та ін.).
- •34.Рефлексологія як психологія поведінки (о.Залужний, і.Соколянський).
- •35.Розвиток української психології в хіх – початку хх ст. Та її практичний аспект (ю.Охорович, і.Сікорський).
- •36.Становлення психології як самостійної науки в Україні (м.Ланге, ю.Охорович, і.Сікорський)
- •37.Перші лабораторії експериментальної психології в Україні (Київ, Львів, Одеса, Харків).
- •38.Програми розвитку психології як самостійної науки в Україні (ю.Охорович, і.Сікорський).
- •39.Система психології як самостійної науки ю.Охорович («Експериментальна психологія»).
- •40.Концепція стадіальності (фазовості) процесу сприймання м.Ланге.
- •41. Дитяча та загальна психологія і.Сікорського («Душа дитини»).
- •42. Вплив г.Челпанова на розвиток наукової психології в Україні («Мозок і душа»).
- •43. Київська психологічна школа кінця хіх – початку хх ст. (і.Сікорський, г.Челпанов, в.Зеньковський).
- •44. Діяльнісний підхід в українській психології хх ст. (о.Запорожець, с.Рубінштейн).
- •45. Розвиток психології в Україні у першій половині хх ст. (о.Запорожець, п.Зінченко, г.Костюк).
- •46. Українська психологічна школа другої половини хх ст. (о.Раєвський, г.Костюк, п.Чамата).
- •47. Проблеми особистості та її мовного визначення у науковій творчості о.Раєвського.
- •48. Г.Костюк про психологію мислення («Питання психології мислення»).
- •49. Питання свідомості та самосвідомості у дослідженнях п.Чамати («Ґенеза самосвідомості особистості»).
- •50. Модифікація глибинної психології в Україні у хх ст. (фрейдо-рефлексологія)
Психологічна думка в Україні у хvіі ст. (к.Сакович, і.Гізель, с.Яворський).
Касіян Каліст Сакович — шляхтич руський, церковний діяч і письменник-полеміст, ректор Київської братської школи з 1620 року. Написав «Трактат про душу». Як жити у відповідності зі своєю природою. «Арістотелеві проблеми, або питання про природу людини».
Душа – форма орг..тіла. Безсмертна. Може існувати самостійно. Центр душі – мозок, розум людини.
Вегетативна (харчування, ріст)
Чуттєва (зовн – орг..чуття, внутр.- фантазія, память)
Раціональна
Душа передається від батьків – ідея генетичної психології.
Сакович прагне описати душу взагалі.
Інтелект:
- активний
- пасивний
- спекулятивний
- практичний
* Розглядає потання волі і душі. Діяльність знаходиться в голові. Коли мозок пошкоджено, то душа не може здійснити свою діяльність
* Душа відокремлена від тіла, існує після смерті, тіло вмирає.
Іноке́нтій Ґі́зель — український православний діяч німецькогопоходження. Родом з соціанської прусської сім ї.
Вчений-богослов, філософ, історик.
Священнослужитель Київської митрополії, архімандрит Києво-Печерського монастиря.
1645—1650 — професор і ректор Києво-Могилянської Колегії, де читав курси філософії, психології та ін.
Ґізель був одним з найосвіченіших людей в Україні 17 століття.
Автор філософсько-богословських праць: «Твір про всю філософію» (1645—1647), «Мир з Богом людині» (1669) та полемічного трактату «Правдива віра» (1668).
У своїх творах Ґізель намагався, зокрема, визначити родовід слов'янських народів. Виданою його працею, яка може розглядатися як протосоціологічна є «Синопсис» (від грецького «огляд»), де він зокрема описував життя тогочасного суспільства. В іншій своїй праці «Про народ Роксоланський і його наріччя» цей філософ та історіограф характеризував українців як носіїв високої і оригінальної культури, які рано винайшли писемність і прийняли християнство.
«Трактат про душу» - обґрунтовує ідеї гуманізму. Розкрив.своєрід.пізнавальні якостей, не можна зводити до чуттєвого розуму.
*Перша була думка, а не слово.
Досліджує співвідношення емоцій та волі. Схильності людини <---> темперамент. Характеристика темпераментам через сни.
* Необхідність розуміння внутр. Розуму та волі.
Стефан Яворський — богослов, філософ, письменник, поет, публіцист, проповідник, релігійний, політичний і культурний діяч, митрополит Рязанський і Муромський, президент Синоду Православної російської церкви, протектор Слов'яно-греко-латинської академії.
Викладав риторику та філософію.
Вчення про душу. На Арістот.традиції.
Вегетативна – дитинство
Чуттєва – юність => як органи єдиної душі
Розумна – зрілість
Ідеальна – матер.природа душі. (рослинна та тваринна (колір,смак) незалежна від тіла)
* Мозок – субстрат душі
* Рефлекторний механізм псих.актів. => піднімає до рівня іманентного духу. Душа покладена на рефлекторний принцип.
К.Саковича про три види душі: вегетативну, чуттєву й раціональну («Трактат про душу»).
Касіян Каліст Сакович — шляхтич руський, церковний діяч і письменник-полеміст, ректор Київської братської школи з 1620 року. Написав «Трактат про душу». Як жити у відповідності зі своєю природою. «Арістотелеві проблеми, або питання про природу людини».
Душа – форма орг..тіла. Безсмертна. Може існувати самостійно. Центр душі – мозок, розум людини.
Вегетативна (харчування, ріст)
Чуттєва (зовн – орг..чуття, внутр.- фантазія, память)
Раціональна
Душа передається від батьків – ідея генетичної психології.
Сакович прагне описати душу взагалі.
* Розглядає потання волі і душі. Діяльність знаходиться в голові. Коли мозок пошкоджено, то душа не може здійснити свою діяльність
* Душа відокремлена від тіла, існує після смерті, тіло вмирає.