- •1. Предмет, завдання та методи вивчення історії української психології
- •2.Одинці аналізу історії української психології (персоналії, напрями, течії, наукові школи)
- •3. Соціально-історичний, логіко-науковий та організаційний складники процесу розвитку української психології.
- •4. Принципи приналежності психологічної спадщини до національної культури (місце народження та проживання, етнічне походження, самоіндентифікація).
- •5. Основні періоди становлення та розвитку української психологічної думки (міфологічний, філософський, науковий).
- •6. Міфологічний періоду розвитку української психологічної думки.
- •7. Уявлення про душу в українській міфології («Душа»).
- •8. Українська психологічна думка в середні віки (ф.Печерський, к.Туровський).
- •9. Вчення к.Туровського про походження психічного з надр Верховного бутя («Повчання про користь душевну»).
- •10. Психологічні знання та уявлення про душу в Київській Русі (Іларіон, Никифор).
- •Іларіон про божественне походження душі («Слово про закон і благодать»).
- •Никифор про три складові душі: "шалену", "жадану", "словесну" («Послання»).
- •Особливості розвитку української психологічної думки в епоху Відродження (с.Оріховський).
- •Психологічна думка в Україні у хvіі ст. (к.Сакович, і.Гізель, с.Яворський).
- •К.Саковича про три види душі: вегетативну, чуттєву й раціональну («Трактат про душу»).
- •Градація видів інтелекту к.Саковича (активний, пасивний, спекулятивний, практичний).
- •Рефлекторна основа психічних явищ у вченні про душу с.Яворського («Пристрасті душі»).
- •І.Гізель про душу як особливу субстанцію («Трактат про душу»).
- •І.Вишенський, і.Копинський про суперечливу єдність душі й тіла («Алфавіт духовний»).
- •Психологічна думка в Україні у хvііі ст. (г.Кониський, ф.Прокопович, г.Сковорода).
- •21.Г.Кониський про інтелект і волю як основні психічні операції свідомої діяльності людини («Душа взагалі»).
- •22.Ф.Прокопович про психологію людської природи («Про розгляд почуттів»).
- •23.Розуміння єдності психічного життя людини у філософсько-психологічному вченні г.Сковороди («Пізнай себе»).
- •24.Психологія та її розвиток у Києво-Могилянській академії (к.Сакович, і.Гізель, г.Кониський).
- •25.Психологія пізнання у філософсько-психологічній спадщині я.Козельського (відчуття, уявлення, мислення).
- •26.Психологічна думка в Україні у першій половині хіх ст. (п.Лодій, о.Галич, п.Любовський).
- •27.Розвиток української психологічної думки у другій половині хіх ст. (ю.Охорович, о.Потебня, і.Сікорський).
- •28.Антропологічний принцип педагогічної психології к.Ушинського («Людина як предмет виховання»).
- •29.К.Ушинський про поняття психологічного такту як засобу впливу на душу людей («Людина як предмет виховання»).
- •30.Психологія історичних діячів у працях п.Ковалевського («Обдаровані божевіллям. Психіатричні ескізи з історії»).
- •31.Психолінгвістична концепція о.Потебні («Думка і мова»).
- •32.Мова, звичаї, світогляд як основні елементи створення етнічної психології в Україні (о.Потебня, д.Овсянико-Куликловський). (это 33)
- •33.Харківська школа «психології творчості» (о.Потебня, д.Овсянико-Куликовський, с.Франк та ін.).
- •34.Рефлексологія як психологія поведінки (о.Залужний, і.Соколянський).
- •35.Розвиток української психології в хіх – початку хх ст. Та її практичний аспект (ю.Охорович, і.Сікорський).
- •36.Становлення психології як самостійної науки в Україні (м.Ланге, ю.Охорович, і.Сікорський)
- •37.Перші лабораторії експериментальної психології в Україні (Київ, Львів, Одеса, Харків).
- •38.Програми розвитку психології як самостійної науки в Україні (ю.Охорович, і.Сікорський).
- •39.Система психології як самостійної науки ю.Охорович («Експериментальна психологія»).
- •40.Концепція стадіальності (фазовості) процесу сприймання м.Ланге.
- •41. Дитяча та загальна психологія і.Сікорського («Душа дитини»).
- •42. Вплив г.Челпанова на розвиток наукової психології в Україні («Мозок і душа»).
- •43. Київська психологічна школа кінця хіх – початку хх ст. (і.Сікорський, г.Челпанов, в.Зеньковський).
- •44. Діяльнісний підхід в українській психології хх ст. (о.Запорожець, с.Рубінштейн).
- •45. Розвиток психології в Україні у першій половині хх ст. (о.Запорожець, п.Зінченко, г.Костюк).
- •46. Українська психологічна школа другої половини хх ст. (о.Раєвський, г.Костюк, п.Чамата).
- •47. Проблеми особистості та її мовного визначення у науковій творчості о.Раєвського.
- •48. Г.Костюк про психологію мислення («Питання психології мислення»).
- •49. Питання свідомості та самосвідомості у дослідженнях п.Чамати («Ґенеза самосвідомості особистості»).
- •50. Модифікація глибинної психології в Україні у хх ст. (фрейдо-рефлексологія)
8. Українська психологічна думка в середні віки (ф.Печерський, к.Туровський).
Натурализм был планомерно искореняем. Христианство почти не занималось описанием природы. Сплав христ.культуры и языческой. Натурализм ушел в тень и появлялся лишь в народном православии.
Телесность в письменной словесности указывает на связь с прежним временем; космовосприятие = космогония (происхождение мира) + космология (устройство мира). Душа – симфония прочувствования и содеяния (первое – изначально, второе – его итог). Тело вводится действием. Модели тело-действия в лит-ре:
1. Особое народное тело – Русь. 2. Княжеское тело – в княжем городе космологическая модель власти. Киев – глава, сакральное место проявления власти. 3. Чернеческое подвижничество – связано с космосозерцанием. Монастырь – и часть города, и город в городе. 4. Делание мирского человека – связано с паломничеством, путевая телесность. Перемещение может быть физическим, духовным и во времени. Хождения Игумена Даниила (в Иерусалим), совокупность физической и небесной телесности.
«Физиолог» - пер.половина 12 в. Сборник на основе античніх образцов, содержащий описания мира, свойств, образа жизни.
«Послание метрополита Никифора Владимиру Мономаху» - о противоречиях в человеке (плоть противостоит духу). Душа: словесная, яростная, желанная. Кирилл Туровский – притчи и поучения. Ум – порождение души, он не совершенен. «Мы умом грубы, а словом нищи».
9. Вчення к.Туровського про походження психічного з надр Верховного бутя («Повчання про користь душевну»).
КИРИЛЛ ТУРОВСКИЙ рус. мыслитель 12 в., проповедник, знаток греч. богословской лит-ры. Автор "Слов" и "Посланий", в соч. К. Т. имеются натурфилос. элементы: утверждение духовного единства всех явлений природы. В соч. К. Т. содержатся рационалистич. моменты. Согласно К. Т., разумное начало должно определять духовную деятельность человека. К. Т. учил, что к познанию мира необходимо "идти умом". Только разумное, "мысленное" начало позволяет видеть подлинную глубину мира, его сущность.
Кирилл «Притча о душе и теле», «Повесть о белоризце и о мнишестве», «Сказание о черноризцем чине», «О Фомине испытании ребер», «Слово на пасху». называли Кирилла «Златоустом, воссиявшим паче всех на РусиРодился он в 30-е гг. XII столетия в городе Турове, приверженец наиболее жестких форм монашества (затворничества и столпничества). Ставит проблему равной ответственности души и тела за прегрешения, а соответственно и равной ответственности духовной и светской властей перед Богом. В «Повести о белоризце и мнишестве» - возможностям человеческого познания, а как следствие и возможностям человеческого богообщения. «град» = человеческому телу, а населяющих его людей чувствам, он провозгласил бессилие человека, впадающего через чувственность в печаль ума, провозглашал разум орудием понимания истины. Ум должен служить делу спасения. Смирение, способно направить ум и сердце к добродетели, мудрая жизнь в истине. Излагается целая программа поведения путем спасения является уход в монастырь.