
- •1. Предмет, завдання та методи вивчення історії української психології
- •2.Одинці аналізу історії української психології (персоналії, напрями, течії, наукові школи)
- •3. Соціально-історичний, логіко-науковий та організаційний складники процесу розвитку української психології.
- •4. Принципи приналежності психологічної спадщини до національної культури (місце народження та проживання, етнічне походження, самоіндентифікація).
- •5. Основні періоди становлення та розвитку української психологічної думки (міфологічний, філософський, науковий).
- •6. Міфологічний періоду розвитку української психологічної думки.
- •7. Уявлення про душу в українській міфології («Душа»).
- •8. Українська психологічна думка в середні віки (ф.Печерський, к.Туровський).
- •9. Вчення к.Туровського про походження психічного з надр Верховного бутя («Повчання про користь душевну»).
- •10. Психологічні знання та уявлення про душу в Київській Русі (Іларіон, Никифор).
- •Іларіон про божественне походження душі («Слово про закон і благодать»).
- •Никифор про три складові душі: "шалену", "жадану", "словесну" («Послання»).
- •Особливості розвитку української психологічної думки в епоху Відродження (с.Оріховський).
- •Психологічна думка в Україні у хvіі ст. (к.Сакович, і.Гізель, с.Яворський).
- •К.Саковича про три види душі: вегетативну, чуттєву й раціональну («Трактат про душу»).
- •Градація видів інтелекту к.Саковича (активний, пасивний, спекулятивний, практичний).
- •Рефлекторна основа психічних явищ у вченні про душу с.Яворського («Пристрасті душі»).
- •І.Гізель про душу як особливу субстанцію («Трактат про душу»).
- •І.Вишенський, і.Копинський про суперечливу єдність душі й тіла («Алфавіт духовний»).
- •Психологічна думка в Україні у хvііі ст. (г.Кониський, ф.Прокопович, г.Сковорода).
- •21.Г.Кониський про інтелект і волю як основні психічні операції свідомої діяльності людини («Душа взагалі»).
- •22.Ф.Прокопович про психологію людської природи («Про розгляд почуттів»).
- •23.Розуміння єдності психічного життя людини у філософсько-психологічному вченні г.Сковороди («Пізнай себе»).
- •24.Психологія та її розвиток у Києво-Могилянській академії (к.Сакович, і.Гізель, г.Кониський).
- •25.Психологія пізнання у філософсько-психологічній спадщині я.Козельського (відчуття, уявлення, мислення).
- •26.Психологічна думка в Україні у першій половині хіх ст. (п.Лодій, о.Галич, п.Любовський).
- •27.Розвиток української психологічної думки у другій половині хіх ст. (ю.Охорович, о.Потебня, і.Сікорський).
- •28.Антропологічний принцип педагогічної психології к.Ушинського («Людина як предмет виховання»).
- •29.К.Ушинський про поняття психологічного такту як засобу впливу на душу людей («Людина як предмет виховання»).
- •30.Психологія історичних діячів у працях п.Ковалевського («Обдаровані божевіллям. Психіатричні ескізи з історії»).
- •31.Психолінгвістична концепція о.Потебні («Думка і мова»).
- •32.Мова, звичаї, світогляд як основні елементи створення етнічної психології в Україні (о.Потебня, д.Овсянико-Куликловський). (это 33)
- •33.Харківська школа «психології творчості» (о.Потебня, д.Овсянико-Куликовський, с.Франк та ін.).
- •34.Рефлексологія як психологія поведінки (о.Залужний, і.Соколянський).
- •35.Розвиток української психології в хіх – початку хх ст. Та її практичний аспект (ю.Охорович, і.Сікорський).
- •36.Становлення психології як самостійної науки в Україні (м.Ланге, ю.Охорович, і.Сікорський)
- •37.Перші лабораторії експериментальної психології в Україні (Київ, Львів, Одеса, Харків).
- •38.Програми розвитку психології як самостійної науки в Україні (ю.Охорович, і.Сікорський).
- •39.Система психології як самостійної науки ю.Охорович («Експериментальна психологія»).
- •40.Концепція стадіальності (фазовості) процесу сприймання м.Ланге.
- •41. Дитяча та загальна психологія і.Сікорського («Душа дитини»).
- •42. Вплив г.Челпанова на розвиток наукової психології в Україні («Мозок і душа»).
- •43. Київська психологічна школа кінця хіх – початку хх ст. (і.Сікорський, г.Челпанов, в.Зеньковський).
- •44. Діяльнісний підхід в українській психології хх ст. (о.Запорожець, с.Рубінштейн).
- •45. Розвиток психології в Україні у першій половині хх ст. (о.Запорожець, п.Зінченко, г.Костюк).
- •46. Українська психологічна школа другої половини хх ст. (о.Раєвський, г.Костюк, п.Чамата).
- •47. Проблеми особистості та її мовного визначення у науковій творчості о.Раєвського.
- •48. Г.Костюк про психологію мислення («Питання психології мислення»).
- •49. Питання свідомості та самосвідомості у дослідженнях п.Чамати («Ґенеза самосвідомості особистості»).
- •50. Модифікація глибинної психології в Україні у хх ст. (фрейдо-рефлексологія)
38.Програми розвитку психології як самостійної науки в Україні (ю.Охорович, і.Сікорський).
На думку Охоровича - людина ци міні-всесвіт, а мозок окремої людини можна порівняти у своєму розвитку та діяльності з розвитком всього людства і розвитком органічної природи: і тут і там - розвиток від одиничного до складного, від недосконалого до досконалого: послідовність, поступовість, логічність, мудрість.Охорович вважав необхідним створити науку про виник¬нення і розвиток духовної влади, яку він назвав психо-ембріологією. Тобто більше 100 років тому Охорович перед¬бачав те, що зараз зветься генною психологією.
Ученый в своих исследованиях искал возможности «фотографирования» мысли, визуального ее фиксирования
Іван Олексійович Сікорський (1842-1919) - український психолог. Він не мислив наукової психології поза фізіогномікою, мріяв створити енциклопедію загальної психології з фізіогномікою. Фізіогноміка була провідним напрямом його досліджень. І. Сікорський вважав, що у виразі фізіогномії відкривається таємниця індивіда. Фізіогноміку розглядав як природне і штучне явище, що характеризує вікові, статеві, расові, виробничі та інші феномени. Фізіогноміка, на думкуІ. Сікорського, є передумовою для типології, на ґрунті якої можливий аналіз вчинку індивіда. У трактуванні фізіогноміки вчений виходів із тричленного поділу людської психіки (розум, почуття та воля). Він вважав, що фізіогноміка дає змогу об'єднати різноманітні психологічні характеристики індивіда. При цьому І. Сікорський виходив із "принципового фізіогномічного факту", який полягає у визначенні "скороченої фізіогномічної формули". Адже в складні психічні акти, в експресію, тобто у зовнішню картину акту, входять не всі його ознаки, а лише деякі, таким чином, виходить скорочена фізіогномічна формула. Фізіогноміка, за І. Сікорським, є компромісом між внутрішнім і зовнішнім, який дає можливість здійснювати тонку комунікацію між особистостями. І. О. Сікорський у 1878 р. перший створив лабораторію при лікарсько-педагогічному інституті у Києві, у якій розпочав експериментально вивчати психіку дитини (Лабораторія експериментальної психології у Лейпцигу була відкрита В. Вундтом у 1879 р.).
39.Система психології як самостійної науки ю.Охорович («Експериментальна психологія»).
Известный в Европе украинский и польский ученый, действительный член Русского психологического общества, инициатор Первого Международного психологического конгресса, один из основателей Международного института психологии в Париже в 1900 г., приват-доцент психологии Львовского университета Юлиан Леопольд Охорович родился в 1850 г.Заниматься научной деятельностью Ю. Охорович начал, будучи студентом Варшавского университета. В 1868 г. за представленную на конкурс студенческую работу «О методах психологических исследований» он получил серебряную медаль. Уникальность этой работы заключалась в новаторском взгляде на классификацию наук, изложение которого вызвало острейшую дискуссию: в частности, Ю. Охорович в этой работе пытался доказать, чтопсихология является самостоятельной экспериментальной наукой, отличающейся от философии. Охорович в этой работе пропагандировал сравнительно-исторический метод исследования, эмпирические методы наблюдения и самонаблюдения, измерения и эксперимента.
Свою научную деятельность Ю. Охорович начал студентом Варшавского университета. В 1868 г. он принял участие в университетском конкурсе, на котором занял первое место и получил серебряную медаль за работу «О методах психологических исследований», вызвавшую острую дискуссию. Вопреки принятой в то время классификации наук в этой работе Ю. Охорович доказывал, что психология самостоятельная, экспериментальная наука, как физика и химия, наука фактов, и требовал отделения ее от философии. Он изложил свой сравнительно-исторический метод исследования и пропагандировал эмпирические методы наблюдения и самонаблюдения, эксперимента и измерения. Это исследование положило начало циклу работ Ю. Охоровича «Психологические вопросы XIX века».
Благодаря этой работе Ю. Охорович стал одним из пионеров экспериментальной психологии
Эти актуальные для того времени мысли Ю. Охорович развивает в своей работе 1871 г. «Будущее психологии», в которой утверждает: «Будущая психология должна быть независимой наукой. Наука о душе должна руководить нами на пути к совершенству» [24; Критикуя ученых, занимающихся только философствованием, он говорил, что психология должна быть основой для философии, эстетики, педагогики, этики, криминалистики и других наук. Он высказывает важные мысли о том, каким должен быть психолог: это, прежде всего, наблюдатель, который ищет факты, анализирует все стороны духовной жизни, т. е. занимается исследованиями, измерениями, а не рассуждениями. Ссылаясь на определение П. Жане, что мысль — это движение, духовная жизнь — это психическое движение, Ю. Охорович призывает исследовать законы и условия этого движения. Он считал актуальным создание теории напряжения психического движения, которая бы осветила нашу психическую деятельность, состоящую из постоянных срывов и постоянных стремлений к восстановлению равновесия в сочетаниях различных напряжений наших впечатлений, чувств и поступков. Такое движение, как и комбинации физических сил, полагает Ю. Охорович, можно будет все более точно выражать математическими формулами. Он напоминает о забытых, но удачных попытках в этой области М.В. Дробиша, изложенных последним в его «Принципах математической психологии» в 1856 г. Ю. Охорович считал необходимым создать науку о возникновении и развитии духовной власти, которую он назвал психоэмбриологией, т. е. более 100 лет тому назад он предвидел то, что сейчас называется генной психологией. По мнению Ю. Охоровича, мозг отдельного человека в деталях сравним в своем развитии и деятельности с развитием всего человечества и развитием всей органической природы: и тут и там развитие от единичного к сложному, от несовершенного к совершенному. В таком исследовании многое может дать сравнительно-исторический метод; необходима также точная «психологическая статистика»
Таким образом, уже в ранних работах Ю. Охоровича 1868—1871 гг. изложены основные взгляды ученого на научную психологию и эксперимент, а кроме того, показана необходимость тесного взаимодействия психологов с представителями других наук, занимающихся изучением человека, а также реализации в научной работе принципа единства теории и практики.
Окончив университет, Ю. Охорович продолжил научную работу под руководством Г.Т. Фехнера и М.В. Дробиша и Лейпцигском университете, где в 1873 г. блестяще защитил диссертацию по физиолого-психологическому исследованию «Сознание человека. Его условия и законы» и был удостоен ученой степени доктора философии, а его монография «Условия возникновения сознания» получила очень высокую оценку в немецком философском журнале.
В 1875 г. во Львовском университете, куда пригласили молодого ученого, была создана кафедра психологии и философии природы. Здесь в возрасте 25 лет он стал одним из первых в Европе доцентов психологии. Его лекции и семинарские занятия вызывали большой интерес у студенческой молодежи и пользовались широкой популярностью и признанием. Как писал в своем письме к М. Драгоманову Иван Франко, он больше всего почерпнул знаний из лекций доктора Ю. Охоровича, который читал у него на факультете курсы лекций по философии, психологии, антропологии и истории философии природы[.
Программа его лекций включала теоретическую, индуктивную, прикладную и криминальную психологию, патогномику, психологию творчества, психологию истории и цивилизации, этнопсихологию (задолго до появления работы «Психология народов» В. Вундта),
САМОЕ ЗНАМЕНИТОЕ ОТКРЫТИЕ ОХОРОВИЧА-ГИПНОСКОМ.